ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/3298/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною відмову у звільненні на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» через необхідність здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

2) зобов`язати звільнити на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» через необхідність здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із рапортом на звільнення відповідно пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» за наявності сімейної підстави для звільнення, а саме: необхідність здійснювати догляд за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Однак, Військова частина НОМЕР_1 у листі від 14.03.2025 №1458/3210 повідомила про відмову у звільненні, мотивуючи тим, що позивачем не доведено тих обставин, які визначають право на звільнення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що 09.03.2025 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абазу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту позивачем додано копії документів: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_2 № НОМЕР_5 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 ; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №874251; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ; рішення Луцького міськрайонного суду від 28.01.2025 у справі №161/89/25; акт обстеження матеріально-побутових умов №12 від 04.03.2025.

14.03.2025 за вих. 1458/3210 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь сержанту ОСОБА_1 , якою відмовлено у звільнення з військової служби у зв`язку з недостатністю документів, які підтверджують факт відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за нею постійний догляд. Поряд з тим, з перелічених документів неможливо встановити наявність чи відсутність інших членів сім`ї ОСОБА_1 першого та другого ступенів споріднення

З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.03.2025 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абазу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду.

Однак, Військова частина НОМЕР_1 у листі від 14.03.2025 №1458/3210 повідомила про відмову у звільненні, мотивуючи тим, що позивачем не доведено тих обставин, які визначають право на звільнення з військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон №2232-ХІІ (далі – у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Так, відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» №413 від 12.06.2013 року передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 (мати позивача) є особою з інвалідністю I Б групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №874251 від 18.07.2024.

Як вже зазначалось, позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , однак відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки вважає, що позивачем не доведено тих обставин, які визначають право на звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу, що згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов №12 від 04.03.2025 ОСОБА_2 підтвердила, що вона проживає разом із невісткою ОСОБА_4 та протягом тривалого часу хворіє важкою формою захворювання. Син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється єдиним хто, фактично до прийняття на військову службу проживав разом із матір`ю та єдиний, хто може здійснювати догляд, утримувати і надавати матеріальну допомогу, оскільки інших дітей у заявниці немає.

При цьому, документи, які позивач подав разом з рапортом про звільнення з військової служби підтверджують наявність у ОСОБА_2 , як особи з інвалідністю І групи потреби у постійному сторонньому догляді, однак не дають підстав стверджувати, що необхідність здійснювати такий догляд виникла саме у позивача.

Натомість акт обстеження матеріально-побутових умов №12 від 04.03.2025 підтверджує факт проживання невістки ОСОБА_4 з свекрухою ОСОБА_2 .

Крім того, позивачем не подано жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про здійснення постійного догляду або утримання на своєму забезпеченні ОСОБА_2 до призову на військову службу.

З огляду на наведене, позивач не довів необхідності здійснення саме ним постійного догляду за його матір`ю як за особою з інвалідністю І групи, враховуючи виникнення такої необхідності саме під час тривалого проходження ним військової служби по мобілізації. Суд звертає увагу, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначає вичерпний перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, тому наявність у військовослужбовця обов`язків, необхідність виконання яких визначена законодавцем як підстава для звільнення з військової служби, має бути підтверджена відповідними документами.

Враховуючи неподання позивачем до рапорту від 09.03.2025 документів, які підтверджують необхідність здійснення саме ним постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, у відповідача відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )

Суддя                                                                                                В.В. Дмитрук