ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 361/3406/18

провадження № 61-8822св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Броварського району Київської області,

відповідачі:Броварська міська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, в складі судді

Дутчака І. М., від 24 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

від 08 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади Броварської міської ради Броварського району Київської області звернувся до суду з позовом до Броварської міської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позов мотивований тим, що рішенням Броварської міської ради

від 26 липня 2007 року № 398-24-05 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

3. 09 серпня 2007 року на підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності серії ЯД № 904012 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0500, за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Прокурор вказував, що за результатами опрацювання відомостей, отриманих з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, встановлено, що рішення Броварської міської ради від 26 липня 2007 року № 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради» прийнято незаконно, всупереч вимогам статей 20, 21, 60, 61 ЗК України та статей 88, 89 ВК України, а саме: земельна ділянка площею 0,1000 га, по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0500, сформована за рахунок земель водного фонду, оскільки розташована поблизу озер та накладається на прибережну захисну смугу озер, що підтверджено інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 04 січня 2018 року за № 01-01/20 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

5. Також зазначав, що підставою для представництва інтересів держави прокурором є те, що прийняття оскаржуваного рішення відповідачем Броварською міською радою суперечить інтересам держави, цим рішенням порушено інтереси територіальної громади органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам законодавства, однак відсутній орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку.

6. Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч вимог чинного законодавства на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, прокурор просив суд:

- визнати недійсним і скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 26 липня 2007 року № 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради» у частині надання ОСОБА_1 у власність із земель міської ради земельної ділянки площею 0,1000 га, по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Бровари Київської області вказану земельну ділянку.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

7. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 24 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Броварської міської ради Київської області від 26 липня 2007 року № 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради» в частині надання ОСОБА_1 у власність із земель міської ради земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Броварської міської ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:00:064:0500. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що прокурором доведено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:064:0500 передана у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду та накладається на прибережну захисну смугу озер, а тому її передача у приватну власність суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статей 20, 58, 59, 60, 61, 84, 122 ЗК України, статей 86, 88, 89 ВК України, у зв`язку з чим рішення Броварської міської ради від 26 липня 2007 року

№ 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради» в частині надання ОСОБА_1 спірної ділянки є незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а земельна ділянка - витребуванню.

9. Суди вважали, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства міською радою, яка повинна захищати інтереси територіальної громади м. Бровари Київської області, та враховуючи відсутність органу до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади в судовому порядку у випадку порушення їх органом, який її представляє у спірних правовідносинах, представництво прокурором інтересів держави в особі територіальної громади м. Бровари Київської області відповідає вимогам законодавства.

10. Про порушення прав держави прокурор довідався 04 січня 2018 року при отриманні інформації від КДПГККГС «Київгеоінформатика» щодо накладення на землі водного фонду спірної земельної ділянки, а до суду з цим позовом звернувся 08 червня 2018 року, тобто в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі Броварська міська рада Броварського району Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У червні 2024 року Броварська міська рада Броварського району Київської області подала касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18,

від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 15 травня 2019 року у справі № 911/1497/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Крім того, вказує на порушення норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті

389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга мотивована тим, що врахований судами висновок експерта від 22 серпня 2018 року № 12/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки ця експертиза не стосується спірної земельної ділянки.

18. Крім того, безпідставним також є посилання судів на лист управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24 січня 2018 року

№ 01-12/53 «Про надання інформації щодо статусу озер в м. Бровари» та листи Київського державного підприємства геодезії, картографії і кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», оскільки вони містять суб`єктивну, нічим не підтверджену інформацію.

19. Звертає увагу, що керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області вже звертався до господарського суду з позовом до юридичних осіб і предметом розгляду справ № 911/431/18 та № 911/429/18 було оскарження передачі в оренду земельних ділянок, які на думку прокурора є землями водного фонду. Однак за результатами розгляду цих справ у задоволенні позову прокурора було відмовлено та встановлено, що водні об`єкти про які він вказував, не є озерами.

20. Наголошує, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 26 липня 2007 року Броварською міською радою прийнято рішення

№ 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради», яким надано у власність земельні ділянки громадянам, зокрема, відповідачці ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1

22. 03 серпня 2007 року ТОВ «Експертно-консультаційний центр» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (державних актів на право власності на земельні ділянки), зокрема, ОСОБА_1 на земельну ділянку у

АДРЕСА_1 (площею 0,1000 га).

23. 09 серпня 2007 року на підставі вказаного рішення Броварської міської ради від 26 липня 2007 № 398-24-05 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯК № 683917 на право власності на земельну ділянку площею

0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:064:0500, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

24. Із листів КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 04 січня 2018 року за

№ 01-01/20, від 02 травня 2018 року за № 01-01/283 та від 25 квітня 2018 року за № 01-01/148, листа Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області за № 01-12/53 від 24 січня 2018 року «Про надання інформації щодо статусу озер у м. Бровари», та висновка експерта від 22 лютого 2018 року

№ 12/18 вбачається, що на території міста м. Бровари Київської області розташовані озера: у парку «Приозерний» (озеро Біле), у парку «Перемоги» (озеро Перемога), між вул. Сонячна та вул. Фельдмана по вул. Петропавлівська, по вул. Тургенєва та

вул. А. Луценка, між вул. Фельдмана-Абрикосова-Спортивна-АДРЕСА_1-Сонячна . Станом саме на 2007-2009 роки земельна ділянка із кадастровим номером 3210600000:00:064:0500 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на прибережні захисні смуги озер згідно схеми накладення ділянки на землі водного фонду. Також надана інформація про координати ділянок берегової лінії озер у меженний період станом на 2007 рік відповідно до топографічного масштабу 1:2000.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

26. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

28. Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

29. Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

30. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

31. Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

32. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

33. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

34. Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

35. За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

36. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

37. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

38. Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

39. Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

40. Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

41. Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

42. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

43. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у

статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

44. Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.,

45. За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

46. Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

47. З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України

від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом

(стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

48. Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

49. У спорах стосовно прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41,

стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

50. Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

51. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0500, передана відповідачці ОСОБА_1 на підставі прийнятого Броварською міською радою рішення від 26 липня 2007 року № 398-24-05 з порушенням вимог законодавства.

52. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

53. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

54. Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

55. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

56. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

57. Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

58. Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів; а озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

59. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що прокурором підтверджено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:064:0500 передана у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду та накладається на прибережну захисну смугу озер, а тому її передача у власність

ОСОБА_1 суперечить вимогам статті 19 Конституції України, статей 20, 58, 59, 60, 61, 84, 122 ЗК України, статей 86, 88, 89 ВК України, у зв`язку з чим рішення Броварської міської ради від 26 липня 2007 року 398-24-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання в оренду та внесення змін до рішень Броварської міської ради» в частині надання ОСОБА_1 вказаної спірної ділянки є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

60. На підтвердження заявлених позовних вимог прокурор надав суду листи КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 04 січня 2018 року за № 01-01/20,

від 02 травня 2018 року за № 01-01/283 та від 25 квітня 2018 року за

№ 01-01/148 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду із посиланням на викопіювання із топографічних матеріалів та матеріалів космічної зйомки станом на 2007, 2009 та 2010 роки, лист Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24 січня

2018 року за № 01-12/53 «Про надання інформації щодо статусу озер

у м. Бровари», висновок судового експерта № 12/18 від 22 лютого 2018 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

61. Однак судами попередніх інстанцій не зазначено, яким чиномвикопіювання з топографічного плану, ортофотоплану, космічної зйомки підтверджує належність зображених на них водних об`єктів до озер.

62. Прокурором дійсно було надано висновок експерта № 12/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи

від 22 лютого 2018 року.

Однак посилаючись на цей висновок, суди попередніх інстанцій, не звернули уваги, що його складено щодо земельної ділянки загальною площею 1,8000 га з кадастровим номером 32106000000:00:064:0521, яка була передана в оренду ТОВ «Кондитер Інвест» згідно з договором оренди від 26 червня 2008 року та земельної ділянки загальною площею 3,2021 га за кадастровим номером 3210600000:01:063:0012, яка була передана в оренду ТОВ «Підприємство Будконтракт» згідно з договором оренди від 26 червня 2008 року.

Водночас при проведенні вказаної експертизи експерт не робив ніяких висновків щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:064:0500, яка є предметом спору у цій справі.

63. Крім того, висновок експерта від 22 лютого 2018 року № 12/18 був предметом оцінки судами у справах № 911/429/18 та № 911/431/18, рішення в яких набрали законної сили, та був відхилений зокрема через наявність паспортів про належність до ставків (а не озер) водних об`єктів у м. Бровари поруч зі спірними ділянками.

64. Вказане також узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 361/3579/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 361/3407/18.

65. Отже висновок судів про те, що спірна земельна ділянка накладається на прибережну захисну смугу озер є передчасним.

66. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, залишивши невирішеними ключові питання, зокрема:

- до якого виду водних об`єктів (озеро чи ставок) належать водні об`єкти поруч з якими розташована спірна земельна ділянка;

- чи перебуває спірна земельна ділянка, з урахуванням виду водного об`єкту, в межах прибережної захисної смуги та, відповідно, чи належить вона до земель водного фонду.

67. Саме по собі розміщення спірної земельної ділянки біля водних об`єктів ніким не заперечується, однак невирішеним залишається визначення виду такого об`єкту (озеро чи ставок) і, в залежності від цього, розміру прибережної захисної смуги.

68. Посилання міської ради на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи не узгоджуються з матеріалами справи, з яких вбачається неодноразове надсилання відповідачці судових повісток. Крім того, згідно з наявних у справі повідомлень ро вручення поштового відправлення 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримала одну із судових повісток.

69. З огляду на те, що до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного, об`єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

70. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за всиновленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович