Справа  2а-7/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року  Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді                    Римлянської Г.О.

           при секретарі                                         Сімак О.І.

з участю: представника відповідача-1          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за роботу у зоні відчуження та зобов'язання до вчинення дій та державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення щодо оскарження дій по нарахуванню доплати за роботу у зоні відчуження, -

ВСТАНОВИВ:  

В своєму позові ОСОБА_2 посилається на те, що він працював у зоні відчуження в ДІЇ «Чорнобильсервіс» /надалі - відповідач-!/ на посаді монтера шляху залізничної дільниці транспортного комплексу з 01.02.2003 року по 31.07.2007 року.

      На підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон) за весь період роботи у зоні відчуження йому повинна бути виплачена щомісячна доплата за період з 01.02.2003 року по 31.12.2005 року, розмір якої визначений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №137 /надалі - Постанова/ і дорівнює 9-кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення, плюс премія в розмірі 50 відсотків від цієї суми.

      Відповідно до ст.39 Закону доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення, становить три мінімальних заробітних плати.

     Таким чином, вважає, що відповідачем-1 повинна бути виплачена йому доплата у розмірі 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від цієї суми.

Однак, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та розпорядження державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення /надалі - відповідача-2/, відповідач-1 фактично виплатив йому доплат' у розмірі 118,8 грн. плюс 50% премії' від цієї суми, тобто щомісячна доплата складала 178,2 грн.

      Вважає, що за період з 01.02.2003 року по 31.12.2005 року з вини відповідача-1 йому недоплачено допомогу на суму 277294,36 грн.

        Просить стягнути з державного підприємства «Чорнобильсервіс» на свою користь невиплачену частину заробітної плати за роботу у зоні відчуження в сумі 277294,36 грн. та зобов'язати адміністрацію ДП «Чорнобильсервіс» внести зміни в щомісячні дані про його заробітну' плату, відповідно до розрахунку.

     В порядку ст.52 ч.З КАС України під час судового розгляду справи до участі у справі в якості співвідповідача судом залучено державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення.

         Позивач у судове засідання не з'явився у зв'язку з виїздом за межі області, однак подав на адресу суду заяву, якою повністю щщшмує позовні вимоги та просить суд розглянути справу без його присутності.

     Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважаючи що ДП «Чорнобильсервіс» не є належним відповідачем по даній справі, оскільки змістом позовних вимог є вимога про стягнення доплати, яка є соціальною гарантією і не входить до структури заробітної плати і розмір такої доплати визначається не роботодавцем - ДП «Чорнобильсервіс», а урядовим органом - державним департаментом Адміністрацією зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення. За таких обставин, в поданих до суду клопотаннях, просить закрити провадження у справі з приводу позовних вимог до ДП «Чорнобильсервіс» чи відмовити у задоволенні позовних вимог.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, представник відповідача-2- Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення у судове засідання не з'явився та про причини своєї неявки суду не повідомив.

        За таких обставин, у відповідності до ст. 128 ч.4 КАС України суд ухвалив розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників.

           Судом встановлено, що позов подано в порядку ст.ст. 6,8,17,18,19,71,87,104,107,162 КАС України, що випливає зі змісту позовної заяви, зазначено в ній та, відповідно, в ухвалі про відкриття провадження по даній адміністративній справі.

        Відповідно до ч.І ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

        Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.І ст.З КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

        Згідно ст. 15 ч. 1 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

    З позовної заяви вбачається, що спір, що виник між сторонами: ОСОБА_2 та ДГТ «Чорнобильсервіс» про стягнення яевиплаченої частини заробітної плати за роботу у зоні відчуження в сумі 277294,36 грн. та зобов'язання адміністрації ДП «Чорнобильсервіс» внести зміни в щомісячні дані про його заробітну плату, відповідно до розрахунку є цивільно-правовим, таким що випливає з трудових правовідносин.

        Згідно ст. 4 ч.2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

        Оскільки спір між вищезазначеними сторонами є спором між фізичною особою та юридичною особою - працедавцем по правовідносинах, що випливають із трудового договору, його слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

        Згідно ст. 157 ч.І п.1 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

         На підставі 157 ч.І п.1 та керуючись ст.158, 160 ч.4. 165 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження по адміністративній справі №2а-7/11 за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за роботу у зоні відчуження та зобов'язання внести зміни в щомісячні дані про його заробітну плату, відповідно до розрахунку - закрити.

   Продовжити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення щодо оскарження дій по нарахуванню доплати, як соціальної гарантії, за роботу у зоні відчуження.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги, з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

                     Головуючий-суддя: