Справа № 159/2371/25

Провадження № 3/159/1216/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Шишилін О.Г., з участю захисника Борща О.І, розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, паспорт  НОМЕР_1  виданий 14.11.2000 Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП  НОМЕР_2 ,  проживає по АДРЕСА_1 , не працює,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 інкриміновано те, що вона 10.04.2025 12год,45хв, по АДРЕСА_2 , як фізична особа, без державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, здійснює торгівлю господарчими товарами (дверці, замки, фурнітура), проведено закуп товару на суму 300грн. Своїми діями порушила вимоги ст..58 Господасрького кодексу та ст.50 Цивільного кодексу, ст..44,65,66,85 Податкового кодексу України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.164 КУпАП.

В суді ОСОБА_1 свою провину не визнала, пояснила, що у січні 2025 року припинила свою підприємницьку діяльність, оскільки не отримує прибутків. 10.04.2025 дійсно перебувала у торгівельному павільйоні і пакувала речі для звільнення павільйону. В цей час підійшли дві візуально знайомі жінки і попросила продати дверну ручку, вона не відмовилася від можливості отримати хоча б мінімальний дохід. Просила врахувати епізодичність події і не притягувати до відповідальності.

Захисник Борщ О.І. просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки необхідною умовою надання господарської діяльності є її систематичність, разове вчинення не утворює склад адмінправопорушення.

Заслухавши пояснення особи та її захисника, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним провадження у справі закрити враховуючи таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, яке передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Наведена конструкція правової норми покладає на контролюючий орган обов`язок доводити провадження особою господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 3Господарського кодексу (далі - ГК України), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуги, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, а також наявність мети отримання прибутку (грошових коштів), що і становить суть господарської діяльності.

Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт,наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, які згідно з вимогами статті 256КУпАП мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, є:

- час протягом якого особа здійснювала господарську діяльність;

- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для господарської діяльності;

- докази щодо отримання грошових коштів за вид господарської діяльності.

Суд з`ясовує усі обставини справи на підставі поданих доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 зазначені у протоколі обставини заперечила, на підтвердження своєї позиції надала відповідні письмові докази.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії В00 №355723 ОСОБА_1 з 28.11.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 2197017 0000 002493).

12.01.2025 ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №000007940/03-20-24-07-10 від 10.04.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину те , що надаючи послуги з продажу товару отримала прибуток без державної реєстрації, як суб`єкта господарської діяльності. До протоколу додаються зібрані матеріали, а саме : акт фактичної перевірки №10592/03-20-24-07 від 10.04.2025 де засвідчено, що 10.04.2025 12год,45хв, по АДРЕСА_1 ( Центральний ринок), торг. точка №354,360, здійснено фактичну перевірку здійснення діяльності продажу двірної ручки з замком з метою отримання прибутку без державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, чим порушено вимоги ст. 58 ГК України та ст..50 ЦК України. Зі слів за дану послугу вона отримує дохід у сумі 300 грн. Додано копію наказів №1239-п, 1240-п від 09.04.2025 про проведення фактичної перевірки. Направлення на перевірку від 09.04.2025 № 1824, №1825,№1826, №1827. Додано пояснення ОСОБА_1 від 10.04.2025 де вона пояснила « що здійснювала до продаж залишків товару». Додано копії фотознімків , де ОСОБА_1 зображена в контейнері з різними дверними ручками.

Наведені докази фіксують лише один епізод збуту товару ОСОБА_1 , що не відповідає диспозиції ст.42 ГК України, щодо систематичності здійснення господасрької діяльності.

Таким чином, суд вважає, що надані суду докази не підтверджують обставин систематичного збуту (торгівлі) осібам (покупцям) та отриманя від них прибутку.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення належними і допустимими доказами.

Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі відсутні належним чином задокументовані окремі факти діяльності ОСОБА_1 , які б у своїй сукупності могли довести самостійний, ініціативний і систематичний (тривалий, а не одноразовий) характер господарської діяльності з метою отримання прибутку.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд не вправі самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

       Таким чином суд дійшов висновку про недоведеність об`єктивної сторони складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Отже, виходячи з аналізу досліджених матеріалів справи, в діях ОСОБА_1 не вбачається вина у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, будь-які інші фактичні дані та докази вчинення ним правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відтак, відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в суді.

Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з положеннями КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

У відповідності до частини другої пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

За відсутності належних та допустимих доказів вини особи, доходжу до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 283-285 КУпАП, суддя,- 

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП - закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяО. Г. Шишилін