20.12.2011
Справа № 11–1913/11 Головуюча у 1-й інстанції: Котьо І.В.
Категорія: ст. 185 ч.3, 186 ч.2 КК України Доповідач: Красновський І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого: Красновського І.В.
Суддів: Грушицького А.А., Жили І.Е.
З участю прокурора: Литвиненка О.О.
Потерпілої: ОСОБА_1
Захисника: ОСОБА_2
Засудженого: ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_3 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 жовтня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, уродженця с. Голонки, Жовтневого району,
Приморського краю, громадянина України, не працюючого,
не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ст. 185 ч.3 КК України та призначено покарання 3 (три) роки позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України та призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з поміщенням на визначений строк, до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Обрана міра запобіжного заходу - «тримання під вартою»залишена без змін.
Строк відбування покарання рахується з 12 серпня 2011 року, в строк відбуття покарання зараховано строк перебування під вартою з 02 лютого 2008 року по 11 лютого 2008 року.
Цивільний позов потерпілої задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 - 1965,00 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят п’ять) гривень; на користь держави судові витрати в сумі 150,24 (сто п’ятдесят гривень двадцять чотири копійки).
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_3 визнано винним за те, що він 14 січня 2008 року близько 01:00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке розташоване на АДРЕСА_2, за попередньою змовою з особою, відносно якої постановлено вирок суду, маючи намір на заволодіння чужим майном на свою користь, таємно та з корисливих мотивів, шляхом розбиття скла віконної рами, проникли до приміщення вищевказаного кафе і викрали майно, яке належало ОСОБА_4, на загальну суму 2600, 00 (дві тисячі шістсот) гривень.
Крім того, 14 січня 2008 року близько 02:00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке розташоване на АДРЕСА_2, за попередньою змовою з іншою особою, матеріали кримінальної справи у відношенні якої виділені в окреме провадження, маючи намір на заволодіння чужим майном на свою користь, таємно та з корисливих мотивів, шляхом розбиття скла віконної рами, проникли до приміщення вищевказаного кафе і викрали майно, яке належало ОСОБА_4, на загальну суму 1050, 00 (одна тисяча п’ятдесят) гривень.
Крім того, 24 січня 2008 року близько 20:30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля магазину «Маркет С», яке розташоване по вул. Суворова в м. Херсоні, маючи намір на заволодіння чужим майном на свою користь, повторно, відкрито, без застосування насильства до потерпілої ОСОБА_1, шляхом ривку заволодів її майном на загальну суму 1965, 00 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят п’ять) гривень.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого, обставин скоєння злочину та кваліфікацію дій зазначає, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості злочину внаслідок його м'якості, мотивуючи тим, що суд першої інстанції повинен був застосувати більш суворе покарання, враховуючи особливості скоєних злочинів та обставини їх вчинення, ступінь суспільної загрози та характеризуючи матеріали засудженого. Просить скасувати вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.10.2011 року та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ст. 185 ч.3 КК України покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України –у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
- засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності обставин скоєння злочину та кваліфікацію дій вважає, що судом йому призначено суворе покарання, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги його повне визнання вини та каяття в скоєних злочинах, його позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, його склад здоров’я, має утриманні батька-інваліда. Просить пом’якшити йому призначене покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Інші учасники процесу вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а апеляцію засудженого вважає необґрунтованою, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію з доповненнями, а апеляцію прокурора просить залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом виконані вимоги ст. 22 КПК України, направлені на прийняття всіх передбачених законом мір для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами.
Злочини, які скоїв ОСОБА_3 за ст. 185 ч.3, ст.186 ч.2 КК України, кваліфіковано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування або зміни вироку не встановлено
В апеляціях ні прокурор, ні засуджений не оспорюють доведеності вини, обставин та кваліфікацію вчинених злочинів, а тільки вказують на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину. Аналіз матеріалів справи свідчить, що призначене засудженому ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року при цьому врахував всі обставини справи, дані про особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дитину-інваліда, яка не може ходити, обтяжуючи та пом'якшуючі обставини, а саме щиросердне каяття у вчиненні злочину, добровільне відшкодування збитеів потерпілому ОСОБА_4, вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння і обрав міру покарання засудженому відповідно до ступеню тяжкості вчиненого злочину, яке є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
При таких обставинах, на думку колегії суддів, апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_3 - задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_3 –без зміни.
Головуючий:
Судді :