ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуСправа №160/7257/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -                 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), в якій просить: 

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України, в Донецькій області і скасувати його Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №045550028145 від 16.01.2025;

-  зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 09.01.2025 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового пенсійного стажу період в колгоспі ім. Дзержинського з 11.05.1993 по 03.04.2000 та період роботи в АТЗТ «Екопрод» з 28.07.2001 по 14.10.2001.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 09.01.2025 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком. Втім, рішенням відповідача №045550028145 від 16.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Так, з оскаржуваного рішення випливає, що до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 28.07.2001 по 14.10.2001 на посаді охоронця в АТЗТ «ЕКОПРОД», оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу; з 11.05.1993 по 30.04.2000 па посаді електрика у колгоспі ім. Дзержинського, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутня інформація про реорганізацію або перейменування колгоспу. Позивач звертає увагу, що він додатково не надав відповідачу довідку про підтвердження періоду роботи з 11.05.1993 по 03.04.2000 у колгоспі ім. Дзержинського у зв`язку з тим, що відомості про колгосп відсутні і документи перебувають в архіві, який знаходиться на окупованій території, що підтверджується листом Волноваської міської ВЦА Волноваського району Донецької області від 30.12.2024 №01-25-1543. Позивач звертає увагу на пункт 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, яким передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, трудовий стаж можливо установлювати на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Позивач зазначає, що він має двох свідків, які працювали разом з ним на одному і тому підприємстві у той самий час: 1. ОСОБА_2 , 2.   ОСОБА_3 та відповідні документи стосовно роботи вказаних осіб були надані до територіального органу ПФУ разом із заявою про призначення пенсії. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

01.04.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Донецькій області проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що 09.01.2025 позивач  звернувся до уповноваженого органу ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV). За результатами розгляду документів та індивідуальних відомостей застрахованої особи позивача встановлено, що на час звернення позивач досяг віку 60 років 02 місяця 01 день, страховий стаж особи становить 30 років 02 місяці 24 дні. До страхового стажу не зараховано: період роботи в АТЗТ «ЕКОПРОД» з 28.07.2001 по 14.10.2001 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1983, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу (та сплату страхових внесків); період роботи за даними трудової книжки від 19.07.1983 серії НОМЕР_1 у колгоспі з 11.05.1993 по 30.04.2000, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутня інформація про реорганізацію або перейменування колгоспу. Уточнюючих довідок заявник не надав. За таких обставин, ГУ ПФУ в Донецькій області вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком згідно 26 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.01.2025 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням від 16.01.2025 №045550028145 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні вказано, що вік заявника становить 60 років 02 місяці 01 день; необхідний страховий стаж становить 31 рік; страховий стаж заявника – 30 років 02 місяці 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в АТЗТ «ЕКОПРОД» з 28.07.2001 по 14.10.2001 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.07.1983, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу (та сплату страхових внесків); період роботи за даними трудової книжки від 19.07.1983 серії НОМЕР_1 у колгоспі з 11.05.1993 по 30.04.2000, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутня інформація про реорганізацію або перейменування колгоспу. Уточнюючих довідок заявник не надав.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 11.05.1993 по 03.04.2000, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі – Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств,   селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу,  переведення на іншу  постійну  роботу, звільнення; відомості про нагородження  і  заохочення:  про  нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх  у  роботі  та  інші  заохочення   відповідно   до   чинного законодавства України; відомості про  відкриття,  на   які   видані   дипломи,   про використані винаходи   і   раціоналізаторські  пропозиції  та  про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі   - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.

Так, пунктом 1.1. Інструкції №162 було передбачено (мовою оригіналу):

«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».

Пунктами 2.1-2.4 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):

« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.

2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.

В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.

2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».

В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 №310 містились наступні вимоги (мовою оригіналу):

« 1. Трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.

2. Трудовые  книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.

5. В трудовую книжку колхозника вносятся: сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе; сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы; сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.

6. Все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.

13. Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременное и  правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.».

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься такі записи, зокрема, (мовою оригіналу):

Колхоз имени Дзержинского Волновахского района Донецкой области

№13: 11.05.1993 – принят в члены колхоза, направлен в электроцех в качестве электрика;

№14:03.04.2020 – уволен с работы по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ Украины).

Листом Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області від 30.12.2024 №01-25-1543 повідомлено, що у Волноваської міської ВЦА відсутня інформація стосовно трудової діяльності та розміру заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 11.05.1993 по 03.04.2000 у колгоспі імені Дзержинського Волноваського району Донецької області, оскільки документи з архівних установ не були евакуйовані через небезпеку для життя та здоров`я працівників, які на той час знаходились у зоні бойових дій.

Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в  пункті 17  цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Матеріали справи місять документи на двох осіб – ОСОБА_2 та   ОСОБА_3 , які працювали з позивачем на одному самому підприємстві та в той самий час, які мали бути взяті до уваги відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 09.01.2025.

Так, з наданих документів, можна встановити, зокрема, інформацію про перейменування та в подальшому ліквідацію колгоспу ім. Дзержинського Волноваського району Донецької області, що підтверджується листом районного трудового архіву Волноваської районної ради Донецької області від 30.03.2021 №281.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем, під час розгляду документів, наданих позивачем разом із призначенням пенсії за віком від 09.01.2025, не вчинено всіх необхідних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Суд зазначає про передчасність вимог позивача про зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 11.05.1993 по 03.04.2000, оскільки відповідач має вирішити питання про зарахування відповідних періодів до страхового стажу позивача лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням необхідної процедури, повним та весебічним розглядом наданих позивачем документів та документів свідків.

Крім того, суд зазначає, що деякі періоди за час роботи позивачем у колгоспі ім. Дзержинського Волноваського району Донецької області зараховані відповідачем, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за формою РС-право.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.07.2001 по 14.10.2001, суд зазначає таке.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься такі записи, зокрема, (мовою оригіналу):

АОЗТ «ЕКОПРОД»

№20: 28.07.2001 – принят на работу в качестве охранника;

№21 14.10.2001 – уволен с работы по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТа Украины.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у   статті       11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону №1058-IV   передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1   статті 16 Закону №1058-IV   застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт    6 частини 2   статті 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (частини 12   статті  20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 частини 2   статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»   (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, призначення пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, в частині незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 28.07.2001 по 14.10.2001, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу (та сплату страхових внесків), суд приходить до висновку про необхідність зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним й скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №045550028145 від 16.01.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих    ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №49128353 від 07.03.2025.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.01.2025 №045550028145 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в АТЗТ «ЕКОПРОД» з 28.07.2001 по 14.10.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.01.2025, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

                       Суддя                                                     М.В. Бондар