Справа №22ц-2467/2006 p.                   Головуючий у 1 інстанції Кісілевич П.І.

Категорія 42                                     Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2006 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Тракало В.В.,

суддів Поліщука М.А., Яворського М.А.,

при секретарі Чабанюк Т.Г.

розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Києві  матеріали цивільної справи за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення   Ірпінського міського

суду Київської області від 2 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державної виконавчої служби у м.Ірпінь, третя особа ОСОБА_1, про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до свого сина ОСОБА_4, Державної виконавчої служби у м.Ірпінь про визнання за ними права власності на рухоме майно в будинку АДРЕСА_1 та звільнення цього майна з-під арешту.

В позовній заяві зазначили, що на виконання рішення суду про стягнення з їх сина на користь ОСОБА_1 3000 грн. державним виконавцем 19 січня 2006 року було описане належне їм особисто майно в будинку. Посилаючись на те, що перелічене в акті майно, що було у вжитку, придбане ними особисто задовго до досягнення їх 22-річним сином повноліття, позивачі просили визнати за ними право власності на конкретне майно згідно наданого ними переліку та звільнити майно з-під арешту.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 2 червня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі стягувачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов та звільняючи з-під арешту бувше у вжитку майно в будинку ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що позивачі надали докази придбання ними у 2000, 2001, 2002 роках та ще раніше описаного 19 січня 2006 року державним виконавцем майна. Оскільки на час придбання майна відповідач ОСОБА_4 був неповнолітнім, самостійного заробітку не мав.

Ці обставини стверджуються приєднаними до матеріалів справи доказами, яким суд дав належну правову оцінку відповідно до вимог статей 57,212 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки боржник проживає в будинку і також користується майном, то воно є спільним і підлягає включенню в акт опису, не ґрунтуються на законі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, колегія суддів вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляє апеляційні скарги.

Керуючись ст. 307,308,315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 2 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.