Справа № 2-82/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08.11.2011

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі судді Зоріної Д.О., при секретарі Бокатюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж», за участю третіх осіб Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними інвестиційного договору, свідоцтва про право власності та визнання права власності, -

     ВСТАНОВИВ :

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Державний експортно-імпортний банк України»звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним інвестиційний договір № 5 від 12 січня 2006 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж», ОСОБА_2 та ОСОБА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності САВ № 098842, видане 22 березня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як співвласників квартири АДРЕСА_1; визнати право власності на вказану вище квартиру за ОСОБА_1 та зобов’язати комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»здійснити реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

          Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17 листопада 2006 року між філією відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»у місті Полтаві, назва якого в подальшому була змінена на публічне акціонерне товариства «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10006С7/31, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі  98 000 доларів США з кінцевою датою повернення 15 листопада 2012 року, для оплати вартості семикімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 707 000 грн. згідно інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку  нерухоме майно –квартиру АДРЕСА_1, що стане власністю ОСОБА_1 після державної реєстрації  на підставі інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж»та ОСОБА_1, акту приймальної комісії про прийняття в експлуатації закінченого будівництвом об’єкта від 18 серпня 2006 року та акту прийому-передачі зазначеного квартири, про що між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 10006Z15/31, посвідчений 17 листопада 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Згідно іпотечного договору, ОСОБА_1 засвідчила, що вона стане власником предмету іпотеки на підставі документів, зазначених у пункті 1.3 іпотечного договору і відповідно до положень законодавства України матиме право його відчужувати.  Також, під час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 було подано заяву приватному нотаріусу стосовно того, що дана квартира є її особистою власністю та придбана нею не перебуваючи у шлюбі або фактичних шлюбних відносинах.  

          24 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до банку з проханням знизити відсоткову ставку за кредитом та здійснити реструктуризацію кредиту. З метою розгляду даного питання від ОСОБА_1 було витребувано правовстановлюючі документи на предмет іпотеки –свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13971571, виданий 22 березня 2007 року комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації». Згідно зазначених вище документів, було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві сільної сумісної  власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

          В подальшому, у зв’язку з відмовою ОСОБА_1 від реструктуризації кредиту, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході розгляду даної справи стало відомо, що під час отримання кредиту ОСОБА_1 звернулась до позивача та надала копію інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, укладеного між нею та закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж», посвідчену 12 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 З метою ж реєстрації права власності на вказану квартиру до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради ОСОБА_1 надала іншу копію інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, укладеного із закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж», однак інвесторами в ньому були вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2

          На думку позивача, інвестиційний договір, який було надано до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, є недійсним, виходячи з наступного.  Так, предметом інвестиційного договору є зобов’язання інвестора вкласти інвестицію та обов’язок організації –забудовника забезпечити реалізацію інвестиції від інвестора для спорудження за удосконаленим планом квартири, яку інвестор отримує згідно з актом прийому-передачі, на підставі якого він оформлює власність. Згідно квитанції закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж»від 17 листопада 2006 року до прибуткового касового ордеру № 2608 від  ОСОБА_1 було прийнято суму 214 200 грн. як внесок в будівництво житла по АДРЕСА_1. Згідно заяви на видачу готівки № 483 від 20 листопада 2006 року ОСОБА_1  одноособово отримала кредитні кошти, та згідно платіжного доручення № 1 від 20 листопада 2006 року, самостійно перерахувала кошти в сумі 494 900 грн. як кінцеву оплату за квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, як вказує представник позивача, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 самостійно здійснила інвестицію, у зв’язку з чим досягнення соціального ефекту від даної інвестиції у вигляді оформлення права власності на нерухоме майно, має відбутись виключно для неї.

          Окрім того, як вказує представник позивача, інвестиційний договір, який надавався ОСОБА_1 до банку, є первинним порівняно з інвестиційним договором, який надано нею до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Так, Кременчуцький міським головою було підписано розпорядження № 644-Р від 21 вересня 2006 року «Про затвердження акту розподілу квартир та машиномісць в цокольному поверсі шестиквартирного житлового будинку №НОМЕР_1 а по АДРЕСА_1, згідно якого власником квартири № НОМЕР_2 була вказана лише ОСОБА_1 одноособово. Зміни ж до вказаного розпорядження вносились лише 21 грудня 2006 року. Також слід врахувати й ту обставину, що копія інвестиційного договору, що надана банку, посвідчувалась нотаріусом 12 жовтня 2006 року, а відповідно до пункту 259 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус зобов’язаний звірити з оригіналом копію (фотокопію) чи витяг з документа, вірність якого він засвідчує.

          Цивільним кодексом України не передбачена можливість переукладення договору під тим самим номером та датою, до договору можуть вноситись зміни шляхом укладення додаткового договору, або такий договір має бути розірвано та укладено новий, у зв’язку з чим оспорюваний інвестиційний договір суперечить вимогам чинного цивільного законодавства.

          Оскільки, згідно вимог цивільного законодавства, недійсний правочин не створює собою жодних юридичних наслідків, на думку представника позивача, недійсним є також і свідоцтво про право власності серії САВ № 098942, видане 22 березня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

          Представник позивача публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених вище підстав та просив суд позов задовільнити в повному обсязі.

          Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також їх представник в ході розгляду справи проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.

          В судове засідання 7 листопада 2011 року відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також їх представник не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином усвідомлені про час та місце слухання справи.

          Представник відповідача закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж»в судовому засіданні вказав, що при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

          Представник третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказавши, що вимоги стосовно визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати вказане право власності, є незаконними та необґрунтованими, оскільки банк не є правомочною особою на подачу такого позову.

          Представник третьої особи комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, однак в судове засідання не з’явився, завчасно надавши суду заяву, в якій вказав, що при вирішенні даної справи покладається на розсуд суду та просив справу розглядати без його участі.

          Суд, вислухавши представника позивача публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника, представника відповідача закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж», представника третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, дослідивши  та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

          17 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на придбання нерухомості за номером 1006С7/31, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 98 000 доларів США   з кінцевою датою повернення 15 листопада 2021 року, для оплати за семикімнатну квартиру в АДРЕСА_1, вартістю 707 000 грн. згідно інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року.

          Згідно підпункту 2.8.1 пункту 2.8 вказаного вище кредитного договору, забезпеченням зобов’язань позичальника за цим договором є іпотека майбутнього житла, а саме, семикімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1

          17 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір за номером  10006Z15/31, предметом якого є квартира, яка складається з семи кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що стане власністю іпотекодавця після державної реєстрації на підставі інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж»та ОСОБА_1; акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та акту прийому-передачі зазначеної квартири.

          Зазначений вище іпотечний договір 17 листопада 2006 року було посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за номером 4763.

          Згідно заяви на видачу готівки № 483 від 20 листопада 2006 року ОСОБА_1 отримала від відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк»грошові кошти в сумі 98 000 доларів США.

          Як достовірно встановлено судом, при укладенні іпотечного договору, відповідачкою ОСОБА_1 було надано копію інвестиційного договору за номером 5 від 12 січня 2006 року, посвідченого 12 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано у реєстрі за номером 2057.

          Як вбачається із зазначеного вище інвестиційного договору, останній було укладено 12 січня 2006 року між закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж»та ОСОБА_1, за умовами якого ОСОБА_1 вклала інвестицію, а закрите акціонерне товариство «Крюківбудтехмонтаж» зобов’язався забезпечити реалізацію інвестиції від інвестора для спорудження за удосконаленим планом квартири, яку інвестор отримує згідно акту прийому-передачі, на підставі якого він оформлює її у власність для використання в якості місця проживання.

          Як вбачається з протоколу погодження розміру інвестиції, який є додатком № 1 до інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, сторони погодили, що розмір інвестиції складає 707 000 грн.

          Окрім того, ОСОБА_1 також було подано заяву, якою остання засвідчила, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою власністю і набута нею не перебуваючи у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, і особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на вищевказану квартиру, відсутні.

          Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2608 від 17 листопада 2006 року, ОСОБА_1  внесла до каси закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж»внесок в будівництво житла в сумі 42 000 доларів США.

          Як вбачається з платіжного доручення № 1 від 20 листопада 2006 року, ОСОБА_1 перерахувала на розрахунковий рахунок закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж»грошові кошти в сумі 494 900 грн.як кінцеву проплату за квартиру АДРЕСА_1 згідно інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року.

          Як достовірно встановлено судом, 21 вересня 2006 року Кременчуцьким міським головою було видано розпорядження за номером 644-Р «Про затвердження акту розподілу квартир та машиномісць в цокольному поверсі шестиквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1.

          В подальшому, 21 грудня 2006 року першим заступником міського голови ОСОБА_5 було видано розпорядження за номером 821-Р «Про внесення змін та доповнень до акту, затвердженого розпорядження міського голови від 21 вересня 2006 року № 644-Р «Про затвердження акту розподілу квартир та машиномісць в цокольному поверсі шестиквартирного житлового будинку АДРЕСА_1.

          Зазначеним вище розпорядженням затверджено акт розподілу та закріплення квартир та машиномісць  в цокольному поверсі шестиквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, згідно якого власниками квартири №НОМЕР_2 вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

          Дані зміни були внесені у зв’язку з наданням до Кременчуцької міської ради примірника інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, згідно якого інвесторами в будівництво житла зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2

          Таким чином, фактично сторонами були внесені зміни до інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, які полягають у внесенні до зазначеного договору ОСОБА_2 в якості інвестора.

          Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          За змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Вимогами статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність вимогам Цивільного кодексу України інвестиційного договору № 5 від 12 січня 2006 року, згідно якого інвесторами вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки чинним цивільним законодавством України не допускається внесення змін до укладеного договору у вигляді підписання того ж договору, але в новій редакції.

          Згідно положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

          За викладених обставин, на думку суду, недійсним слід визнати також і свідоцтво про право власності САВ № 098842 від 22 березня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як співвласників квартири АДРЕСА_1, як таке, що видано на підставі недійсного інвестиційного договору.

          Стосовно позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання КП «Кременчуцьке МБТІ»здійснити державну реєстрацію даного права власності, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно загальних засад захисту права власності, банк не є в даному випадку правомочною особою щодо пред’явлення такої позовної вимоги.

          Оскільки, статтею 88 Цивільно-процесуального Кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати,  суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж» на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 12 грн. 34 та судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову, а саме, в розмірі по 1 грн. 42 коп., які були сплачені позивачем при подачі позову до суду.

          Керуючись статтями 10, 11, 60, 81, 84, 88, 212,  213, 215 Цивільно-процесуального Кодексу України, статтями 202, 203, 215, 216, 654 Цивільного Кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж», за участю третіх осіб Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсними інвестиційного договору, свідоцтва про право власності та визнання права власності –задовольнити частково.

          Визнати недійсним інвестиційний договір № 5 від 12 січня 2006 року, укладений між закритим акціонерним товариством «Крюківбудтехмонтаж»та ОСОБА_2, ОСОБА_1.

          Визнати недійсним свідоцтво про право власності САВ № 098842, видане 22 березня 2007 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на ОСОБА_2, ОСОБА_1 як співвласників квартири АДРЕСА_1.

          В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1  - відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Крюківбудтехмонтаж»на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 12 грн. 34 та судовий збір в розмірі по 1 грн. 42 коп.

          Відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення в десятиденний строк з дня отримання копії рішення суду.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів після отримання копії цього рішення.

          Суддя :