У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1150/25

№ 1-кс/183/814/25

07 травня 2025 року                                                місто Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю: прокурора – ОСОБА_6 , 

слідчого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

підозрюваного – ОСОБА_5 , 

у с т а н о в и в :

До слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання стороною обвинувачення зазначено, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої громадянину ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, попередньо кваліфікованого за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України. На даний час досудове розслідування триває, необхідно отримати інформацію від оператора мобільного зв`язку; установи банку; провести та отримати висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи, яка призначена постановою слідчого 20.03.2025, з урахуванням отриманих доказів, можливо визначитися з остаточною кваліфікацією діяння, відкрити сторонам матеріали кримінального провадження та виконати інші дії. Необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним вище ризикам. Ураховуючи, що заявлені ризики не зменшилися; а також з огляду на необхідність завершення досудового розслідування у встановлений процесуальним законом строк, слідчий вважає за доцільне продовжити строк застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення строку досудового розслідування до 09 квітня 2025 року.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, посилаючись на положення ст. 177, 178, 183 КПК України вказував на наявність права на звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу та на наявність підстав для задоволення клопотання. Також, враховуючи особу підозрюваного, вважає неможливим застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою та продовжити строк запобіжного заходу. Наголосив на тому, що зважаючи на те, що наявність ризиків, на які посилається у клопотанні, єдиним запобіжним заходом який забезпечить своєчасне і повне досудове розслідування, є необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також наголосив, що досудове розслідування не завершене з причин того, що у вказаному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій а також провести експертизу, яка призначена ще 20.03.2025 року, що не дозволяє завершити досудове розслідування.

Прокурор в судовому засіданні також підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених слідчим.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що підозрюваний визнає свою вину, співпрацює з органом досудового розслідування, звертає увагу слідчого судді, що ризики, на які посилаються слідчий та прокурор у своєму клопотанні, не доведені, у зв`язку з чим просить обрати запобіжний захід більш м`який, ніж тримання під вартою. В разу продовження раніше обраного запобіжного заходу, просить змінити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді від 10.02.2025 року до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний в судовому засіданні погоджувався з доводами свого захисника, вказував, що не має наміру переховуватись від суду та слідства. Бажає і надалі захищати Вітчизну.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178 КПК України, приходить до наступних висновків, а саме:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжений та дії на час розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Вирішуючи клопотання по суті виходжу з наступного.

05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, було внесено відомості за фактом умисного пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 05 лютого 2025 року у вечірній час ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував поблизу будинку №41 на вул. Паланкова в м. Самар Дніпропетровської області разом із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де останні виявили автомобіль марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_2 . В цей час у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, а саме автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_9 .

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 домовившись про вчинення злочину шляхом підпалу, направились до АЗС «Укрнафта», що розташована на вул. Гетьманська, 51 в м. Самар Дніпропетровської області, де під приводом нестачі палива в автомобілі, намагались купити 2 л. бензину, однак отримали відмову від оператора АЗС у зв`язку із тим, що у них немає тари. Після чого, 05.02.2025 близько 18:25 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 направились до супермаркету «Сільпо», що розташований за адресою: вул. Гетьманська, 47-А, м. Самар, Дніпропетровська область, де купили пляшку води «Карпатська джерельна» об`ємом 2 л. Далі, вийшовши з приміщення супермаркету «Сільпо», ОСОБА_8 вилив воду із пляшки та разом із  ОСОБА_5 направився до АЗС «Укрнафта», де придбали 2 л бензину.

У подальшому, 05 лютого 2025 року близько 19:00 год., ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 групою осіб, тримаючи при собі пляшку бензину об`ємом 2 л., направились до автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_2 , який знаходився біля будинку №41 на вул. Паланкова в м. Самар Дніпропетровської, де ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, облив капот вищевказаного автомобіля бензином та за допомогою сірників підпалив його, що спричинило пожежу передньої частини автомобілю марки «Mitsubishi L200» номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_2 . В той же час, ОСОБА_5 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , здійснював відеофіксацію моменту підпалу та горіння вищевказаного автомобілю.

Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинили майнову шкоду ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України – умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.

09 лютого 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України. 09 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 квітня 2025 року, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

09 квітня 2025 року керівник Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному проваджені внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.21 ст. 194 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_5 продовжений до трьох місяців, тобто до 09 травня 2025 року.

09 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_5 продовжений раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 травня 2025 року.

02 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області строк досудового розслідування у кримінальному проваджені внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.21 ст. 194 КК Уклипня травня 2025 року.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою по суті, відповідно до вимог ст. 199 КПК України слідчим суддею перевіряється доведеність існування обставин, зазначених у ч. 3 цієї статті, а саме, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення попередньої ухвали про тримання під вартою.

Щодо доведеності існування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, як зазначено слідчим у своєму клопотанні, у кримінальному провадженні не проведені всі необхідні слідчі дії, а саме: необхідно додатково допитати потерпілого, провести слідчий експеримент, призначити експертизи, відкрити сторонам матеріали кримінального провадження та виконати інші дії; виконати інші необхідні для завершення досудового розслідування процесуальні дії та прийняти законне рішення у даному кримінальному провадженні в порядку ст. 283 КПК України; виконати вимоги ст. 290 КПК України, надати доступ до матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає доведеним факт існування таких обставин, а також поважність причин, що обумовили нездійснення таких дій у визначений строк.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вирішуючи питання доцільності продовження тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст. 194 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких, за вчинення якого у разі визнання підозрюваного ОСОБА_5 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до десяти років позбавлення волі. А тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Також, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

З урахуванням викладеного суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на наступне.

Слідчим зазначено, що на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження запобіжного заходу підозрюваному усі свідки у даному кримінальному провадженні допитані.

А зазначена у клопотанні слідчого спроба підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб, які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб, однак клопотань про допит свідків, або відповідний допит таких осіб, у передбачений ст. 225 КПК України спосіб не надано.

Отже, припущення прокурора або слідчого щодо наявності спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами, що в судовому засіданні не було підтверджено.

Щодо, посилання слідчого у своєму клопотанні на продовження існування ризиків, передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що ухвалою слідчого судді у цьому кримінальному провадженні від 09 квітня 2025 року при продовженні строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було спростовано наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України; і наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – не встановлено. А тому, не можуть продовжувати інсувати ризики, яких раніше не було.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, холостий, з його слів має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем, раніше не судимий. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_5 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження підозрюваному ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, про те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, однак ці обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни підозрюваному ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Частиною 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити частково, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований підозрюваному ОСОБА_5 продовжити, з урахуванням пред`явленої підозри, однак не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 07 липня 2025 року.

Продовжуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Вирішуючи питання щодо зміни розміру застави, суд приймає до уваги, обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється   ОСОБА_5 з урахуванням особи підозрюваного, який є військовослужбовцем, зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тривалість досудового розслідування з причин, що не залежать від ОСОБА_5 з урахуванням майнового стану підозрюваного, що у своїй сукупності переконує в тому, що слід зменшити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, до 20 прожиткових мінімумів.

При цьому, у разі внесення застави на підозрюваного будуть покладені обов`язки передбачені ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/перебування та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 177, 178, 183, 194, 196, 331, 372, 376, 615 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 липня 2025 року.

Змінити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року, встановивши її в розмірі у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.

В разі внесення застави на підозрюваного будуть покладені обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на кожний виклик; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/перебування та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді.

В іншій частині клопотання відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали буде проголошений 07 травня 2025 року.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1