ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5262/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - Машталера Д. В. (в порядку самопредставництва)

відповідача - Погорілого А. М. (адвокат),

прокуратури - Гудименко Ю. В. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімм-Буд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (головуючий - Чус О. В. , судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.) у справі

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Дніпропетровської обласної державної адміністрації, 2) Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімм-Буд"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 352 222,06 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 02.10.2023 Дніпропетровська обласна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА, позивач-1) і Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської ОДА (далі - Департамент, Замовник, позивач-2) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімм-Буд" (далі - ТОВ "Лімм-Буд", Товариство, Генпідрядник, відповідач) про:

1) визнання недійсною додаткової угоди від 01.04.2022 № 4 (далі - додаткова угода № 4, оспорювана угода) до договору від 07.10.2021 № 339/10-21 на виконання робіт по об`єкту "Капітальний ремонт приміщень будівлі акушерського корпусу за адресою: вул. Кропоткіна, 16, м. Жовті Води" (далі - договір підряду від 07.10.2021, договір № 339/10-21), укладеного між Департаментом і Товариством;

2) стягнення з ТОВ "Лімм-Буд" на користь Департаменту 352 222,06 грн унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором підряду від 07.10.2021, з яких: 143 797,22 грн пені, 178 352, 55 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 30 072,29 грн, посилаючись на положення статей 16, 203, 215, 216, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629, 638, 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 180, 216, 218, 231 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 2, 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 3, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 27.12.2001 № 1764 (далі - Порядок № 1764), пунктів 1, 2 постанови КМУ від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (далі - постанова КМУ № 1070), пункту 151 постанови КМУ від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (далі - постанова КМУ № 641).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що при укладенні додаткової угоди № 4 її сторонами порушено вимоги пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом продовження граничного 3-місячного строку використання Генпідрядником сум попередньої оплати (авансу), передбаченого постановами КМУ № 1764 і № 1070, за відсутності документально підтверджених обставин, які би свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором № 339/10-21. При цьому з огляду на прострочення зазначеного строку використання попередньої оплати в сумі 1 092 093 грн, отриманої Товариством 25.01.2022, прокуратурою нараховано спірні суми пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 (суддя Золотарьова Я. С.) позов залишено без задоволення в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

Постанова мотивована посиланням на норми статей 203, 215, 216, 525, 549, 611, 625, 629, 837, 854, 875, 879 ЦК України, статей 193, 232, 207, 230 ГК України, статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пунктів 18, 19 Порядку № 1764, пунктів 1, 2 постанови КМУ № 1070, статей 77, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) оскільки чинними на час укладення оспорюваної угоди постановами КМУ №№ 1764, 1070, 641 чітко передбачено обов`язок підрядника використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти, але водночас цими постановами не визначено можливості зміни/продовження зазначеного строку, то укладена між позивачем-2 і відповідачем додаткова угода № 4, якою внесено зміни щодо строку використання Генпідрядником авансу, підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить вимогам вказаних підзаконних нормативно-правових актів (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин);

2) ураховуючи викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 і від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 висновки щодо застосування положень статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, тому стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання, чого Товариством доведено не було;

3) ураховуючи викладені в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23 усталені висновки про те, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), відсутність у матеріалах справи актів виконаних робіт (форми КБ-2в) за договором протягом 3 місяців з дня одержання попередньої оплати підтверджує факт невикористання відповідачем отриманого авансу в сумі 1 092 093 грн у визначений строк, унаслідок чого нараховані прокуратурою на підставі пункту 11.9 договору підряду від 07.10.2021 та частини 2 статті 625 ЦК України суми пені, інфляційних втрат і 3 % річних (за період з 26.04.2022 по 30.05.2023) є арифметично правильними та підлягають стягненню з Товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лімм-Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) необхідно відступити від висновку щодо застосування норм статей 879, 882 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23 та врахованого апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови, яке (відступлення) відповідач аргументує тим, що законодавством, яке регулює питання використання попередньої оплати, не визначено документи, які є підтвердженням використання авансу, натомість, на думку скаржника, саме з прийняттям постанови КМУ № 1070 (набрала чинності з 01.01.2020) було вирішено питання підтвердження використання попередньої оплати (авансу) саме шляхом перерахування таких коштів на небюджетний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України, та подальшого їх використання виконавцями робіт виключно з таких рахунків із наданням Державній казначейській службі України відповідних підтвердних документів. Таким чином, у разі використання попередньої оплати підрядником за договором з небюджетного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, та погодження нею таких платежів вказані обставини є належними доказами використання попередньої оплати;

2) необхідно відступити від викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 висновку щодо застосування положень постанов КМУ №№ 1764, 1070, 641 (у контексті визнання судом недійсною додаткової угоди до договору підряду, якою продовжено тримісячний строк використання підрядником авансу), сформувавши висновок про те, що, укладаючи під час дії правового режиму воєнного стану додаткову угоду про продовження 3-місячного строку використання підрядником авансу, сторони здійснюють свої права та обов`язки добросовісно, економічно обґрунтовано та із забезпеченням інтересів усіх сторін договору;

3) ураховуючи дуже велику кількість правових висновків Верховного Суду щодо питання підтвердження використання попередньої оплати саме за наявності підписаних сторонами форм КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", Верховним Судом має бути сформовано новий висновок, згідно з яким у подібних правовідносинах суди мають перевіряти, з якого рахунку підрядника здійснювалося використання попередньої оплати та чи погоджувалися ці оплати Державною казначейською службою України;

4) суд апеляційної інстанції справи необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання представника ТОВ "Лімм-Буд" від 14.01.2025 про відкладення розгляду справи, внаслідок чого розглянув справу без участі відповідача та порушив конституційне право на участь у судовому розгляді.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Дніпропетровська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, наведених в оскаржуваній постанові.

Дніпропетровська ОДА та Департамент не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 касаційну скаргу ТОВ "Лімм-Буд" у справі № 904/5262/23 передано колегії суддів у складі: Жайворонок Т. Є. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2025 касаційну скаргу ТОВ "Лімм-Буд" залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т. Є., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 у справі № 904/5262/23 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. (головуючий), Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лімм-Буд" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 904/5262/23 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 16.08.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення Департаментом процедури відкритих торгів із закупівлі робіт з капітального ремонту приміщень будівлі акушерського корпусу за адресою: вул. Кропоткіна, 16, м. Жовті Води (ID закупівлі: UА-2021-08-16-009782-а), очікуваною вартістю 6 086 821,20 грн. Джерелом фінансування закупівлі є місцевий та обласний бюджети.

До участі у тендері допущено 2 учасника: ТОВ "Лімм-Буд" (код ЄДРПОУ 40574344) і ТОВ "Комерційний Центр Лібертон" (код ЄДРПОУ 37150299).

За результатами проведених торгів переможцем визначено Товариство (Генпідрядник) з ціновою пропозицією 6 075 888,63 грн, з яким Департамент (Замовник) уклав договір підряду від 07.10.2021.

10. Відповідно до пунктів 1.1- 1.4, 2.1 договору № 339/10-21 Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проєктно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту. Об`єкт: будівлі акушерського корпусу за адресою: вул. Кропоткіна, 16, м. Жовті Води (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація). Генпідрядник розпочне виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з дня укладення договору і завершить виконання робіт до 30.12.2022. Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 1), є динамічною і становить 6 075 888,63 грн.

У пунктах 10.1- 10.3 договору підряду від 07.10.2021 його сторони погодили, що фінансування капітального ремонту об`єкта проводиться за планом, який складається Замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та Генпідрядником і є невід`ємною частиною договору (додаток 3). Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно зі статтею 23 (частина 1) Бюджетного кодексу України. Фінансування робіт здійснюється Замовником відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів. План фінансування капітального ремонту складається на весь період капітального ремонту за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел фінансування

Пунктом 11.7 договору № 339/10-21 передбачено, що Замовник при наявності бюджетних коштів на розрахунковому рахунку, протягом 10 робочих днів перераховує Генпідряднику аванс у розмірі не більше 30 % від вартості річного обсягу робіт за цим договором згідно з Порядком № 1764, постановою КМУ № 1070 (зі змінами) та з урахуванням обмежень визначених постановою КМУ № 641 і відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту від 18.02.2021 № 26-ОД.

Згідно з пунктом 11.8 договору підряду від 07.10.2021 використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін.

За змістом пункту 11.9 договору № 339/10-21 Генпідрядник згідно договором згідно з Порядком № 1764, постановою КМУ № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою КМУ № 641 і відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2021 року, затвердженого наказом Департаменту від 18.02.2021 № 26-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2 за кожний день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2022, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 16.1 договору підряду від 07.10.2021).

Невід`ємними частинами договору № 339/10-21 є договірна ціна (додаток № 1), календарний графік (додаток № 2) та план фінансування об`єкта на 2021-2022 роки (додаток № 3).

11. 21.01.2022 Департаментом на користь ТОВ "Лімм-Буд" перераховано попередню оплату за договором підряду від 07.10.2021 у розмірі 1 092 093 грн, що підтверджено відомостями про транзакцію № 226667126, кошти за якою надійшли Товариству 25.01.2022.

Листом від 01.03.2022 № 01/03 Генпідрядник повідомив Департамент про те, що в зв`язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України воєнного стану через вторгнення військ російської федерації на територію України, внаслідок чого Товариство не змогло забезпечити належне виконання своїх зобов`язань за договорами з огляду на порушення логістичних ланцюжків постачання будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, об`єктивні загрози життю та здоров`ю працівників, мобілізацію працівників, призначення комендантської години на всій території України, численні блок-пости на всій території країни, які уповільнюють термін доставки товарів, закриття профільних магазинів для будівництва, сирени, під час яких працівники вимушені ховатися в бомбосховищах, але не всі будівельні майданчики обладнані бомбосховищами, відсутність паливно-мастильних матеріалів, все це унеможливлює виконання Генпідрядником своїх конкретних зобов`язань під час дії воєнного стану в Україні.

12. 01.04.2022 між Департаментом і Товариством укладено додаткову угоду № 4, якою викладено пункт 11.9 договору підряду від 07.10.2021 у такій редакції:

"Генпідрядник, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (зі змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), з урахуванням обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами) та відповідно до Положення про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються в поточному бюджетному періоді 2022 року, затвердженого наказом Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 04.01.2022 року № 2-ОД, зобов`язується використати одержаний аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом 3 (трьох) місяців після одержання авансу за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного положення".

13. Листом від 24.07.2023 №05-10-10/9915 Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повідомило прокуратуру про те, що попередню оплату в розмірі 1 092 093 грн використано відповідачем частинами: на суму 627 943,08 грн - до 07.02.2023; на суму 464 149,92 грн - до 31.05.2023 і погашено шляхом підписання довідок КБ-З та актів виконаних будівельних робіт КБ-2 у лютому та в травні 2023 відповідно.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. В основу оскаржуваної постанови про обґрунтованість позовних вимог покладено як сформульований в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 висновок про недійсність додаткової угоди (щодо внесення до договору про публічну закупівлю змін шляхом збільшення строку використання підрядником авансу) як такої, що укладена з порушенням норм постанов КМУ №№ 1764, 1070, 641, якими встановлено граничний 3-місячний строк використання авансу, так і викладений в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23 усталений правовий висновок про те, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

16. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

17. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

18. Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови КМУ.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

19. За змістом абзацу 2 пункту 19 Порядку № 1764 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваної угоди) замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, абзацу 5 пункту 2 та абзаців 1, 3 пункту 6 постанови КМУ № 1070 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваної угоди) установлено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців. Установлено, що на період карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, попередня оплата товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, здійснюється розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів з урахуванням особливостей, визначених постановою КМУ № 641. Рекомендовано розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням такого: повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Згідно з пунктом 151 постанови КМУ № 641 (в редакції, чинній на час укладення оспорюваної угоди) заборонено на період дії карантину (тривав із 12.03.2020 до 30.06.2023) здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, а Державній казначейській службі - здійснення відповідних платежів, крім випадків, коли предметом закупівлі є інші товари, роботи і послуги, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків вартості їх річного обсягу на строк не більше трьох місяців.

На виконання зазначених постанов КМУ Департаментом і Товариством у пункті 11.9 підряду від 07.10.2021 (в первісній редакції, чинній до 31.03.2022) було погоджено умову про граничний 3-місячний строк використання одержаного підрядником авансу.

20. Таким чином, постановами КМУ встановлено обов`язок підрядника використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів упродовж трьох місяців після одержання авансу. При цьому вказаними підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено зміни/продовження граничного 3-місячного строку на використання підрядником авансу, одержаного ним на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, оспорювана угода, якою 01.04.2022 було внесено зміни до договору № 339/10-21 шляхом продовження строку використання підрядником авансу на невизначений термін (на період дії правового режиму воєнного стану) підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам постанов КМУ №№ 1764, 1070, 641, якими встановлено граничний 3-місячний строк використання авансу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), від якого (висновку) наразі пропонує відступити скаржник.

21. Водночас, ураховуючи викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 висновки щодо застосування положень статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", апеляційний суд правомірно виходив із того, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, тому стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання, чого Товариством доведено не було.

22. Разом з тим суд апеляційної інстанції на обґрунтування оскаржуваної постанови послався на викладені в пунктах 131- 135 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 такі висновки щодо застосування норм статей 879, 882 ЦК України в подібних правовідносинах:

"131. Верховний Суд враховує, що згідно з положеннями ст. 879 ЦК та укладеного сторонами Договору ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" придбавало відповідні матеріали та устаткування у ТОВ "Будівельна Індустрія Будпроект" (постачальника).

132. Підписання Департаментом Реєстру накладних, зважаючи на те, що придбані матеріали мають бути оплачені Департаментом за рахунок бюджетних коштів, фактично свідчить про його обізнаність стосовно того, що саме вказані матеріли використовуватимуться для виконання проекту за Договором, а також про згоду щодо цільового використання коштів. При цьому накладні фактично свідчать лише про придбання ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" відповідних матеріалів, однак із них не вбачається, що генпідрядник використовував їх саме на виконання Договору.

133. З моменту придбання такі матеріали і устаткування фактично були у власності генпідрядника, а відтак могли бути використані ним не лише для реалізації проекту Департаменту на виконання Договору, однак і для виконання інших замовлень, що не пов`язані зі спірним проектом, або могли бути відчужені.

134. Натомість такі документи як акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 в сукупності є належними доказами того, що відповідні матеріали та устаткування були використані генпідрядником саме для виконання робіт за Договором.

135. Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, на які також посилався суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 908/659/23.

23. Таким чином, з огляду на достовірно встановлені обставини настання 25.04.2022 тримісячного строку використання Генпідрядником попередньої оплати в сумі 1 092 093 грн і прострочення її використання Товариством частинами (на суму 627 943,08 грн - до 07.02.2023; на суму 464 149,92 грн - до 31.05.2023) шляхом підписання довідок КБ-З та актів виконаних будівельних робіт КБ-2 у лютому та в травні 2023 відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та пунктом 11.9 договору підряду від 07.10.2021 підстав для стягнення на користь Департаменту 143 797,22 грн пені, 178 352, 55 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 30 072,29 грн, що нарахованих прокуратурою за період з 26.04.2022 по 30.05.2023.

24. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 та пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме:

1) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

3) якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України

25. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

26. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23 викладено висновок про те, що належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

Зазначений усталений правовий висновок підтверджено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, а також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24.

27. Необхідність відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду скаржник аргументує тим, що законодавством, яке регулює питання використання попередньої оплати, не визначено документи, які є підтвердженням використання авансу, натомість, на думку скаржника, саме з прийняттям постанови КМУ № 1070 (набрала чинності з 01.01.2020) було вирішено питання підтвердження використання попередньої оплати (авансу) саме шляхом перерахування таких коштів на небюджетний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України, та подальшого їх використання виконавцями робіт виключно з таких рахунків із наданням Державній казначейській службі України відповідних підтвердних документів. Таким чином, у разі використання попередньої оплати підрядником за договором з небюджетного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, та погодження нею таких платежів вказані обставини є належними доказами використання попередньої оплати.

28. Проте колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм статей 879, 882 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, з огляду на таке.

29. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

30. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).

31. Дійсно, відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ № 1070 (чинної з 01.01.2020) установлено, що попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім`я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів.

Верховний Суд зауважує, що виходячи зі змісту положень абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ № 1070 (чинної з 01.01.2020), відповідні підтвердні документи постачальники мають надавати саме органам Державної казначейської служби, чим спростовується помилкове твердження скаржника про те, що в разі використання попередньої оплати підрядником за договором з небюджетного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, та погодження нею таких платежів вказані обставини (тобто обставини погодження перерахування бюджетних коштів на небюджетні рахунки постачальників) є належними доказами використання попередньої оплати.

Адже самі по собі погоджені органом Державної казначейської служби платіжні документи не є в розумінні цієї норми документами, що підтверджують факт використання попередньої оплати (авансу) за договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

32. Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Наведена норма узгоджується з положенням статті 629 ЦК України, якою встановлено обов`язковість виконання договору його сторонами.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

33. Як встановлено апеляційним судом, у пункті 11.8 договору підряду від 07.10.2021 його сторони погодили, що використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Наведена умова договору цілком узгоджується з викладеним вище правовим висновком Верховного Суду.

34. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

35. Оскільки з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено оспорювання та визнання недійсним пункту 11.8 договору підряду від 07.10.2021 в судовому порядку, то обов`язок Товариства щодо підтвердження використання одержаного авансу актом виконаних робіт по формі КБ-2в підлягає виконанню, чим спростовуються безпідставні доводи скаржника про достатність підтвердження зазначених обставин платіжним документом про перерахування бюджетних коштів на небюджетний рахунок постачальника, відкритий в Державній казначейській службі України.

36. Колегія суддів наголошує на тому, що в раніше ухвалених постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду, згідно з якою належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

При цьому Верховний Суд зазначає, що як на час ухвалення постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від яких пропонує відступити скаржник, так і на час ухвалення постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 та постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24 правове регулювання спірних підрядних правовідносин постановами КМУ №№ 1764, 1070, 641 не змінилося (граничний 3-місячний строк використання авансу не змінено), чим спростовується передчасне твердження скаржника про неактуальність правової позиції Верховного Суду, сформульованої в справах №№ 910/23196/17, 922/1119/18, 917/194/18, зумовлене нібито саме прийняттям постанови КМУ № 1070 (набрала чинності з 01.01.2020), якою було вирішено питання підтвердження використання попередньої оплати (авансу) саме шляхом перерахування таких коштів на небюджетний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України.

37. При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала, що ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (див. пункти 9.27, 9.28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

38. Суд касаційної інстанції також відхиляє посилання скаржника на необхідність відступлення від викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23 висновку щодо застосування положень постанов КМУ №№ 1764, 1070, 641 (у контексті визнання судом недійсною додаткової угоди до договору підряду, якою продовжено граничний 3-місячний строк використання підрядником авансу) з одночасним формуванням висновку про те, що, укладаючи під час дії правового режиму воєнного стану додаткову угоду про продовження тримісячного строку використання підрядником авансу, сторони здійснюють свої права та обов`язки добросовісно, економічно обґрунтовано та із забезпеченням інтересів усіх сторін договору, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував і не довів того, що контрагент (Замовник) недобросовісно здійснював свої права за договором підряду від 07.10.2021.

Крім того, доводи скаржника з цього приводу зводяться передусім до зумовленості прострочення ним обов`язку з використання авансу нібито дією форс-мажорних обставин, тобто до прагнення здійснити переоцінку висновку апеляційного суду про недоведеність виникнення форс-мажорних обставин під час неналежного виконання Товариством договору підряду від 07.10.2021 (див. пункт 21 цієї постанови), але при цьому відповідач у контексті застосування судом апеляційної інстанції положень статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" жодним чином не обґрунтовує наявності певної підстави касаційного оскарження, передбаченої частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Оскільки скаржник не дотримався вимог статей 287, 290 ГПК України та не навів змістовного обґрунтування мотивів відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає жодних підстав для такого відступлення, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави.

40. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів залишає без задоволення вміщене в касаційній скарзі клопотання ТОВ "Лімм-Буд" про передачу справи № 904/5262/23 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке (клопотання) заявлено на підставі частини 1 статті 302 ГПК України, оскільки, по-перше, Товариство належним чином не довело та не обґрунтувало наявності підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від 06.11.2024 у справі № 904/3936/23.

По-друге, частиною 1 статті 302 ГПК України врегульовано випадки можливої передачі справи на розгляд палати, до якої входить така колегія суддів, з метою ймовірного відступлення від правового висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати, натомість постанови від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від висновків в яких пропонує відступити скаржник, ухвалено Верховним Судом у складі колегії суддів із інших палат Касаційного господарського суду, зокрема, судової палати для розгляду справ про банкрутство, судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.

Адже, виходячи зі змісту положень частини 2 статті 302 ГПК України, у разі необхідності відступлення від правового висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, справа може передаватися на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, однак, відповідне клопотання скаржник не заявляв, а колегія суддів не вбачає достатніх підстав для здійснення такої передачі з власної ініціативи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

41. З мотивів, детально наведених у пунктах 31- 36 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність формування Верховним Судом нового висновку, згідно з яким у подібних правовідносинах суди мають перевіряти, з якого рахунку підрядника здійснювалося використання попередньої оплати та чи погоджувалися ці оплати Державною казначейською службою України.

Адже правове регулювання спірних підрядних правовідносин, яке зумовлене встановленням постановами КМУ №№ 1764, 1070, 641 граничного 3-місячний строк використання підрядником авансу, наразі не змінилося, чим спростовується передчасне твердження скаржника про неактуальність правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, що, на думку скаржника, пов`язане нібито саме з прийняттям постанови КМУ № 1070 (набрала чинності з 01.01.2020), якою було вирішено питання підтвердження використання попередньої оплати (авансу) саме шляхом перерахування таких коштів на небюджетний рахунок, відкритий у Державній казначейській службі України.

42. По-друге, наявність сформульованого в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24 усталеного правового висновку про те, що належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), наразі виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм статей 879, 882 ЦК України в правовідносинах, пов`язаних із нарахуванням замовником пені, інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку з простроченням виконання підрядником зобов`язання з використання одержаної попередньої оплати (авансу) за договорами в сфері публічних закупівель.

43. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 908/627/23).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

44. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та водночас відхиляє доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення апеляційним судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання представника ТОВ "Лімм-Буд" від 14.01.2025 про відкладення розгляду справи, внаслідок чого розглянув справу без участі відповідача та порушив конституційне право на участь у судовому розгляді, з огляду на таке.

45. Дійсно, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

46. Таким чином, виходячи зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, в цій нормі йдеться про таке порушення норм процесуального права як необґрунтоване відхилення судом не будь-якого клопотання, а саме: 1) клопотання про витребування доказів; 2) клопотання про дослідження або огляд доказів; 3) іншого клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас правила подання учасником справи та розгляду судом зазначених клопотань врегульовано статтями 80- 83, 210, 214 ГПК України, а порядок та підстави відкладення розгляду справи, в тому числі за клопотанням учасника справи, визначено нормами частини 2 статті 202, статті 216 та частини 11 статті 270 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

47. Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що, відхиляючи клопотання представника ТОВ "Лімм-Буд" від 14.01.2025 про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції врахував викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 висновки про те, що відповідач як учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

48. За наведених обставин колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про нібито допущене апеляційним судом порушення, передбачене пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на довільному розширеному тлумаченні змісту положень частини 11 статті 270 та пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, наслідком чого стало помилкове ототожнення скаржником поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи від 14.01.2025 із клопотаннями про витребування, дослідження або огляд доказів або іншим клопотанням (заявою) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

49. Крім того, за змістом положень частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Натомість колегія суддів ураховує, що скаржник наразі не обґрунтував і не довів того, що відхилення клопотання про відкладення розгляду справи від 14.01.2025 призвело до ухвалення апеляційним судом незаконного рішення.

50. Таким чином, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

51. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю в зв`язку з їх обґрунтованістю.

52. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами Дніпропетровської обласної прокуратури, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

55. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, та апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

57. Отже, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

58. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімм-Буд" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 904/5262/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай