ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 рокуСправа №160/6414/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  про стягнення податкового боргу

УСТАНОВИВ:

27 лютого 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 20 320,22 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість ОСОБА_1 обліковується в інтегрованих картах платника податків по єдиному податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно у розмірі 20 320,22 грн, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 04.03.2025 року суд відкрив адміністративне провадження у справі №160/6414/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 04.03.2025 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи, проте конверт повернувся на адресу суду.

Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Отже, враховуючи, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, суд зробив висновок, що вказана ухвала вважається належним чином врученою адресату, а відповідач вважається належно повідомленим про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Платник податків фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов`язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи видно, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг на загальну суму 20 320,22 грн, а саме:

1. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 2 801,18 грн  згідно:

- Заява про застосування спрощеної системи оподаткування №25162/10 від 25.09.2017, з терміном сплати: 20.11.2021 на суму 600,00 грн (за рахунок переплати в ІКП сума боргу становить 537,21грн), 20.12.2021 на суму 600,00 грн,  20.01.2022 на суму 650,00 грн,  20.02.2022 на суму 650,00 грн;

- Пеня нарахована згідно із ст.129 ПК України на загальну суму 363,97 грн.

2. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 17519,04 грн згідно:

- ППР №1287354-2408-0410 від 17.08.2022 на суму 4986,00 грн., термін сплати - 29.01.2023;

- ППР №0344320-2415-0410 від 10.05.2023 на суму 5401,50 грн, термін сплати - 31.12.223;

-ППР №0772005-2415-0410-UA12120070000057518 від 29.04.2024 на суму 5401,50 грн, термін сплати - 05.11.2024;

- Пеня нарахована згідно із ст.129 ПК України на суму 1563,84 грн.

Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у суду відсутня.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Податковий орган сформував податкову вимогу від 04.12.2019 року №282018-54, яка була направлена на адресу платника податків та вручена особисто 24.01.2020 року.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній ) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України видно, що податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та п. 57.1 ст. 57 ПК України, згідно якого платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Згідно із вимогами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у  підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пп.14.1.175  п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України  податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із п.87.1  ст.87 Податкового кодексу України  джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Контролюючий орган   здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1,  95.2  ст.95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних  днів  з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому  податкову вимогу  в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів п.60.6   ст.60 Податкового кодексу України  на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Згідно із статтями 67, 68 Конституції України  кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України  та законів України.

Підпунктом  16.1.4   п.16.1  ст.16 Податкового кодексу України  встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у неї заборгованості в розмірі 6789,14 грн, як і докази оскарження податкової вимоги, у встановленому законом порядку, у справі відсутні.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України  передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд також погоджується з позицією позивач стосовно строків звернення до суду з цим позовом, оскільки строк позовної давності в період карантину, визначений п.102.4 ст. 102 ПК України, було зупинено з 18.03.2020 до 24.02.2022 на підставі п 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану введенного в Україні, було зупинено з 24.02.2022 до 01.08.2023 на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (в редакціях кодексу чинних з 17.03.2022 по 26.07.2023).

Крім того строк позовної давності було зупинено на підставі п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 01.08.2023.

Зупинення перебігу позовної давності означає, що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.

У п. 102 Постанови Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 зазначено наступне: «Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких ией строк не спливає.».

Відтак суд вважає, що контролюючий орган звернувся до суду із цією позовною заявою в межах строку встановленого законодавством, що діє на момент звернення.

Згідно із  ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 124 Конституції України   визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2  статті 19 Конституції України  - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією   та законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що заявлена позивачем сума заборгованості   ОСОБА_2 у розмірі 6 789,16 грн є узгодженим податковим зобов`язанням і підлягає стягненню з останньої.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного до справи не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч.2  ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В цьому випадку, такі витрати не мали місце.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) обліковується в інтегрованих картах платника податків з податку на доходи фізичних осіб та військовому збору у розмірі 6789,14 грн, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 05.03.2025 року суд відкрив адміністративне провадження у справі №160/6682/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 05.03.2025 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи, проте конверт повернувся на адресу суду.

Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Отже, враховуючи, що ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, суд зробив висновок, що вказана ухвала вважається належним чином врученою адресату, а відповідач вважається належно повідомленим про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) знаходиться на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов`язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи видно, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) обліковується податковий борг на загальну суму 6789,14 грн, а саме:

1. Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, шо сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 6530,93 грн згідно:

-          Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №15256109 від 11.02.2019 у розмірі 2801, 71 грн (з урахуванням сплати, залишок несплачених грошових зобов`язань по даній декларації становить - 1913,75 грн);

-          Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №10361636 від 10.02.2020 у розмірі 3510,00 грн;

-          Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №22537 від 03.06.2020 у розмірі 1009,80 грн.

-          Пені на податкову декларацію про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №15256109, нарахованої згідно із ст.129 ПК України на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань, у розмірі 97,38 грн.

2. Заборгованість з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (110110011), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 258,23 грн  згідно:

-          Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №15256109 від 11.02.2019 у розмірі 165,98 грн;

-          Податкова декларація про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №22537 від 03.06.2020 у розмірі 84,15 грн;

-          Пені на податкову декларацію про майновий стан і доходи (для підприємця або особи, яка припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року) №15256109, нарахованої згідно із ст.129 ПК України на суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань у розмірі 8,10 грн.

З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України, у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Податковий орган сформував податкову вимогу від 20.03.2019 року №33969-55, яка була направлена на адресу платника податків та повернулась на адресу податкового органу “За закінченням терміну зберігання”.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній ) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України видно, що податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та п. 57.1 ст. 57 ПК України, згідно якого платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Згідно із вимогами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у  підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пп.14.1.175  п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України  податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із п.87.1  ст.87 Податкового кодексу України  джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Контролюючий орган   здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1,  95.2  ст.95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних  днів  з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому  податкову вимогу  в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів п.60.6   ст.60 Податкового кодексу України  на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Згідно із статтями 67, 68 Конституції України  кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України  та законів України.

Підпунктом  16.1.4   п.16.1  ст.16 Податкового кодексу України  встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у неї заборгованості в розмірі 20 320,22 грн, як і докази оскарження податкових повідомлень-рішень, яким нарахована спірна сума боргу, у встановленому законом порядку, у справі відсутні.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України  передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд також погоджується з позицією позивач стосовно строків звернення до суду з цим позовом, оскільки строк позовної давності в період карантину, визначений п.102.4 ст. 102 ПК України, було зупинено з 18.03.2020 до 24.02.2022 на підставі п 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану введенного в Україні, було зупинено з 24.02.2022 до 01.08.2023 на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України (в редакціях кодексу чинних з 17.03.2022 по 26.07.2023).

Крім того строк позовної давності було зупинено на підставі п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 01.08.2023.

Зупинення перебігу позовної давності означає, що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.

У п. 102 Постанови Великої палати Верховного суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 зазначено наступне: «Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких ией строк не спливає.».

Відтак суд вважає, що контролюючий орган звернувся до суду із цією позовною заявою в межах строку встановленого законодавством, що діє на момент звернення.

Згідно із  ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 124 Конституції України   визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2  статті 19 Конституції України  - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією   та законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що заявлена позивачем сума заборгованості відповідача у розмірі 20 320,22 грн є узгодженим податковим зобов`язанням і підлягає стягненню з останньої.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена в добровільному порядку, доказів протилежного до справи не надано, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч.2  ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В цьому випадку, такі витрати не мали місце.

Керуючись ст. ст.241-246,293,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )до бюджету у розмірі 20 320,22 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.В. Ніколайчук