Справа № 456/489/17                         Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/811/2650/24                 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        07 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Стрийської міської ради, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності, визнання право власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Стрийської міської ради, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати нечинним пункт 1.8 рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 370 від 28.11.1997 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» в частині, а саме: «гр. ОСОБА_2 », та скасувати його;

- визнати нечинним пункт 2 рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22.12.1997 «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 » в частині, а саме: «гр. ОСОБА_2 », та скасувати його;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 , видане 25.12.1997 Стрийською міською радою Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22.12.1997, та скасувати його;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд в порядку спадкування за законом;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41853579 від 02.07.2018 11:59:12, про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 як власника майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв.м): 51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої) літ. Ж гаражу літ. К, воріт з хвірткою №5, огорожі №6, огорожі №7, огорожі №8, хвіртки №9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна -1588353446112, номер запису про право власності - 26850957);

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв.м): 51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої) літ. Ж, гаражу літ. К, воріт з хвірткою №5, огорожі №6, огорожі №7, огорожі №8, хвіртки №9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна -1588353446112, номер запису про право власності - 26850957) та зобов`язати державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р. внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , як власника майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв.м): 51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої) літ. Ж, гаражу літ. К, воріт з хвірткою №5, огорожі №6, огорожі №7, огорожі №8, хвіртки №9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1588353446112, номер запису про право власності - 26850957);

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на 26/100 частини житлового будинку, загальною площею 214,7 кв.м., який складається вцілому з двох кухонь та шести житлових кімнат площею 96,4 кв.м., до якого належать господарські будівлі та споруди: цегляні сараї «Г», «Є», цегляна літня кухня «Д», цегляна вбиральня «Ж», бетонне замощення І, водоколонка №1, металеві ворота №3, огорожа №2, дерев`яна огорожа №4, гаражі «Е» і «К», розташованого на земельній ділянці площею 500 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_2 (стара адреса АДРЕСА_1 ).

На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона є донькою ОСОБА_6 ,, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 . Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №225/9 від 22.05.1959 батькові була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 500 кв.м. під індивідуальне житлове будівництво. На земельній ділянці батьком був побудований житловий будинок, який 17.12.1974 Актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння прийнятий в експлуатацію. В подальшому виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області рішенням №118 від 17.03.1988 «Про дозвіл громадянам м. Стрия на проведення будівництва і подальшу експлуатацію житлових і господарських приміщень, споруд на власних земельних ділянках» дозволив батькові двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв.м. У 1997 році батько своїми силами та за власні кошти добудував будинок, в якому проживав він особисто, а також відповідач ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю.

Після завершення будівництва відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 52/100 частин будинку на своє ім`я. Вважає таку реєстрацію права власності незаконною, оскільки дозвіл на двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв.м. на належній батькові земельній ділянці був наданий лише батькові та присвоєний ще у 1959 році номер будинку не змінювався.

На підставі договору дарування від 05.12.2001 ОСОБА_6 подарував позивачці 48/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, до складу спадщини не увійшла 52/100 частина спірного будинку, хоча він, на думку позивачки, був власником цієї 52/100 частини будинку, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1 , договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 17.06.1959, засвідченомим нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, реєстровий № 3707.

Вказує, що наявність права власності батька - ОСОБА_6 на будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 500 м.кв., виключає можливість взагалі видачі у 1997 році відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок на 52/100 його частини, оскільки існує зареєстроване право власності батька ОСОБА_6 на будинковолодіння, яке не припинене, що у свою чергу виключає й перехід права від батька ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_2 і виникнення з будь-яких інших підстав права ОСОБА_2 на частину житлового будинку.

Крім того, 26.06.2018 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо ОСОБА_2 , як власника майна визначеного рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2017, однак даним рішення суд не розподіляв житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , і така адреса в рішенні суду відсутня, тобто 26.06.2018 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р., внесла до державного реєстру на нерухоме майно відомості, які не визначались рішенням суду, і такими діями порушено її права як спадкоємця за законом.

Посилаючись на вказане позивачка просила задовольнити її позов.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що у цій справі, суд позбавив її права брати безпосередню участь у судовому процесі, оскільки не повідомив її належним чином про дату, час і місце засідання суду та розглянув справу за її відсутності. Вказане порушення, допущене судом, є підставою для скасування рішення суду.

Вирішуючи питання про набуття права власності на майно, суд повинен був виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, а відтак повинен був встановити час та підстави набуття батьком ОСОБА_6 права власності на жилий будинок. Однак, зазначаючи про набуття відповідачем права власності на спірну частину жилого будинку, суд не мотивував яким чином відбувся перехід до відповідача права власності на частину жилого будинку від батька ОСОБА_6 , у період дії Закону України «Про власність», якщо жодних угод (договорів) між батьком ОСОБА_6 та відповідачем не укладалось. Зі змісту оскарженого рішення суду убачається, що відсутнє вираження батьком ОСОБА_6 волі щодо припинення права власності на спірну частину жилого будинку, а також відсутній і спосіб припинення права власності на цю частину. При цьому факт затвердження виконкомом Стрийської міської ради 28.11.1997 рішенням №370 Акту Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів садибної забудови до експлуатації від 29.10.1997, не призвів до набуття відповідачем права власності на побудовану батьком частину жилого будинку, оскільки для набуття відповідачем права власності на спірну частину жилого будинку потрібен був нотаріальний договір, однак жодних угод (договорів) між батьком ОСОБА_6 та відповідачем не укладалось.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Стрийської міської Ради депутатів трудящих від 22.05.1959 № 225/9, ОСОБА_6 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 500 кв.м. під індивідуальне житлове будівництво.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Стрийської міської Ради депутатів трудящих від 26.12.1974 № 787 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» затверджено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків в м. Стрию від 17.12.1974 про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку одноповерхового, одноквартирного, цегляного в АДРЕСА_1 , житловою площею 38,05 кв.м., забудовника ОСОБА_6 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №118 від 17.03.1988 «Про дозвіл громадянам м. Стрия на проведення будівництва і подальшу експлуатацію житлових і господарських приміщень, споруд на власних земельних ділянках» виконавчий комітет дозволив ОСОБА_6 двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 370 від 28.11.1997 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» затвердджено акти про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_3 житловою площею 45,2 кв.м. загальною площею 57,0 кв.м. на ім`я ОСОБА_6 та кв. АДРЕСА_4 житловою площею 51,2 кв.м. загальною площею 85,2 кв.м. на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно з актом Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об`єктів садибної забудови до експлуатації, від 29.10.1997, затвердженого виконкомом Стрийської міської ради 28.11.1997 № 370, житловий будинок по АДРЕСА_1 складається із двох квартир, забудовниками значаться: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

22.12.1997 виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області рішенням № 397 «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 » у вирішив: 1. Оформити право власності на житловий будинок (домоволодіння), що розташований по АДРЕСА_1 та видати йому свідоцтво про право власності. 2. Доручити Стрийському МБТІ зареєструвати домоволодіння за ОСОБА_2 –52/100 частин будинку та ОСОБА_6 – 48/100 частин будинку.

На підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області рішенням № 397 від 22.12.1997 Стрийською міською радою Львівської області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 – свідоцтво про право власності на 48/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 05.12.2001, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 48/100 частин житлового будинку разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд, який знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,0524 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності по частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2017, яке набрало законної сили, проведено розподіл у натурі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , між її співвласниками ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , пропорційно до їхніх часток у вказаному домоволодінні.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.03.2019, вбачається, що 26.06.2018 державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х.Р. на підставі виписки із рішення, серії та номер: 318, виданого 18.08.2010, видавник: Виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області; технічний паспорт, серія та номер: 135, виданий 02.05.2018, видавник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 ; рішення Стрийського міськрайонного суду №456/2327/15-ц, виданого 21.09.2017, провела державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв. м., житловою площею 51,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 покликалася, зокрема, на незаконність рішення виконавчого Стрийської міської ради Львівської області від 28.11.1997 за № 370 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» в частині, а саме: «гр. ОСОБА_2 » та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22.12.1997 «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 » в частині, а саме: « гр. ОСОБА_2 ».

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріпленізаконом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) зазначила, що усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорювані позивачкою рішення виконавчого Стрийської міської ради Львівської області від 28.11.1997 за № 370 та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22.12.1997 є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою юридичну силу після їх виконання, та правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині з підстав обрання неефективного способу захисту.

Крім цього суд встановив, що позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би дав підстави для висновку про незаконність рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28.11.1997 за №370 та від 22.12.1997 за № 97 та виданого на їх підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25.12.1997.

ОСОБА_1 також покликалася на незаконність реєстраційних дій державного реєстратора під час державної реєстрацію зареєструвала за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 123 кв. м., житловою площею 51,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Судом встановлено, що оспорювана реєстраційна дія держаного реєстратора була вчинена на підставі виписки із рішення, серії та номер: 318, виданого 18.08.2010, видавник: Виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області; технічний паспорт, серія та номер: 135, виданий 02.05.2018, видавник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та рішення Стрийського міськрайонного суду № 456/2327/15-ц від 21.09.2017, яке набрало законної сили та на момент вчинення реєстраційної дії було чинним.

Оскільки державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 123 кв. м., житловою площею 51,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , проведена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, рішення №318 від 18.08.2010, прийнятого виконавчим комітетом Стрийської міської ради, вимог про визнання нечинним чи не законним якого позивачем не заявлено, технічного паспорту від 02.05.2018, суд першої інстанції дйшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому суд встановив, що, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав власності державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрації майна та бізнесу» Бойко Х.Р. діяла на підставі, в межах і в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Стрийської державної нотаріальної контори від 28.07.2016 №1546/01-21, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 заведено спадкову справу за №418/2016, але у зв`язку з відсутністю спадкового майна, свідоцтво про право на спадщину видати не можливо.

Встановивши, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не належав померлому ОСОБА_6 на момент смерті, а тому не увійшов до складу спадщини, відкритої після його смерті, з огляду на відсутність підстав для визнання недійсними рішень виконавчого комітету, державної реєстрації прав власності за ОСОБА_2 , місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції 27.07.2023 за відсутності позивачки ОСОБА_1 .

За змістом частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.

В матеріалах справи відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд судом першої інстанції справи 27.07.2023 (день ухвалення оскаржуваного рішення суду).

Отже, суд першої інстанції розглянув справу, не повідомивши належним чином ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, а саме – неповідомлення її належним чином про розгляд справи.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо  справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою .

Враховуючи, що суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивачки про розгляд справи є обґрунтованими, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено – 07.05.2025.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.3 ч.3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , Стрийської міської ради, Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , про скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності, визнання право власності, – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Повний текст постанови складено: 07.05.2025

Головуючий                

Судді