КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-519/11                                                   Головуючий у 1-й інстанції:  Діденко Т.І.     

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

        У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати відмову в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»з боку відповідача неправомірною та стягнути з відповідача недоотриману одноразову грошову допомогу за 2003 –2010 роки.

      Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року позовні вимоги за період 2033-2009 роки залишено без розгляду.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем  подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті справи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін,  виходячи з наступного.

Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.12.1992 року, що міститься в матеріалах справи, позивач є особою, яка брала участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та отримує щорічну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Проте, відповідач всупереч вказаній нормі закону виплати позивачу в 2010 році допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 17 липня 2005 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог –законним і обґрунтованим.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції, а позивачем не наведено підстав достатніх для прийняття рішення про поновлення строку для оскарження неправомірних дій відповідача.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 99,122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                   О.М. Романчук

                                                                                                С.Б. Шелест