Справа №293/485/25

Провадження №1-кп/293/145/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді                                         ОСОБА_1

секретаря судового засідання                         ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі судових засідань в с-щі Черняхові за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065610000063 від 04.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Високе, Черняхівського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.337 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачення, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ОСОБА_3 є особою, яка відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, як особа, яка досягла 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Рішенням призовної комісії від 22.10.2024 ОСОБА_3 , відповідно до ст.18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», знятий з військового обліку призовників по досягненню 25-річного віку.

Однак, від того часу на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не став.

Так, 21.03.2025 ОСОБА_3 отримав під особистий підпис попередження про кримінальну відповідальність у разі неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що по АДРЕСА_2 у термін до 26.03.2025 для постановки на військовий облік військовозобов`язаних.

У свою чергу ОСОБА_3  після попередження, зробленого начальником  ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин не прибув у визначений термін до 26.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.337 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Із заяви ОСОБА_3 , складеної у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 302 КПК України судом встановлено, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно до правил, передбачених ст. ст. 381-382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.337 КК України знайшла своє підтвердження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.337 КК України, як ухилення військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до вимог ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.337 КК України, є кримінальним проступком.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини 4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

ІІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах нижньої межі санкцій ч.1 ст.337 КК України.

Таке покарання для ОСОБА_3 суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

ІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні. 

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

Керуючись ст. ст.302, 368-371, 373-374, 381, 382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.337 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Речові докази: оригінал попередження №503 від 21.03.2025 за підписом керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про необхідність стати на військовий облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,– залишити в матеріалах справи.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його отримання, в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області, з урахуванням вимог, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_6