ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 698/1101/15-к

провадження № 51-5520 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

(у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха Калигірка, Катеринопільського району, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_7 виправдано та визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК в частині зберігання наркотичного засобу з метою збуту, який було вилучено працівниками поліції в ході огляду місця події 06 серпня 2015 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 червня 2015 року та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

3. Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат.

4. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних засобів, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у особливо великих розмірах, за обставин, детально викладених у вироку.

5. Як установив суд, ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в кінці 2014 року незаконно придбав наркотичну речовину рослинного походження, частину якої перевіз в АДРЕСА_1 , та помістив її на горище гаражу зазначеного домоволодіння.

6. Іншу частину наркотичного засобу 03 серпня 2015 року о 12:10 год. у с. Єлизаветка Катеринопільського району Черкаської області, ОСОБА_7 умисно, з невстановленою метою, передав в паперовій коробці рейсовим автобусом «Івеко», д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням Ярошівка-Черкаси, особі провадження щодо якої виділено в окреме, тобто здійснив незаконне перевезення вказаної речовини.

7. 03 серпня 2015 року о 13 год. у с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області працівниками Катеринопільського РВ УМВС вилучено з паперової коробки пакет, в якому знаходилось 3304 грам подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи №2/1258 від 04 серпня 2015 року є наркотичним засобом - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 2955 грама, а паперову коробку, в якій знаходився наркотичний засіб, вилучено в м. Черкаси о 15:30 год. під час її отримання особою, провадження щодо якої виділено в окреме, у водія автобуса на залізничному вокзалі, що в м. Черкаси по вул. Крупської, 52.

8. 05 серпня 2015 року о 19:10 год. у с. Єлизаветка Катеринопільського району Черкаської області в ході огляду домоволодіння на АДРЕСА_2 , а саме на даху приміщення гаража, працівники Катеринопільського РВ УМВС України в Черкаській області виявили та вилучили 40,99 (35,31 в перерахунку на суху речовину) грам вищевказаних частин рослин коноплі, яка є наркотичним засобом - канабіс, яку ОСОБА_7 незаконно зберігав без мети збуту.

9. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінив, виключив з мотивувальної частини вироку з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, з абзацу три та чотири словосполучення: «особливо небезпечним», «обіг якого заборонено» та «особливо небезпечний». У решті вирок місцевого суду залишений без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. У касаційній скарзізасуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

11. На обґрунтування свого прохання, засуджений зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено час вчинення злочину, що мало наслідком неправильне застосування вимог законодавства при визначенні виду і розміру покарання, зокрема положення ст. 71 КК. Зазначає, що у вироку суду не наведено обґрунтування того, що моментом вчинення злочину є час вилучення наркотичної речовини, а не час її придбання.

12. Стверджує, що поза увагою цього суду залишилися доводи сторони захисту про визнання неналежним доказом слідчої дії з водієм автобуса ОСОБА_9 , а саме впізнання по фотографії, та зазначає, що ця особа була визнана свідком, однак не була допитана в суді. Крім того вказує, що був допитаний у провадженні лише один свідок, який був визнаний понятим під час огляду місця події автомобіля, показанням якого не надана належна оцінка. Висновок експерта від 04 серпня 2015 року № 2/1258 не може бути належним і допустимим доказом, оскільки втратив свою актуальність у зв`язку зі змінами у законодавстві.

13. Також засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції залишив зазначені порушення поза увагою, та не надав відповіді на доводи поданих апеляційних скарг, обмежившись загальними формуваннями.

14. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

15. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

16. Заслухавшидоповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріаликримінального провадження, колегія суддівдійшла такихвисновків.

17. Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

18. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

19. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

20. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

21. Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК. 29 травня 2023 року ухвалою місцевого суду ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 317 КК у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальна справа в цій частині провадженням закрита (т. 9 а. п. 183).

22. В іншій частині обвинувачення, місцевий суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані до суду докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що пред`явлене органом досудового розслідування обвинувачення за частинами 2, 3 ст. 307 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки органом досудового розслідування не надано до суду будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 збув наркотичний засіб та зберігав його саме з метою збуту, а тому місцевий суд правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 309 КК, як незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у особливо великих розмірах.

23. При цьому місцевий суд дослідивфактичні дані, які містяться у:

- протоколі огляду місця події від 03 серпня 2015 року та фототаблиці до нього, під час якого з автомобіля IVECO (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з сухою подрібненою речовиною;

- протоколі огляду місця події від 03 серпня 2015 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого у м. Черкаси виявлено картонну коробку з двома цеглинами;

- у висновку судово-хімічної експертизи № 2/1258 від 04 серпня 2015 року, згідно з яким вилучена під час огляду речовина, є: наркотичним засобом - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 2955 г;

- постанові про визнання предметів речовими доказами від 04 серпня 2015 року, якою визнано речовим доказом у справі 2955 г канабісу;

- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 серпня 2015 року, відповідно до якого водій автобуса ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка передала йому картонну коробку для передачі у м. Черкаси;

- протоколі огляду місця події від 05 серпня 2015 року та фототаблицею до нього, під час якого оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_1 та виявлено рослини схожі на рослини коноплі та слід низу взуття;

- висновку судово-хімічної експертизи № 2/1296 від 13 серпня 2015 року, згідно з якою вилучена під час огляду речовина, є наркотичним засобом - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 35,31 грама;

- постанові про визнання предметів речовими доказами від 11 вересня 2015 року, якою визнано речовим доказом у справі 35,31 гр. канабісу;

- протоколі огляду місця події від 05 серпня 2015 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого під час огляду домоволодіння на АДРЕСА_1 виявлено чоловічі резинові шльопанці чорного кольору;

- висновку судово-трасологічної експертизи № 1/733 від 14 серпня 2015 року, відповідно до якої встановлено, що слід низу взуття виявлений при огляді місця події міг бути залишений підошвою лівого капця ОСОБА_7 , вилученого під час слідчої дії;

- постанові про визнання предметів речовими доказами від 11 вересня 2015 року, відповідно до якої визнано речовим доказом у справі капці гумові, вилучені з домоволодіння ОСОБА_7 та інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.

24. Також під час розгляду кримінального провадження було допитано свідка ОСОБА_10 , який був понятим та повідомив, що в 2015 році, точної дати не пам`ятає, працівники поліції запросили його бути понятим, на що він погодився. На автобусній зупинці з маршрутного автобусу вийшов водій, відкрив багажне відділення та вказав на ящик, який дістала поліція. Ящик фотографували, відкрили, у ньому був пакет чорного кольору з подрібненою речовиною рослинного походження та цеглина. Все поклали назад в ящик та написали протокол в якому він і другий понятий розписалися. Чи вилучали цю речовину не пам`ятає, чи опечатували ящик свідок теж не пам`ятає.

25. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 саме за ч. 3 ст. 309 КК.

26. Посилання засудженого на те, що проведення впізнання за фотокартками є порушенням КПК та свідчить про недопустимість такого протоколу, не ґрунтується на положеннях закону.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

28. За змістом ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18 (провадження № 51- 1868кмо22) положення ч. 6 ст. 228 КПК може бути застосоване, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. При цьому, законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

29. Згідно з дослідженим місцевим судом протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 серпня 2015 року, у свідка ОСОБА_9 попередньо було з`ясовано чи може він впізнати незнайомого йому хлопця, який 03 серпня 2015 року передав йому посилку. Під час впізнання свідок впізнав на фотознімку № 4 хлопця, який передав йому посилку за сукупністю ознак обличчя. Зазначена слідча дія була проведена у присутності двох понятих. Будь-яких зауважень до протоколу не надійшло (т. 4 а. п. 111-113). З огляду на викладене колегія судді не вбачає порушень під час проведення цієї слідчої дії.

30. Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, сторона обвинувачення неодноразово клопотала про допит свідка ОСОБА_9 (водія автобуса), судом здійснювався його привід, однак вказаний свідок допитаний не був з об`єктивних причин. У матеріалах кримінального провадження є рапорти працівників правоохоронних органів з поясненнями осіб, які повідомили, що ОСОБА_9 на той час не проживав в Кіровоградській області та перебував на заробітках (т. 3 а. п. 139-141, 169).

31. Суд звертає увагу, що про допит вказаного свідка клопотав прокурор. При цьому, сторона обвинувачення надає на дослідження обсяг доказів, які вважає достатніми для доведення винуватості обвинуваченого, що передбачає можливість відмови прокурора як від допиту окремих свідків, так і дослідження окремих доказів. З матеріалів провадження вбачається, що після того, як двічі не була виконана ухвала суду про привід свідка ОСОБА_9 прокурор не наполягав на його допиті. Не клопотала про виклик цього свідка і сторона захисту.

32. Не ґрунтується на вимогах закону і посилання ОСОБА_7 про те, що судами неправильно застосовано кримінальний закон, а саме положення ст. 71 КК оскільки моментом вчинення злочину є час придбання наркотичної речовини, а не її вилучення.

33. При цьому сторона захисту послалася на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», правильно зазначивши про те, що незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації.

34. Разом з тим, поза увагою сторони захисту, залишилося те, що суди визнали ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, тобто незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних засобів, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у особливо великих розмірах.

35. Вчинення будь-якої дії, передбаченої у диспозиції частин ст. 309 КК достатньо для кваліфікації дій винного за відповідною частиною цієї статті. За матеріалами провадження ОСОБА_7 визнаний винуватим не лише у придбанні та перевезенні наркотичних засобів, а й його зберіганні. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи. Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості.

36. Поняття триваючого кримінального правопорушення вироблено в теорії кримінального права. Особливими ознаками триваючих кримінальних правопорушень є тривалість, яка полягає у тому, що кримінальне правопорушення може вчинятися протягом достатньо великого проміжку часу, та безперервність, яка характеризується відсутністю розривів, проміжків у вчиненні триваючого кримінального правопорушення. У поняття час вчинення триваючого кримінального правопорушення має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого кримінального правопорушення.

37. Момент, з якого кримінальне правопорушення вважається закінченим, і момент фактичного припинення протиправних дій при триваючих кримінальних правопорушень не співпадають. Триваюче кримінальне правопорушення більше не вчиняється, коли воно припинено чи перервано.

39. Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 353/999/23 (провадження № 51-523кмо24) днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння. У цьому кримінальному провадженні таким днем є 05 серпня 2015 року, коли наркотичний засіб був вилучений працівниками поліції. Отже судами правильно застосовано положення ст. 71 КК.

40. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.

41. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника, врахувавши змінені ними апеляційні вимоги в судовому засіданні апеляційного суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

42. Посилання сторони захисту на те, що висновок експерта від 04 серпня 2015 року № 2/1258 не може бути належним і допустимим доказом через внесення змін до законодавства було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, який останній обґрунтовано відхилив. При цьому цей суд зазначив, що висновок експерта складений на підставі фактичних даних, отриманих в процесі проведення експертизи, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експертизи матеріали кримінального провадження не містять. Зазначений висновок є повним, логічним та об`єктивним, наданий в межах компетенції експерта, і ґрунтується на результатах дослідження наданих об`єктів, а тому підстав сумніватися у його правильності не має.

43. Суд також звертає увагу, що відповідно до позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати від 24 лютого 2025 року у справі № 552/4770/19 зміни внесені до підзаконного нормативно правового акту, а саме переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, посилання на які містять бланкетні диспозиції КК, із врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року, справа № 1-3/2000 року, не змінюють словесно-документальну форму кримінального закону і кримінально-правова норма залишається незмінною.

44. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

45. Інші доводи касаційної скарги засудженого не спростовують висновків судів та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

46. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3