АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2624\2006 Головуючий 1 інстанції Дорошенко В.М.
Категорія 38 Доповідач Петренко І. О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Колтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 м. Жовті Води з третіми особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2004 року позивачі звернулися до суду і просили постановити рішення , яким стягнути з- відповідача на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 - 30000 грн., на користь ОСОБА_2.-25000 грн. і на користь ОСОБА_1.-30000 грн., а також судові витрати.
В обгрунтування свої позовних вимог вона вказували на те , що 31 січня 2004 року помер їхній чоловік та батько ОСОБА_7. Причиною смерті його вказано розрив капсули селезінки , кровотеча до черевної порожнини.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим ,що 30 січня 2004 року приблизно о 13 годині ОСОБА_7. став себе погано почувати і близько 15 години родичі його викликали до дому „ Швидку допомогу" , яка відвезла хворого до СМСЧ №9 м. Жовті Води . Але після огляду його в прийомному відділенні , черговий лікар Солод Т.А. та лікар реанімаційного відділення Степанов В.А. відмовилися направити ОСОБА_7 до реанімаційного відділення , пояснивши , що він помирає від рака , не зважаючи на те , що хворий вказував на біль у лівому нижньому боці живота , а діагноз центральний рак правої легені давав йому болі з правої сторони. Медична допомога хворому надана не була і він пролежав з 16 години до 20 години у прийомному відділенні , а потім переведений до терапевтичного відділення , де стан його продовжував погіршуватися , але медична допомога йому не була знову надана і в близько 4 години 31 січня 2004 року він помер.
Оскільки лікарями було виставлено не правильний діагноз , лікарі навіть не спробували якось допомогти хворому , порушили вимоги положень ст.6 та 52 Основ законодавства України „Про охорону здоров"я" , що призвело до смерті хворого і спричинило психологічний стрес його рідним , тобто нанесли моральну шкоду , на відшкодування якої слід стягнути вказані в позовній заяві суми.
Ухвалою суду від 22 грудня 2004 року до участі в справі третіми особами на стороні відповідача було залучено лікарів СМСЧ № 9 Сірого С.І., Солод Т.О. та Степанова В.А.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2005 року провадження по справі у частні позову ОСОБА_6 було закрито у зв"язку з її смертю.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали.
Представники відповідача та треті особи позовні вимоги не визнавали в повному обсязі.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року позовні вимоги задоволені частково. На користь ОСОБА_1. стягнуто з СМСЧ № 9 20359 грн ., а на користь ОСОБА_2. - 15000 грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі СМСЧ НОМЕР_1 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши учасників процесу , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права і це рішення є правильне про суті і справедливе за змістом.
Так, постановлюючи оскаржуване рішення суд виходив із того , що за життя ОСОБА_7 йому на протязі тривалого часу лікарями поліклінік та лікарень було виставлено цілий ряд діагнозів захворювань ( ар. сп. 22-26) , а саме - основний клінічний діагноз „центральний рак правої легені"( якого , як згодом з'ясувалося у нього не було) , в зв"язку з чим хворий в онкодіспансері тричі проходив полі-хіміотерапію і йому було встановлено 11 групу інвалідності , а також захворювання дихальної , серцевої та інших систем організму.
30 січня 2004 року о 16 годин 20 хвилин хворого ОСОБА_7 машиною „Швидкої допомоги" з попереднім діагнозом „ Цукровий діабет 1 тип, тяжка течія, гіпоклікемія,прекома,рак легені" було доставлено до СМСЧ №9. На прийомному відділенні хворий був оглянутий черговим лікарем Солод Т.О., невропатологом за фахом та лікарем відділення анестезіології та реанімації Степановим В.А. і виставлено діагноз „Центральний рак правої легені Т-2 N -3 М-х після трьох курсів ПХТ , інтоксикація. Цукровий діабет 11 тип ср.ст. важкості. Діабетична ангіопатія. Церебральний атеросклероз ХСМН 11 ст. Геморрагічний васікул? Підозра на внутрішньочеревний крововилив ?" . О 19 годині 10 хвилин хворий був оглянутий на прийомному відділенні хірургом Сірим С.І., який даних на гостру хірургічну патологію не виявив. Хірургічного захворювання , що на справді малося у ОСОБА_7 на той момент -„спонтанний розрив селезінки , внутрішньочеревний крововилив, гостре малокрів"я" виявлено не було і такий діагноз не встановлено. О 20 годині
30 хвилин хворого було прийнято до терапевтичного відділення СМСЧ №9 , де він був оглянутий тими самими лікарями , що і на приймальному відділенні і ще двічі 30 січня 2004 року о 23 годині 20 хвилин і 31 січня 2004 року о 00 годин 30 хвилин і лікування ОСОБА_7 проводилося за неправильно виставленим діагнозом.( ар. сп. 41-46,47-49,93-94,132-134)
31 січня 2004 року о 4 годині 20 хвилин у терапевтичному відділенні СМСЧ № 9 ОСОБА_7. помер( ар. сп. 10).
У висновках комісійної судово-медичної експертизи НОМЕР_2 ( ар. сп. 227-243) вказується на те , що на факт невірного виставлення діагнозу вплинули наявність переконливих даних на ракове захворювання , ракової інтоксикації, некомпенсованого цукрового діабету , тобто гіпердіагностика ракового захворювання і мала місце націленість лікарів на основне ракове захворювання , однак лікарі , які приймали участь в огляді хворого повинні були , більш ретельно провести обстеження хворого із застосуванням всіх необхідних засобів ( як лабораторних , так і інструментальних) , що не було зроблено. Саме обстеження було проведено не в повному обсязі : відсутні дані клінічного дослідження крові( лише один аналіз за весь час знаходження на лікуванні ; відсутні дані коагулограми ; не проведені рентгенівське та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, діагностичний лапароцентез , що дозволило би виявити наявність стороннього вмісту ( крові) в черевній порожнині та своєчасно провести оперативне втручання з ушиванням пошкодженої селезінки , що припинило б кровотечу , а у подальшому - своєчасно провести необхідні заходи по відновленню об"єму втраченої крові та інші міри по збереженню життя хворого.
Таким чином відповідачем СМСЧ № 9 не виконано належним чином покладені на медичний заклад завдання , щодо належного надання медичної допомоги населенню та вимоги Основ законодавства України про охорону здоров"я і між неналежним наданням працівниками СМСЧ № 9 та наступивши ми негативними наслідками - смертю хворого існує причинний зв"язок.
Суд першої інстанції обгрунтовано , виходячи з вищенаведеного дійшов до висновку , що згідно положень ст.. 1172 ЦК України ( в редакції 2004 року) юридична особа відшкодовує шкоду , завдану її працівниками під час виконання ними своїх трудових ( службових) обов'язків і цією юридичною особою є СМСЧ №9.
Правильним являється і висновок суду першої інстанції про те , що відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України моральна шкода , завдана смертю фізичної особи відшкодовується дітям померлого і визначив розмір необхідного відшкодування виходячи із засад розумності і справедливості і згідно з вимогами ч. З ст. 23 ЦК України. При визначенні розміру відшкодування суд , зокрема, врахував необережну форму вини відповідача , об"активні обставини по справі, а також глибину переживань позивача ОСОБА_1 , який пережив відчай та безвихідь від того , що на його очах батько помирає без наданої бажаної допомоги .
Доводи апеляційної скарги про те , що медичний заклад СМСЧ № 9 не має інструментарних засобів з допомогою яких можна було б виявити крововилив в черевну порожнину хворого , а лабораторні засоби були застосовані , а повторні аналізи зробити не встигли , а також про те , що спонтанний розрив капсули селезінки зустрічається дуже рідко і являється патологією і у хворого за життям неправильно було виставлено не вірний діагноз основного захворювання суттєвими визнати не можна.
Доводи апеляційної скарги про те , що СМСЧ № 9 не виробниче підприємство , а заклад , який фінансується з державного бюджету і кошторисом не передбачені витрати , які стягнуті рішенням суду, стосуються порядку і способу виконання рішення суду і не можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Таким чином колегія вважає , що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норма матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої медико-санітарної частини № 9 - відхилити.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .