КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-723/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Рудюк О.Д.        

Суддя-доповідач:  Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" грудня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

                    Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                     Головуючого-судді:                                             Мельничука В.П.

                                           суддів:                                               Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В.,     

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, –                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Просила суд визнати неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку доплати основної пенсії як постраждалому від наслідків аварії на ЧАЕС, зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити вказаний вид соціальних виплат. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на доплату до основної пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказані виплати проводяться в значно нижчому розмірі, тому позивач і просить зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії та доплати до пенсії. Також просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і недоплати соціальної допомоги, як дітям війни, зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити дану допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач відноситься до осіб, які є дітьми війни, а тому має право на державну соціальну підтримку у вигляді щомісячної доплати до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції  – без змін з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на перерахунок та виплату доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 даної статті, у відповідності якій дана доплата встановлюється в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

За таких обставин правильними  є висновки суду першої інстанції, що позивач має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також, судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, при визначенні розміру доплати до пенсії та додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

        Також судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, і, відповідно, має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна нараховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

        З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

        Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

        Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

        При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що  виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

        Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

        Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги немає, її доводи спростовуються вищенаведеним.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

 З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2011 року – без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                                                                 В.П. Мельничук

                      Судді:                                                                                 Т.Р. Вівдиченко

                                                                                                       І.В. Федотов