ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року                            Справа № 926/273/25

За позовом Чернівецької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальності “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД”

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 598 325,66 грн

Суддя                                                                                                                   Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання                                                                            Гончар А.Ю.

Представники сторін:

Від позивача – не з`явились.

Від відповідача – адвокат Іванов С.В.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальності “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД” про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 598 325,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що  відповідач - Товариство з обмеженою відповідальності “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД” є власником нерухомого майна, розміщеного на земельних ділянках комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Ї (будівля фарбувально-оздоблювального цеху літ.Т), розміщені на земельній ділянці площею 0,4563 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0133; державна реєстрація земельної ділянки проведена 22.11.2023 року; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код 03.10).

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади.

Однак, відповідачем не оформлено право оренди на вищевказану земельну ділянку, а тому Чернівецькою міською радою не отримано плати за користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2025 року, судову справу № 926/273/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18 лютого 2025 року.

14 лютого 2025 року через систему “Електронний суд” надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позову. Згідно змісту вказаного відзиву, відповідач просив суд відмовити Чернівецькій міській раді в задоволенні позовної про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Обґрунтовуючи свій відзив відповідач посилався на те, що задля врегулювання відносин з питання користування земельною ділянкою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівці Поліхімбуд” 18 жовтня 2021 року звернулось до Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради та подало заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 30 (тридцять) років для обслуговування виробничих будівель.

В подальшому, Рішенням Чернівецької міської ради від 19 травня 2022 року № 738 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівці поліхімбуд” на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Севастопольська, 36-Ї, площею 0,4244 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для обслуговування виробничих будівель (код 11.02) (для обслуговування виробничих будівель).

Разом з тим, відповідач покликається не те, що технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації, на підставі якої було сформовано земельну ділянку комунальної власності за адресою вул. Севастопольська, 36-Ї м. Чернівці площею 0,4563 га з кадастровим номером 7310136600:26:002:0133 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код 03.10), виготовлено з порушенням вимог чинного законодавства України, відповідно визначення цільового призначення земельної ділянки, а відтак здійснене нарахування за користування даною земельною ділянкою є неправомірним.

Так, ТОВ “Подільський земельний кадастр” внесено до кадастрового плану та матеріалів топографічної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:26:002:0133 за адресою вул. Севастопольська, 36-Ї м. Чернівці площею 0,4563 га не достовірні дані, а саме: - про наявність землі під соціально-культурними об`єктами 0,4563 га (код угіддя 008.03 – землі під соціально-культурними об`єктами); - не вказано об`єкт нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:26:002:0133 за адресою вул. Севастопольська, 36-Ї м. Чернівці площею 0,4563 га - Будівля фарбувально-оздоблювального цеху загальною площею – 6529,60 кв.м.

Відтак, відповідач вважає, що недостовірна інформація в частині технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації, на підставі якої було сформовано земельну ділянку комунальної власності за адресою вул. Севастопольська, 36-Ї м. Чернівці площею 0,4563 га з кадастровим номером 7310136600:26:002:0133 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код 03.10) не може застосовуватись для розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 10 березня 2025 року.

10 березня 2025 року до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача на позов. Згідно вказаних пояснень, представник позивача заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві, а відтак просила позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 березня 2025 року.

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/273/25; призначено справу до розгляду по суті на 14 квітня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 квітня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29 квітня 2025 року.

29 квітня 2025 року позивач явку належного представника в судове засідання не забезпечив. При цьому, 29 квітня 2025 року через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без її участі, у зв`язку із перебуванням у відпустці та підтримання позовних вимог в повному обсязі.  

В судовому засіданні 29 квітня 2025 року адвокат відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.  

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до положень статей 219, 220 ГПК України рішення у даній справі прийнято 29 квітня 2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 жовтня 2024 року №400233198 за Товариством з обмеженою відповідальності “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД” зареєстровано право власності на нежитлову будівлю – будівля фарбувально-оздоблювального цеху літ. “Т”, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Ї, загальною площею 6529 кв.м.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади, а саме площею 0,4563 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0133; державна реєстрація земельної ділянки проведена 22.11.2023 року; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (код 03.10).

Верховний Суд при розгляді справи № 922/595/18 (постанова від 29 січня 2019 року, п. 38) зазначив, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно саме у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Однак, відповідачами не вжито остаточних заходів до оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, а в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували б факт правомірного використання відповідачами вищевказаної земельної ділянки в період, який охоплюється позовними вимогами.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. (Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 у справі №922/2060/20).

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка із кадастровим номером 7310136600:26:002:0133, площею 0,4563 га, що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Ї, сформована (проведено державну реєстрацію земельної ділянки) – 22 листопада 2023 року

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - далі ПК України).

Докази сплати відповідачем коштів за використання земельної ділянки в матеріалах справи - відсутні.

Отже, в діях відповідача наявний факт використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати коштів до бюджету за користування земельними ділянками.

Зважаючи на правові позиції Верховного Суду, які в силу вимог статті 263 ГПК України повинні враховуватися при виборі і застосуванні норми права, відносини, що склалися між ТОВ “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД” та Чернівецькою міською радою є кондиційними.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року сформувала правову позицію, відповідно до якої стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, повинне здійснюватися на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як зазначає Верховний Суд, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося. згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження коштів за рахунок потерпілого та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або така підстава згодом відпала (п. 55, 57 постанови ВС від 11.02.2019 по справі № 922/391/18).

Враховуючи правову природу кондикційних зобов`язань, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.

Верховний Суд у наведеній вище постанові також визначив обставини, які підлягають встановленню та доказуванню по справах даної категорії (п.66), а саме: існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України “Про оренду землі” у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічні усталені правові позиції щодо кондикційної природи спірних правовідносин сформовані Верховним Судом у справах за № 902/794/17 від 21.01.2019, № 922/530/18 від 08.07.2019, № 911/2069/18 від 04.10.2019, № 922/981/18 від 10.02.2020 та інших.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 6 Закону України “Про оренду землі” визначено, що орендарі набувають права оренди на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, згідно статті 16 вказаного вище Закону, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-530цс16 від 08 червня 2016 року).

Відтак, набуваючи право власності на нежитлові приміщення відповідач повинен був передбачити наслідки у вигляді виникнення додаткових обов`язків, в тому числі щодо внесення плати за землю комунальної власності саме у формі орендної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою в означений у позові проміжок часу без достатньої правової підстави.

Щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню з відповідача, суд вказує наступне.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі” визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції,  якщо інше не передбачено договором оренди.

При цьому згідно із правовою позицією, сформованою Верховним Судом у справі № 922/391/18 (постанова від 11.02.2019), особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, основою для визначення якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень статті 18 Закону України “Про оцінку земель”, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Аналогічні положення містяться також у пункті 1 розділу ІІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок № 489), згідно якого за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, яка в будь - якому разі не може бути меншою, ніж встановлено пунктом 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель” дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається зі змісту витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9948550092024 від 17 вересня 2024 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 7310136600:26:002:0133) становить 21 844 326,80 грн.

Так, рішенням Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 715 (зі змінами) “Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях” встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Чернівці, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель.

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Чернівецької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за землю за один день х кількість днів.

Так, на підставі вказаної методики, з урахуванням витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9948550092024 від 17 вересня 2024 року, департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради проведено розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ТОВ “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУТ” без належних на те правових підстав земельною ділянкою площею 0,04563 га з кадастровим номером 7310136600:26:002:0133 у період з 22 листопада 2023 року до 20 жовтня 2024 року на суму 598 325,66 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 22 листопада 2023 року до 20 жовтня 2024 року в сумі 598 325,66 грн, виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає його арифметично правильним.

Разом з тим, посилання відповідача на відсутність об`єкту нерухомого майна на кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 7310136600:26:002:0133 та  внесення ТОВ “Подільський земельний кадастр” до кадастрового плану вказаної земельної ділянки недостовірної та такої, що не відповідає дійсності інформації, що міститься у свідоцтві на право власності на об`єкт нерухомого майна серії САВ № 541491 від 03.03.2008 року, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівці Поліхімбуд” на праві приватної власності, судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, основою для розрахунку безпідставно збережених коштів є саме нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка відображена у витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно усталеної судової практики, витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок зберігають свою чинність до моменту втрати чинності рішенням про затвердження технічної документації, що є необхідним для забезпечення стабільності правовідносин щодо відповідних земельних ділянок. Це має важливе значення для зацікавлених осіб, зокрема органів державної влади, місцевого самоврядування, а також власників та користувачів земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові від 10 березня 2025 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 320/10183/22 (адміністративне провадження № К/990/20687/24).

Відтак, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів втрати чинності Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірний період, за який позивачем нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Крім цього, суд звертає увагу сторін на наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії“).

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 8    974,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “ЧЕРНІВЦІ ПОЛІХІМБУД” (58000, м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36-Ї, код ЄДРПОУ 34944953) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у сумі 598    325,66 грн та 8 974,00 грн судового збору.

Повний текст складено та підписано – 08 травня 2025 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                                                     О.Г. Проскурняк