Справа № 307/2199/24

                                                        Провадження № 2/307/497/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року                                                                         м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,39 га, призначення присадибна земельна ділянка та ведення особистого підсобного господарства. Право власності на вказане нерухоме майно ним набуто на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 011 №01207, виданого Дібрівською сільською радою народних депутатів Тячівського району 17 квітня 1996 року. Відповідно до ч.1 ст. 23 Земельного Кодексу України 1990 року, норми якого діяли на момент виникнення у нього права власності на вказану земельну ділянку, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Таким чином, право власності на земельну ділянку площею 0,39 га, ним набуто у встановленому на той час порядку. Вказана земельна ділянка, з моменту передачі йому у власність і по сьогоднішній день ним використовується, є огороджена, оскільки час від часу на ній випасається належна йому худоба. З метою приведення свого права власності у відповідність з нормами діючого на даний час законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, а саме присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей в державний реєстр речових прав про право власності, в кінці осені 2023 року, він звернувся до ФОП ОСОБА_5 з метою виконання геодезичних робіт та в подальшому з заявами №452 та №453 про виготовлення технічних документацій із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельної ділянки загальною площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та земельної ділянки загальною площею 0,24 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, які утворювали земельну ділянку загальною площею 0,39 га, на яку раніше виготовлено вищевказаний державний акт. Однак, під час здійснення, в кінці осені 2023 року, обмірів інженером - геодезистом, було виявлено наявність у ОСОБА_2 реєстрацію права на зазначену земельну ділянку. Звернувшись за правою допомогою, він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2024 року, згідно якої за ОСОБА_2 , значиться зареєстрованою 17 січня 2020 року земельна ділянка за кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Нижня Апша, без зазначення адреси її розташування. Одночасно, за наслідками проведення геодезичних робіт, ФОП ОСОБА_5 , на замовлення його представника, виготовлено кадастровий план, земельної ділянки, яка йому належить з відображенням умовних позначень: земельної ділянки, відповідно до державного акту, з позначенням площ, конфігурацій відповідно до цільового призначення ділянки; площі та конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 2124482400:03:001:0184, яка належить ОСОБА_2 , а також її розташування відносно його земельної ділянки, з яких вбачається, що земельна ділянка фактично повністю накладається на його земельну ділянку. Так, згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки, відображених на зворотній стороні державного акту серії ЗК 011 №01207, а саме опису меж, належна йому земельна ділянка на час оформлення права власності в 1996 році, межувала: від А до Б з землями ОСОБА_6 , від ОСОБА_7 , від В до ОСОБА_8 , від В до ОСОБА_9 та від Г до А - водоканал. Водночас, з наданої на адвокатський запит його представника копії технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 ( виготовлена в 2019 році ) слідує, що зазначена земельна ділянка від А до Б межує з землями загального користування (дорога), від Б до В - землі ОСОБА_6 , від В до Г - землі у користуванні ОСОБА_6 , від Г до Д - землі ОСОБА_10 , від Д до Е - землі ОСОБА_11 та від Е до А - землі ОСОБА_12 . 

Таким чином, як в державному акті ОСОБА_4 (1996 рік) так і в технічній документації ОСОБА_13 (2019 рік), із західної сторони, суміжним землевласником (землекористувачем) спірної земельної ділянки являється ОСОБА_6 .. В свою чергу, з наданих на адвокатський запит, копій проектів землеустрою ОСОБА_6 (2013 рік), ОСОБА_10 (2015 рік) та ОСОБА_11 (2018 рік) слідує, що суміжним землевласником першого із східної сторони, другого з південної сторони та ОСОБА_11 з південної сторони (від Е до Є) є він ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 .. При цьому, згідно документації із землеустрою ОСОБА_11 земельна ділянка, яка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 , знаходиться з південної сторони її земельної ділянки, поряд з земельною ділянкою ОСОБА_12 , через одну земельну ділянку від ділянки, яка належить ОСОБА_4 (з ліва на право).

Інформація щодо зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 , яка міститься у технічній документації останнього, суперечить відомостям, зазначеним у документаціях із землеустрою суміжних землекористувачів, які узгоджуються між собою та містять відомості про суміжного землевласника ОСОБА_4 . В подальшому, на підставі виконаних ФОП ОСОБА_5 робіт та копій витребуваних технічних документацій суміжних землевласників, за заявою його представника, було проведено земельно-технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Корчинським Р.Б. складено висновок експерта №222 від 22 квітня 2024 року. Зазначеним висновком встановлено, що площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 у відповідності до збірного кадастрового плану становить 0,39 га, складної конфігурації, за наступними лінійними розмірами: 78,93 м; 36,49 м; 130,98м; 66,00 м. Земельна ділянка, яка розташована за адресою Закарпатська область, Тячівський район, с. Н.Апша, площею 0,519 га, кадастровий номер: 2124482400:03:001:0184, яка належить ОСОБА_2 - накладається на земельну ділянку площею 0,039 га яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 011 №01207. Суміжним землекористувачем ОСОБА_6 є ОСОБА_14 , а суміжним землекористувачем ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - ОСОБА_4 . Суміжним землекористувачем ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не є ОСОБА_2 , а також суміжним землекористувачем ОСОБА_11 з точки Е ( 7 ) до точки Є ( 8 ) - не є ОСОБА_2 .

Крім цього, згідно рішення №РВ - 5300286332024 про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру від 23 лютого 2024 року, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором та висновку щодо перевірки електронного документа, встановлено, що земельна ділянка яка формується (площею 0,1500 га), перетинається із земельною ділянкою 2124482400:03:001:0184, (власник ОСОБА_2 ) площа співпадає на 96.4136 відсотків.

В свою чергу, згідно рішення №РВ-4600156562024 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 04 березня 2024 року, створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором та висновку щодо перевірки електронного документа, встановлено, що земельна ділянка яка формується (площею 0,24 га), перетинається із земельною ділянкою 2124482400:03:001:0184, (власник ОСОБА_2 ) площа співпадає на 97.8144 відсотків.

Відтак, обставини накладення земельної ділянки кадастровий номер 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га, яка зареєстрована 17 січня 2020 року, за відповідачем ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 0,39 га, яка належить йому - ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 011 №01207, виданого Дібрівською сільською радою народних депутатів Тячівського району 17 квітня 1996 року, тобто більше як за 20 років до оформлення прав на земельну ділянку ОСОБА_2 , підтверджуються збірним кадастровим планом земельної ділянки, висновком експерта №222 від 22 квітня 2024 року, а також рішеннями державних кадастрових реєстраторів №PB - 5300286332024 та №PB - 4600156562024 , в тому числі і щодо площі накладки.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 незаконно оформив, через більше як 20 років після нього, право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Нижня Апша, оскільки під час виготовлення правовстановлюючих документів недотримав вимог земельного законодавства та з порушенням його прав, виходячи з наступного.

Всупереч наведеному, під час встановлення та закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі, за відсутності будь - яких даних про те, що проектна ділянка перебуває (перебувала) у користуванні чи власності ОСОБА_2 , визначено її межі по встановленій ним у 1996 році огорожі.

Однак, незважаючи на вимоги вказаних норм відповідач ОСОБА_2 , будучи його сусідом за місцем проживання, достовірно знаючи про розташування земельної ділянки, яка фактично ним використовується і по даний час загальною площею 0,39 га, її реальні межі, зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,5190 га, включаючи належну йому земельну ділянку площею 0,39 га, внаслідок чого порушив його право власності на землю, в тому числі право розпорядження та унеможливлює реєстрацію за ним земельної ділянки у спосіб внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру та реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до вимог чинного на даний час законодавства.

Відтак, земельна ділянка площею 0,39 га, яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 011 №01207 та охоплюється зареєстрованою за відповідачем ОСОБА_2 , 17 січня 2020 року, земельною ділянкою за кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою с. Нижня Апша, підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на його користь.

Водночас, у разі витребування ним земельної ділянки площею 0,39 га, із загальної площі земельної ділянки зареєстрованої за ОСОБА_2 , площею 0,519 га, право на її частину орієнтовною площею 0,13 га залишатиметься зареєстрованим як в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна, так і в Державному земельному кадастрі, за умови фактичного припинення її існування в первісному вигляді як об`єкта цивільних прав. Крім цього, наявність державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 , після витребування її частини на його користь, унеможливить реєстрацію ним своїх прав на землю, площею 0,39 га шляхом відкриття поземельної книги, присвоєння кадастрового номера та подальшого внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, ефективним та необхідним способом захисту порушеного прав даному випадку є також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га, а також її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладене, просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,39 га власником якої на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК011 №01207 від 17 квітня 1996 року є він, ОСОБА_4 , яка входить до загальної площі земельної ділянки 0,519 га зареєстрованої за відповідачем ОСОБА_2 за кадастровим номером 2124482400:03:001:0184. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184 площею 0,519 га. Також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн. вартість земельно-технічної експертизи у розмірі 16728,60 та 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

31 травня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2024 року заяву про забезпечення позову у справі задоволено, накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша та заборонити відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії спрямованні на її відчуження до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

19 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кошілки М.М. в якому просить у задоволенні позову відмовити та скасувати ухвалу про забезпечення позову, посилаючись на наступне. Позивач на підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що право власності набуто ним на підставі державного акту серії ЗК 011 №01207, який виданий Дібрівською сільською радою 17 квітня 1996 року, на підставі рішення №6 шостої сесії 22 скликання. ОСОБА_4 також посилається як на доказ на виконані роботи ФОП ОСОБА_5 та висновки судового експерта Корчинського Р.Б. Вважає, що даний позов надуманий, голослівний та підтверджується не належними, та не допустимими доказами, і не підлягає до задоволення з наступних підстав. ОСОБА_4 своєю позовною заявою та доданими до неї матеріалами намагається ввести суд в оману, та шляхом обману намагається незаконно заволодіти та узаконити через судове рішення, самовільно захоплену ним земельну ділянку від ФГ «Арделан», яке розташовано також по вул. Садовій але у зовсім іншому місці в урочищі «Хатурь» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і на даний час спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_4 спростовуються наданим ним державним актом в якому вказано, що йому присадибну земельну ділянку передано для особистого підсобного господарства біля його власного будинку АДРЕСА_2 , а не ту, що розташована на полі в урочищі «Суб Лескуц», яку він зловживаючи депутатськими правами та родинними зв`язками з головою села того часу, самовільно захопив від ФГ «Арделан». На цій самовільно захопленій земельній ділянці, він постійно випасає свою корову, як це зафіксовано на фототаблиці. Про те, що його присадибна земельна ділянка розташована не в полі, а біля його власного будинку засвідчує межа від В до Г. Це межа між ОСОБА_4 та сусідом ОСОБА_15 , який проживає по суміжній вказаній межі по АДРЕСА_3 . Через це і випливають інші суміжні землекористувачі вказані ним у позовній заяві, бо ОСОБА_4 ввів в оману і ФОП ОСОБА_5 і експерта ОСОБА_16 надавши їм неправомірне завдання, накласти державний акт біля його власного будинку на захоплену ним земельну ділянку в полі у зовсім іншому місці, в урочищі «Хатурь» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка на даний час на законних підставах належить ОСОБА_2 . По вказаній причині, як ФОП ОСОБА_5 та і експерт ОСОБА_16 надали помилковий висновок, якими хоче ОСОБА_4 ввести суд в оману. У своїй позовній заяві ОСОБА_4 підтверджує та намагається в цьому переконати і суд про те, що ніби то він набув право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,39 га. законно у відповідності до ч.1 ст.23 ЗК України в редакції 1990 року.

Також не зрозуміло, чому у державному акті, зазначено площа земельної ділянки 0,39 га., однак рішення №6 від 27 грудня 1995 року йому виділено 0,37 га. Хоча фактично було рішення №8, а не №6, як вказано в державному акті. Архівний витяг та відповідь на адвокатський запит повністю спростовують позовні вимоги ОСОБА_4 та викривають його у наданні суду завідомо недостовірних відомостей та документів з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_2 шляхом накладання Державного акта на чужу земельну ділянку. Як вказано у відповіді з архівного відділу Тячівської РДА у наявних документах ОСОБА_4 відсутні відомості щодо передачі земельної ділянки у приватну власність. Таким чином позовна заява ОСОБА_4 не відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, де вимагається від позивача правдиво викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. Однак докази повинні бути допустимі та достовірні, як зазначено в ст.ст. 78 , 79 ЦПК України.

30 липня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де зазначає, що наведені у відзиві доводи не відповідають дійсності виходячи з наступного. Згідно відмітки у паспорті позивача ОСОБА_4 , він проживає за адресою АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки №627 від 19 липня 2024 року, мало місце перенумерація житлових будинків і земельних ділянок, а саме змінено адресу будинку та земельної ділянки, з колишньої адреси АДРЕСА_2 , яка відповідає теперішній адресі АДРЕСА_4 . В свою чергу, нерухоме майно за вказаною адресою, де проживає позивач ОСОБА_4 не належить та ніколи не належало останньому, оскільки його власником є ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на даний час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, є її донька ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина позивача ОСОБА_19 ). Так, згідно відмітки у паспорті громадянина України позивача ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 та відмітки у паспорті громадянина України ОСОБА_18 серії НОМЕР_2 вказані особи перебувають у шлюбі між собою з 15 березня 1983 року. Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 грудня 2023 року підтверджується та обставина, що ОСОБА_18 успадкувала земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124482400:03:001:0229, яка є забудованою та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 034169 виданого Дібрівською сільською радою 11 вересня 2000 року, на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 28 квітня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №576. Таким чином, твердження, поданого представником відповідача відзиву про те, що наданий позивачем державний акт серії ЗК 011 №01207, посвідчує право власності на земельну ділянку біля його власного будинку АДРЕСА_2 , а не на спірну земельну ділянку, є надуманими та нічим не підтвердженими. Враховуючи наведене, безпідставними є також доводи представника відповідача щодо введення позивачем в оману ФОП ОСОБА_5 та експерта ОСОБА_16 як і надання їм неправомірного завдання у вигляді накладення меж визначених в державному акті біля будинку Феде на захоплену ним земельну ділянку в урочищі «Хатурь» та «Суб Лескуц», оскільки позивачем в розпорядження, зазначених осіб надано достовірні відомості, достатні для виконання поставлених завдань.

Відтак, правових підстав вважати висновок експерта ОСОБА_16 неналежним та недопустимим доказом, як і технічну документацію із землеустрою, виготовлену ФОП ОСОБА_5 , представником відповідача, не наведено. Вказані докази в сукупності з іншими долученими до матеріалів справи доказами становлять доказову базу та не спростовані жодними іншими доказами представника відповідача. Як зазначалось у позовній заяві спірна земельна ділянка, з моменту передачі позивачу у власність і по сьогоднішній день, ним огороджена, оскільки час від часу на ній випасається, належна йому худоба, що й підтверджує додана до відзиву світлина, з якої вбачається наявність по її периметру старих стовпців, які утворюють зазначену огорожу. Водночас, посилання у відзиві на арифметичні неточності відомостей державного акту та рішення від 27 грудня 1995 року, не свідчать про незаконність набуття права власності позивачем на спірну землю та порушення у зв`язку з цим прав відповідача, оскільки останній фактично погоджується з тим, що земельна ділянка йому раніше не належала та з його слів взагалі була у користуванні юридичної особи.

12 вересня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про виклик та допит свідків – задоволено та викликано для допиту у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_20 .

10 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кошілки М.М. в якій просить визнати неналежним та недопустимим доказом державний акт серія ЗК 011 №01207 від 27 грудня 1995 року виданий ОСОБА_4 , державний акт серія І-ЗК № 034169 від 11 вересня 2000 року виданий ОСОБА_21 , висновок ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «ГЕО-земля» та ФОП ОСОБА_16 від 22 квітня 2024 року та виключити їх з числа доказів. В обгрунтування заяви зазначив, що на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначає, що право власності набуто ним на підставі державного акту серії ЗК 011 № 01207. У вказаному державному акті зазначено, що він виданий Дібрівською сільською радою 17 квітня 1996 року, на підставі Рішення №6 шостої сесії 22 скликання від 27 грудня 1995 року, та підписаний головою Дібрівської сільської ради Марина В.В. а також на ньому міститься відбиток печатки сільської ради. Однак, як вказано в описі меж вказаного державного акту, земельна ділянка ОСОБА_4 на відрізку від В до Г, межує із суміжним землекористувачем ОСОБА_15 , а не з ОСОБА_2 . Це не одна й та ж сама особа, це син та батько, це різні сім?ї, які живуть за різними адресами. У ОСОБА_15 адреса АДРЕСА_3 по сусідству з ОСОБА_4 . Тобто це засвідчує про те, що ОСОБА_4 присадибну земельну ділянку передано для особистого підсобного господарства біля його власного будинку АДРЕСА_2 по сусідству з ОСОБА_15 , а не ту що розташована у зовсім іншому місці, без вказаної адреси та номера, на полі в урочищі «Суб Лескуц», яку він шляхом обману через рішення суду намагається захопити.

Незаконний намір ОСОБА_4 підтверджують відповіді з архівного відділу Тячівської РДА у яких вказано про те, що у наявних документах ОСОБА_4 які він додав до позовної заяви відсутні відомості про рішення №6 щодо передачі йому земельної ділянки у приватну власність. У відповіді з архіву вказано про рішення № 7, яким виділені земельні ділянки ОСОБА_13 та ОСОБА_4 . Таким чином Архівні витяги та відповідь на адвокатський запит повністю спростовують позовні вимоги ОСОБА_4 та викривають його у наданні суду завідомо недостовірних відомостей та документів які він хоче використати, з метою незаконного заволодіння земельного ділянкою ОСОБА_13 шляхом накладання свого Державного акту біля його власного будинку на чужу земельну ділянку, у зовсім іншому місці, в урочищі «Хатурь» та « ОСОБА_22 ». Побачивши спростування позовних вимог, представник позивача ОСОБА_1 у відповіді на відзив посилаючись на відмітки в паспорті та довідку № 627 зазначає про те, що нерухоме майно де проживає позивач ніколи йому не належало та не належить на даний час, оскільки його власником є ОСОБА_17 , яка померла у 2004 році, та на даний час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом являється її донька ОСОБА_23 (дружина позивача ОСОБА_19 ). І ніби то адреса по АДРЕСА_2 у теперішній час відповідає нумерації АДРЕСА_4 , що не підтверджено рішенням сільської ради. Таким чином ОСОБА_4 своєю позовною заявою та доданими ним матеріалами намагається ввести суд в оману, та шляхом обману намагається незаконно заволодіти та узаконити через судове рішення, самовільно захоплену ним земельну ділянку від ФГ «Арделан», яка розташована також по АДРЕСА_1 , але у зовсім іншому місці, в урочищі «Хатурь» та « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Як раніше так і на даний час спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 згідно рішення № 7 від 27 грудня 1995 року, як це вказано в архівному витягу. Після подання до суду відзиву на позовну заяву, ОСОБА_4 у відповіді на відзив посилається уже на інший Державний Акт, серії 1-3К № 034169 виданого Дібрівською сільською радою від 11 вересня 2000 року, на підставі рішення сесії Дібрівської сільської ради від 28 квітня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №576 на ім?я ОСОБА_24 та зазначає, що вказане нерухоме майно за вказаною адресою де проживає позивач ОСОБА_4 не належить та ніколи не належало останньому, оскільки з їх слів власником на даний час є ОСОБА_18 , яка не надала Державного акту на підтвердження права власності, хоча адреса та сама, що у ОСОБА_4 . Не розібравшись правильно з місцем розташуванням спірних земельних ділянок ФОП ОСОБА_5 на збірно-кадастровому плані не правильно наклав план меж земельної ділянки ОСОБА_4 поділив земельну ділянку на свій розсуд, та збільшив довжину ліній з 37,5 до 66 метрів. Але якщо правильно накласти межі на збірно-кадастровий план, то земельна ділянка ОСОБА_4 взагалі не межує ні з земельною ділянкою ОСОБА_6 ні ОСОБА_10 ні з ОСОБА_11 . Тобто фактично ОСОБА_4 ввів в оману ФОП ОСОБА_5 ТОВ «ГЕО-земля», які не визначили місце розташуванням спірних земельних ділянок і відповідно не на ту земельну ділянку наклали план меж земельної ділянки ОСОБА_4 , самовільно змінив конфігурацію земельної ділянки та довжину ліній між поворотними точками по периметру, які мають зараз такі розміри: 78.93 метра, 36.49 метра, 130,98 метра, 66.0 метра, та внаслідок чого самовільно змінили довжину лінії між точками Г до А з 37.5 м. до 66 метрів. Ці завідомо неправдиві висновки зроблені ФОП ОСОБА_25 та ТОВ «ГЕО-земля» надані позивачем на дослідження експерту ФОП ОСОБА_16 , які покладені ним в основу даного висновку експерта, які суперечать вимогам пунктів 2.2 та 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень в частині проведення та надання обґрунтованого та об?єктивного письмового висновку. Крім цього експерт зазначає, що об?єктами дослідження є земельна ділянка, на яку він на місце не виїздив, а досліджував надані йому неправдиві документи, у зв?язку з чим невірно зазначив місце розташування земельних ділянок, а також район, замість ОСОБА_26 зазначив Рахівський. Очевидно, що такий висновок не може бути законним і відповідно не може бути належним та допустимим доказом по даній справі. Крім того, термін дії свідоцтва експерта ОСОБА_16 на час виготовлення ним даного висновку вже закінчився, і його свідоцтво було дійсне не до 22 квітня 2024 року, як він вважав, а по 21 квітня 2024 року.

10 жовтня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків задоволено та викликано для допиту у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .

       28 жовтня 2024 року до суду надійшли доповнення від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Кошілки М.М. до заяви від 10 жовтня 2024 року про визнання доказів неналежними та недопустимими. В заяві зазначив, що земельна ділянка ОСОБА_4 згідно державного акту серія ЗК 011 N?01207 від 27 грудня 1995 року, розташована за адресою АДРЕСА_5 та в якому вказана межа від В до Г із ОСОБА_15 , який проживає по сусідству з ОСОБА_4 і має адресу АДРЕСА_3 . Отже, доданий ОСОБА_4 доказ, а саме вказаний державний акт знаходиться за конкретною адресою біля власного будинку ОСОБА_4 , а не в урочищі «Хатурь» та « АДРЕСА_6 , але у зовсім іншому місці, де ОСОБА_4 намагається незаконно накласти свій державний акт на чужу земельну ділянку ОСОБА_29 , і таким чином вводячи всіх в оману. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_4 спростовуються наданим державним актом в якому вказано, що йому присадибну земельну ділянку передано для особистого підсобного господарства біля його власного будинку АДРЕСА_2 , а не ту, що розташована на полі в урочищі «Суб Лескуц», яку він зловживаючи депутатськими правами та родинними зв?язками з головою села того часу, самовільно захопив від ФГ «Арделан». У відповіді на відзив представник позивача посилається на відмітки в паспорті та довідку № 627 і підтверджує те, що нерухоме майно де проживає позивач ОСОБА_4 ніколи йому не належало та не належить на даний час, оскільки його власником є ОСОБА_17 , яка померла у 2004 році, та на даний час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є її донька ОСОБА_23 (дружина позивача ОСОБА_19 ). Не заслуговує на увагу, як доказ по справі також і Свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки в ньому вказано прізвище спадкодавця ОСОБА_17 , а у Державному акті зазначено ОСОБА_24 , отже це різні особи оскільки ім?я та по батькові не співпадають, і таким чином цей документ також не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він наданий з метою захоплення земельної ділянки ОСОБА_13

12 листопада 2024 року від представника позивача  ОСОБА_1  надійшли заперечення на заяву та доповнення до заяви про визнання доказів неналежними та недопустимими. В заяві зазначив, що державні акти на право приватної власності на землю серії ЗК 011 № 01207 та серії І-ЗК №034169 видані органом місцевого самоврядування, який відповідно до норм земельного законодавства є належним суб?єктом, за формою та змістом відповідають встановленим вимогам. Вказані державні акти, видані понад 20 років тому, ніким не оскаржені та відповідно не скасовані у встановленому законом порядку, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження, зазначених в них обставин. які безпосередньо стосуються предмета доказування. Крім цього, реалізуючи свої процесуальні права, представник відповідача розпорядився ними на власний розсуд, надавши суду копію державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЗК № 034169, від 11 вересня 2000 року, та в той же час просить визнати неналежним та недопустимим доказом, наданий ним же документ.

Водночас, посилання у заяві представника відповідача від 10 жовтня 2024 року на арифметичні неточності державного акту серії ЗК 011 № 01207, у частині зазначення номера рішення 6/7 від 27 грудня 1995 року, не свідчать про незаконність набуття права власності позивачем на спірну землю та порушення у зв?язку з цим прав відповідача. Однак це підтверджує, що спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 , на підставі рішення № 7 від 27 грудня 1995 року, як це вказано в архівному витягу, представник відповідача намагається спотворити дійсні обставини, оскільки згідно доданої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2024 року, ОСОБА_2 , зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку на підставі витягу з рішення органу місцевого самоврядування номер 8, виданого 27 грудня 1995 року, а не номер 7, витяг з якого ним додано до відзиву. Вказані обставини також підтверджуються примірником витягу з рішення № 8 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 27 грудня 1995 року, який міститься в електронній реєстраційній справі на земельну ділянку, зареєстровану за відповідачем ОСОБА_13 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, представник відповідача, вказуючи на не вірну нумерацію рішення, на підставі якого виготовлено державний акт на земельну ділянку позивача ОСОБА_4 , замовчує існування двох різних за змістом рішень на підставі яких його довірителем ОСОБА_13 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а саме, згідно реєстру вказано рішення № 8, де під № 40 значиться ОСОБА_13 , а згідно наданого до відзиву на позовну заяву архівного витягу, вказано рішення №7, де під №63 значиться ОСОБА_30 . Наведене ще раз вказує на незаконність оформлення відповідачем ОСОБА_31 права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4 .

       Стосовно доводів заяви про визнання доказів неналежними та недопустимими, в частині висновку експерта №222, а саме про закінчення терміну дії свідоцтва експерта ОСОБА_16 , то такі є надуманими, виходячи з такого. 3 доданого до позовної заяви, висновку експерта № 222 від 22 квітня 2024 року, складеного судовим експертом Корчинським Р.Б., за результатом проведення земельно-технічної експертизи, вбачається, що свідоцтво №19-21/11 та №1929 про присвоєння кваліфікації судового експерта видано Міністерством юстиції України, дійсне до 22 квітня 2024 року. Відповідно до п.4 Наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», наказано продовжити строк лії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану. Таким чином, припущення представника відповідача про закінчення дії свідоцтва експерта ОСОБА_16 не 22 квітня 2024 року, а 21 квітня 2024 року та у зв`язку з цим недопустимим висновку експерта є безпідставним, оскільки такі дійсні і на сьогодні. Відтак, правових підстав вважати висновок експерта ОСОБА_16 неналежним та недопустимим доказом, представником відповідача, не наведено. Попри це, долучена до доповнення (до заяви) від 28 жовтня 2024 року відповідь на адвокатський запит 366 від 24 жовтня 2024 року, підтверджує законність та порядок здійснення перенумерації дворогосподарств, а також житлових будинків, який не вимагає окремого рішенням сільської ради, як помилково вважав представник відповідача ОСОБА_30 . Стосовно доданого до доповнення державного акту на право користування землею Б № 028687, оформленого на ім?я ОСОБА_15 в 1992 році, то вказаний документ не стосується предмета доказування у даній справі та оформлений на іншу особу, ніж позивач та відповідач, а тому є неналежним доказом. Враховуючи наведене просить заяву та доповнення до заяви представника відповідача ОСОБА_3 про визнання доказів неналежними та недопустимими залишити без задоволення.

13 листопада 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

25 лютого 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області клопотання ОСОБА_15 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державних реєстрацій залишено без розгляду. Клопотання відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_15 залишено без розгляду.

13 березня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області заяву відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він працював головою села Нижньої Апши, Тячівського району, Закарпатської області у період з 1985 року по 1995 рік. Під час оформлення ОСОБА_15 фермерського господарства він був головою села. ОСОБА_15 орендував землю у колгоспі та з часом хотів звернутися до сільської ради, щоб йому надали ділянку для організації фермерського господарства. Рішенням сесії заяву ОСОБА_15 було задоволено та передано 7 гектарів землі в урочищі «Хатурь» недалеко від місця де він проживає, для фермерського господарства. На дану земельну ділянку було видано державний акт. З часом коли почався розподіл земель та громадяни, які проживали поруч і в тому числі ОСОБА_4 захопили земельну ділянку, яка була передана ОСОБА_15 . ОСОБА_32 звернувся до нього як до голови села, коли громадяни захопили землі у 1992 році. Проте ОСОБА_32 не звертався до суду із заявами про скасування державних актів. ОСОБА_4 захотів і загородив собі 0,52 га земельної ділянки та з часом зробив собі державний акт, де була вказана вулиця Садова в с. Нижня Апша, проте вказана земельна ділянка знаходиться в урочищі «Хатурь», що становить 0,5 км. відстані. У державному акті ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_5 рішенням сесії №6 передано 0,39 га, однак у самому рішенні сільської ради було передано 0,37 га. Також із акту вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 межує із земельною ділянкою ОСОБА_15 по вул. Садовій, а не в урочищі «Хатурь». Якщо умовно накласти земельну ділянку згідно державного акту, то вона не відповідає експертизі. Членами фермерського господарства створеного у 90-х роках були і родичі ОСОБА_15 – дружина, син ОСОБА_33 та його батько. На відстані 50-60 метрів території фермерського господарства було виділено другу земельну ділянку для будівництва. Фермерське господарство рішенням не ліквідовано. Громадянин ОСОБА_34 є суміжним користувачем оспорюваної земельної ділянки. Земельна ділянка ОСОБА_4 межує тільки з земельною ділянкою ОСОБА_35 . Земельна ділянко ОСОБА_6 розташована вздовж АДРЕСА_1 , земельна ділянка ОСОБА_4 згідно державного акту знаходиться біля будинку. Біля земельних ділянок ОСОБА_19 та ОСОБА_36 є водоканал.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК 011 № 1207 від 17 квітня 1996 року, ОСОБА_4 на підставі рішення VIII сесії 22 скликання Дібрівської сільської Ради народних депутатів від 27 грудня 1995 року №6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,39 га, за адресою АДРЕСА_1 як присадибну земельну ділянку та для ведення особистого підсобного господарства, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №86, з відповідними межами: від А до Б землі ОСОБА_6 , від ОСОБА_7 , від В до ОСОБА_9 та від Г до А - водоканал (том 1 а.с.11).

Із довідки виданої Нижньоапшанським старостинським округом Солотвинської селищної ради №503 від 22 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 ,1960 року народження, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , дійсно з 1995 року по теперішній час постійно використовує огороджену по периметру земельну ділянку площею 0,39 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 011 № 01207 від 17 квітня 1996 року (том 1 а.с.12).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364187464 від 01 лютого 2024 року, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184 площею 0,519 га зареєстрована 17 січня 2020 року за ОСОБА_2 на підставі витягу з рішення Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району №8 від 27 грудня 1995 року, витягу з Державного земельного кадастру НВ-2104028372019 від 24 грудня 2019 року (том 1 а.с.13).

Згідно опису меж земельних ділянок виготовленого «ФОП ОСОБА_5 » вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером №2124482400:03:001:0184, яка належить ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку ОСОБА_4 (том 1 а.с. 14).

З копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с. Нижня Апша, урочище «Суб Лескуц» від 2019 року, вбачається, що власниками суміжних земельних ділянок відповідача ОСОБА_2 є ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (том. 1 а.с. 15-17).

Проектом із землеустрою відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2124482400:03:001:0106 від 2013 року встановлено, що суміжними землекористувачами ОСОБА_6 є ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_14 (том 1 а.с. 18-22).

Відповідно до проекту із землеустрою відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Нижня Апша, ур. «Хатурь» Тячівського району,  Закарпатської області  кадастровий номер: 2124482400:03:001:0164, від 2015 року вбачається, що суміжними землекористувачами є ОСОБА_4 , ОСОБА_40 ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 (том 1 а.с.23-26).

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства за адресою Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша, ур. «Влескуц», кадастровий номер: 2124482400:03:001:0176 за 2018 року вбачається, що суміжними землекористувачами ОСОБА_11 є ОСОБА_44 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 (том 1 а.с. 27-31).

Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Новак Н.В. №РВ-5300286332024 від 23 лютого 2024 року відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою від 22 лютого 2024 року за реєстраційним номером ЗВ-9701004762024, з таких підстав, що земельна ділянка яка формується перетинається із земельною ділянкою 2124482400:03:001:0095. Площа співпадає на 3,5864 відсотків та 2124482400:03:001:0184 площа співпадає на 96,4136 відсотків (що підтверджується висновком щодо перевірки електронного документа) (том 1 а.с.33-37).

Згідно рішення державного кадастрового реєстратора Відділу № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Милян О.С. №РВ-4600156562024 від 04 березня 2024 року відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою від 22 лютого 2024 року за реєстраційним номером ЗВ-9701005142024, з таких підстав, що земельна ділянка яка формується перетинається із земельною ділянкою 2124482400:03:001:0095. Площа співпадає на 2,1856 відсотків та 2124482400:03:001:0184 площа співпадає на 97,8144 відсотків (том 1 а.с.38-42).

Витягом № НВ-9940015412024 від 24 травня 2024 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, підтверджується, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2124482400:03:001:0184 складає 10033,20 грн. (том 1 а.с.43).

Із висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №222 від 22 квітня 2024 року відомо, що площа земельної ділянки, яка знаходяться у фактичному користуванні гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 у відповідності до збірного кадастрового плану становить - 0,39 га, складної конфігурації, за наступними лінійними розмірами: 78,93 м; 36,49 м; 130,98 м; 66,0 м.. Земельна ділянка, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Н.Апша, площею 0,519 га, кадастровий номер: 2124482400:03:001:0184, яка належить ОСОБА_2 - накладається земельну ділянку площею 0,039 га, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії ЗК 011 № 01207. Суміжним землекористувачем: гр. ОСОБА_6 є гр. ОСОБА_14 , а суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 - гр. ОСОБА_4 . Суміжним землекористувачем: гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_10 - не є гр. ОСОБА_2 , а також суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_11 з точки Е ( 7 ) до точки С ( 8 ) - не є гр. ОСОБА_2 (том 1 а.с.44-47).

Згідно відповіді із Архівного відділу Тячівської районної державної адміністрації №01-11/129 від 18 червня 2024 року на адвокатський запит М.Кошілко №40 від 14 червня 2024 року вбачається, що засідання УІ-ої сесії ХХІІ скликання Дібрівської сільської ради народних депутатів відбулося 16 травня 1995 року. У наявних документах відсутні відомості щодо передачі земельної ділянки у приватну власність громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.69).

Із витягу з Рішення № 7 УІІ - ої сесії ХХІІ скликання Дібрівської сільської ради від 27 грудня 1995 р. «Про розгляд заяв громадян» вбачається, що на сесії сільської ради було розглянуто заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про приватизацію землі громади села Діброва (том 1 а.с.70).

Відповідно до довідки виданої старостою села Нижньоапшанським старостинським округом Солотвинської селищної ради №627 від 19 липня 2024 року, встановлено, що внаслідок перезакладки по господарських книг сільської ради, дійсно було змінено назви вулиць та проведено перенумерацію житлових будинків і земельних ділянок, а саме змінено адресу житлового будинку та земельної ділянки - колишня адреса: АДРЕСА_2 відповідає теперішній адресі: АДРЕСА_4 (том 1 а.с.95).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. зареєстрованого в реєстрі 11709 від 27 грудня 2023 року відомо, що спадкоємцем майна ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її донька ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки загальна площа якої складає 0,2500 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 2124482400:03:001:0229 (том 1 а.с. 97).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю І-ЗК №034169 від 11 вересні 2000 року, ОСОБА_24 на підставі рішення Дібровської сільської Ради народних депутатів від 28 квітня 2000 року передано земельну ділянку розташовану на території Дібровської сільської ради, АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,67 га. (том 1 а.с. 113)

Згідно відповіді Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області  №66 від 24 жовтня 2024 року  на адвокатський запит М.Кошілки від 25 вересня 2024 року вбачається, що рішення сесії Нижньоапшанської сільської ради про перенумерацію житлових будинків по АДРЕСА_1 , в тому числі і по АДРЕСА_1 в справах Нижньоапшанської сільської ради відсутнє. Згідно інструкції з погосподарського обліку в сільських радах, при перезакладці погосподарських книг сільської ради відповідальними особами сільської ради проводився повуличний та погосподарський обхід. Шляхом опитування власників, користувачів або сусідів відповідного господарства створювалась облікова картка об?єкту погосподарського обліку з присвоєнням поштової адреси та номеру об?єкту погосподарського обліку, в зв?язку з чим відбувалась, в деяких випадках, і перенумерація дворогосподарств і житлових будинків (том 1 а.с.130)

Відповідно до державного акту на право користування землею Б № 028687 від 1992 року, ОСОБА_15 виконавчим комітетом Дібрівської сільської Ради народних депутатів передано у безоплатне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 7,50 га (том 1 а.с.131-132).

З витягу з рішення № 8 VI-ая сесії 22-го скликання Дибрівської сільської ради народних депутатів від 27 грудня 1995 року, вбачається, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 54 га. для ведення особистого селянського господарства (урочище Суб Лескуц) (том 1 а.с. 142).

Частинами 1, 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ч.2, 4 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Положеннями частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до пункту 2 розділу VП Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом (що відбулося 01.01.2013 року), є дійсними.

Позивач ОСОБА_45 набув права власності на вказану земельну ділянку у 1995 році і це підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю виданим Дібрівською сільською радою народних депутатів 17 квітня 1996 року .

Відповідно до вимог ч. 1 ст.11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж земельних ділянок є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, спірна земельна ділянка, належна позивачу ОСОБА_4 , як об`єкт цивільних прав, вважається сформованою (визначена її площа та межі) у 1996 році, незалежно від присвоєння їй кадастрового номера. Тобто така ділянка сформована раніше, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, що зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 .

За змістом статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 81 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Матеріалами, за якими можливо визначити розташування земельних ділянок в натурі (на місцевості), право на які посвідчено вказаними документами, у разі відсутності їх координат, можуть бути: графічні матеріали інвентаризації земель; схеми розташування земельних ділянок; плани земельних ділянок; матеріали технічної інвентаризації, плани - проекти розміщення будівель, тощо.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог ОСОБА_4 за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №910/13536/19 визначено, що для застосування передбаченого статті 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), про те, що в справі мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. Такого ж висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21).

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №515/1315/18, провадження № 61-13300св21, викладено висновок: "У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу. Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку".

Із висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №222 від 22 квітня 2024 року відомо, що площа земельної ділянки, яка знаходяться у фактичному користуванні гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 у відповідності до збірного кадастрового плану становить - 0,39 га, складної конфігурації, за наступними лінійними розмірами: 78,93 м; 36,49 м; 130,98 м; 66,0 м.. Земельна ділянка, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, с. Н. Апша, площею 0,519 га, кадастровий номер: 2124482400:03:001:0184, яка належить ОСОБА_2 - накладається земельну ділянку площею 0,039 га, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії ЗК 011 № 01207. Суміжним землекористувачем: гр. ОСОБА_6 є гр. ОСОБА_14 , а суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 - гр. ОСОБА_4 . Суміжним землекористувачем: гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_10 - не є гр. ОСОБА_2 , а також суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_11 з точки Е (7) до точки С (8) - не є гр. ОСОБА_2 (том 1 а.с.).

Щодо позиції відповідача про неналежність та недопустимість державного акту серія ЗК 011 №01207 від 27 грудня 1995 року виданого ОСОБА_4 , державного акту серія І-ЗК № 034169 від 11 вересня 2000 року виданого ОСОБА_21 , висновку ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «ГЕО-земля», ФОП ОСОБА_16 від 22 квітня 2024 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 2023 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.  

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до частини третьої статті 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішує суд.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законності отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Щодо доводів сторони відповідача, у яких ставиться під сумнів кваліфікація судового експерта ОСОБА_16 , вказуючи, що свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 19-21/П та №1929 видане Міністерствою юстиції України дісне до 22 квітня 2024 року, відтак судовий експерт не міг виконати такий висновок експерта за відсутності продовженої дії отриманого свідоцтва, то суд враховує таке.

Відповідно до п.4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 року «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану» наказано продовжити строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану.

Таким чином, Міністерством юстиції України продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, що у даному випадку і відбулося із строком дії свідоцтва судового експерта Корчинського Р.Б., яке закінчилося 22 квітня 2024 року та є продовженим згідно п.4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14 березня 2022 року, а тому доводи представника відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Суд оцінивши державний акт серія ЗК 011 №01207 від 27 грудня 1995 року виданий позивачу ОСОБА_4 не вбачає підстав вважати його неналежними чи недопустимими доказами у справі із зазначених представником відповідача підстав. 

Крім того, немає підстави для визнання інших доказів наданих суду неналежними і недопустимими.

Також, не заслуговують на увагу твердження представника відповідача, що земельна ділянка позивача ОСОБА_4 розташована на земельний ділянці, яка передана ОСОБА_15 у постійне користування на підставі державного акту Б № 028687 від 1992 року, оскільки дана обставина не підтверджена жодним доказом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що земельна ділянка, яка на праві власності належала позивачу ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК 011 № 1207 від 17 квітня 1996 року вибула з володіння поза волею власника на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким її було передано у власність відповідачу ОСОБА_2 , позовні вимоги слід задовольнити та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння відповідача.

Щодо вирішення позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 2124482400:03:001:0184 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності вищевказаної земельної ділянки слід зазначає наступне.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про повернення з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення.

Відтак, пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому не є необхідним скасування у Державному земельному кадастір державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184 та скасування права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, згідно з п. 2, 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. ч. 1, 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно розрахункової квитанції №565256 від 22 квітня 2024 року за проведення експертизи №222 позивач поніс витрати у розмірі 16728,60 гривень (том 1 а.с. 49).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн. та витрати за проведення експертизи, в розмірі 16728,60 грн.

Крім того, згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що представник позивача до закінчення судових дебатів  зробив відповідну заяву щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд може вирішити дане питання вже після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до приписів ст. 270 ЦПК України.

У відповідності до положень частини 7 статті 158 ЦПК України,у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги частково задоволені, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2024 року продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,39 га, яка входить до загальної площі земельної ділянки 0,519 га з кадастровим номером 2124482400:03:001:0184, розташовану в с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області на користь ОСОБА_4 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору та 16728 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 60 коп. витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

Визначити, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 травня 2024 року у виді накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2124482400:03:001:0184, площею 0,519 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована Закарпатська область, Тячівський район, с. Нижня Апша та заборону відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії спрямованні на її відчуження, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , житель: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90575, с-ще Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ:04349691.

Повний текст рішення суду складено 08 травня 2025 року.

Суддя                                                                                             М.Д.Стецюк