У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Пінчука М.Г., Пшонки М.П., Панталієнка П.В., |
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: АКІБ “УкрСибБанк”, бюро технічної інвентаризації м. Києва, колективне підприємство “Газбуд”, головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ТОВ “Україна Житло-Сервіс” про визнання незаконним розпорядження про надання ордеру на жиле приміщення, визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, про визнання незаконною приватизації квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на квартиру; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, колективного підприємства “Газбуд”, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) м. Києва про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації права власності,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2004 року ОСОБА_1. звернулася через свого представника до суду з зазначеним позовом, в якому вказувала, що 7 травня 1998 року між ЗАТ ВПСФ “Атлант” та КП “Газбуд” укладена угода про дольову участь у житловому будівництві, за умовами якого забудовник ЗАТ ВПСФ “Атлант” зобов'язувалося після завершення будівництва передати у власність КП “Газбуд” одну двокімнатну квартиру в будинку №АДРЕСА_1 у м. Києві. За актом №НОМЕР_1 від 16 вересня 1999 року ЗАТ ВПСФ “Атлант” передало КП “Газбуд” квартиру №АДРЕСА_1 у м. Києві і 14 квітня 2004 року на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 5 квітня 2004 року №НОМЕР_2 КП “Газбуд” видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру. 21 травня 2004 року ОСОБА_1., діючи через свого представника, за договором купівлі-продажу придбала цю квартиру. В подальшому їй стало відомо, що оспорюваним розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 24 травня 2002 року ордер на спірну квартиру видано відповідачам, які її приватизували та 28 квітня 2004 року продали ОСОБА_5. У березні 2005 року представник позивачки доповнив позовні вимоги притягнувши ОСОБА_5. співвідповідачем й просив визнати проведену приватизацію незаконною, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_2. і ОСОБА_5. та визнати за ОСОБА_1. право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_5. у вересні 2005 року подав зустрічний позов, обґрунтовуючи його тим, що він набув право власності на спірну квартиру законним шляхом. Першочергово право власності було зареєстровано за ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3. 7 квітня 2004 року, а тому видання свідоцтва про право власності від 14 квітня 2004 року КП “Газбуд” є незаконним. БТІ м. Києва необґрунтовано зареєструвало право власності на спірну квартиру за КП “Газбуд”. У зв'язку з цим просив у первісному позові відмовити, а його вимоги задовольнити.
Зазначені позови були об'єднані в одне провадження за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 13 жовтня 2005 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Постановлено визнати незаконним розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 24 травня 2002 року №НОМЕР_3 щодо видання ордеру на жиле приміщення - квартиру №АДРЕСА_1 у м. Києві. Визнано недійсним ордер від 19 серпня 2002 року серії Б за №НОМЕР_4 на вказане жиле приміщення, який було видано ОСОБА_2. Також визнано незаконним розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 2 квітня 2004 року №НОМЕР_5 про приватизацію спірної квартири на ім'я ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 2 квітня 2004 року, видане Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3., зареєстрованого в БТІ м. Києва за №НОМЕР_6. Крім того, визнано недійсним договір від 28 квітня 2004 року купівлі-продажу квартири №6АДРЕСА_1 у м. Києві, укладений між ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3. та ОСОБА_5., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6. і зареєстровано в реєстрі за №НОМЕР_7. Згідно рішення місцевого суду ОСОБА_1. визнано законним власником спірної квартири. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2006 року рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. та задоволення зустрічних позовних вимог. Постановлено визнати недійсним і скасувати наказ головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 5 квітня 2004 року №НОМЕР_2 в частині оформлення права власності на квартиру №АДРЕСА_1 у м. Києві й визнати недійсним свідоцтво від 14 квітня 2004 року про право власності КП “Газбуд” на спірну квартиру видане зазначеним управлінням. Визнано також недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між КП “Газбуд” та ОСОБА_1. в інтересах яких під час його укладення діяли їхні представники, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_7. й внесено в реєстр за №НОМЕР_8. Також рішенням зобов'язано БТІ м. Києва скасувати реєстрацію спірної квартири за КП “Газбуд”, а також реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1. Постановлено також стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_5. 1758 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати з залишенням в силі рішення місцевого суду.
Згідно вимог статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушень апеляційним судом норм матеріального або процесуального права колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись статтею 332 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пінчук М.Г.
судді: Панталієнко П.В.
Пшонка М.П.