Справа  1-201/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року  Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:     головуючого-судді                                        Римлянської Г.О.

                              при секретарі                                       Сімак О.І.

                   з участю прокурора                                Пацарена В.Я.                                         

               та захисника-адвоката                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироками Сокирянського районного суду: від 10.11.2004 року за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.3, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; від 05.12.2005 року за ст.ст. 185 ч.3, 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі; від 20.06.2011 року за ст.395 КК України на чотири місяці арешту.

у  вчиненні  злочину,  передбаченого  ст.185 ч.2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:  

Підсудний ОСОБА_2, 02.07.2011 року приблизно о 13 годині, перебуваючи у приміщенні бу динку проживання своєї бабусі ОСОБА_3, що розташований в с. Коболчин Сокирянського райо ну Чернівецької області, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, пересвідчившись у тому, що його бабуся ОСОБА_3, не слідкує за ним, шляхом віль ного доступу, зайшов у одну із кімнат вказаного будинку, звідки умисно, таємно, повторно, викрав мобільний телефон марки «NOKІА-1110», вартістю 360 грн., із сім-карткою мобільного оператора зв'язку «Діджус» № НОМЕР_1 вартістю 25 грн., на рахунку якої були грошові кошти у сумі 4 грн., що на праві приватної власності належить ОСОБА_3, чим за подіяв останній матеріального збитку на загальну суму 389 грн., після чого з місця вчинення зло чину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2 свою вину в об’ємі  пред’явленого обвинувачення визнав повністю та не оспорюючи фактичні обставини справи, вказані в постанові про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку, пояснив суду, що дійсно востаннє за вчинення злочину  його було засуджено вироком суду від 20.06.2011 року на чотири місяці арешту. 2 липня 2011 року він приїхав в с.Коболчин, до своєї бабусі, ОСОБА_3, у якої на той час проживав. Побувши у неї приблизно півгодини, він вирішив поїхати в м.Сокиряни. Оскільки йому потрібні були гроші на кишенькові витрати, він вирішив взяти бабусін телефон, щоб його продати, а згодом вирішити з бабусею питання про необхідність його повернення. Поки бабуся перебувала на кухні і за ним не спостерігала, він непомітно пройшов в кімнату будинку, де зі столу таємно викрав належний їй мобільний телефон марки «Нокія-1110», в якому знаходилася сім-карта «Київстар», поклав в свою кишеню і пішов з дому. Приїхавши в м.Сокиряни, він прийшов в магазин з продажу мобільних телефонів, розташований по вул. 28 Червня, де запропонував продавцю купити у нього викрадений у ОСОБА_3 мобільний телефон. Продавець зателефонував власнику магазину на ім’я Леонід, який запропонував йому за телефон 55 грн., на що він погодився. Отримавши гроші, він використав їх на свої потреби. Згодом працівники міліції вилучили даний телефон.  

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину вона також підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Оголошеними показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що  02.07.2011 року до неї додому прийшов її онук, ОСОБА_2, який схильний до вчинення крадіжок. В  зв’язку з цим, перед його приходом вона заховала свій гаманець у кишеню свого халата. Побувши деякий час у неї, ОСОБА_2 сказав, що йому потрібно поїхати в м.Сокиряни і пішов з її будинку. Через декілька хвилин після того, як він пішов, вона виявила відсутність її мобільного телефона марки  «NOKІА-1110» у корпусі синього кольору, який вона придбала минулого року за 360 грн. В телефоні була сім-карта «Діджус» вартістю 25 грн. із номером НОМЕР_1, на рахунку якої було 4 грн. Зрозумівши, що онук викрав її телефон зі столу, де він знаходився, вона звернулась до працівників міліції із заявою (а.с.14).  

Заслухавши підсудного, який у відповідності зі ст. 299 ч.3 КПК України не заперечує проти проведення  скороченого судового слідства, не маючи сумнівів в добровільності та істинності його позиції, враховуючи відсутність заперечень прокурора, суд визнав за недоцільне дослідження доказів відносно тих фактичних  обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_2 слід вірно кваліфікувати за  ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та  обтяжують  покарання.

            Відповідно до ст. 12 ч.3 КК України вчинений підсудним злочин є середньої тяжкості.

            ОСОБА_2 є особою раніше неодноразово судимою, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу алкоголізму, а також перебуває на обліку у лікаря психіатра та хворіє на легку розумову відсталість.

            Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, не встановлено.

            Обставинами, що обтяжують покарання підсудного є рецидив злочинів, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, а також вчинення злочину щодо особи похилого віку.

          Характеристика вчиненого злочину, дані про особу винного, який хворіє на алкоголізм, має схильність до вчинення крадіжок та раніше за їх вчинення вже відбував покарання у виді позбавлення волі, його поведінка до та після вчинення злочину, дають суду підстави вважати, що ОСОБА_2 за ст.185 ч.2 КК України слід призначити покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Оскільки підсудний вчинив даний злочин після постановлення судом щодо нього попереднього вироку, але до повного відбування покарання за попереднім вироком суду, остаточне покарання йому слід призначити на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків.

            Міру запобіжного заходу засудженому слід залишити без змін, речовий доказ – мобільний телефон – повернути його законному володільцю.

Керуючись  ст. ст. 323,324  КПК  України,  суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання – три роки позбавлення волі.

            На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сокирянського районного суду від 20.06.2011 року за ст.395 КК України та з урахуванням положень ст.72 ч.1 п.1 «а» КК України остаточно ОСОБА_2 призначити покарання – три роки один місяць позбавлення волі.

            Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – утримання під вартою  (а.с.63), а строк відбування покарання слід відраховувати з дня його фактичного затримання – 02.07.2011 року (а.с.34-37). .

             Речовий доказ (а.с.25-26) – повернути  потерпілій ОСОБА_3.

             Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його  проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляції через Сокирянський  районний  суд.

                               Головуючий: