Справа № 201/15559/24

Провадження № 1-кп/201/604/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року                        м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12023100000000688 від 05.07.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор – ОСОБА_5 (ВКЗ)

обвинувачені – ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисники – ОСОБА_6 (ВКЗ), ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт від 29 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 липня 2023 року за № 12023100000000688 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України.

У підготовче засідання представник потерпілого, який зазначений в обвинувальному акті як Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, не прибув, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить лист міського голови ОСОБА_8 № 7/11-946 від 30.04.2025 наступного змісту:

«Дніпровська міська рада заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем під час виконання договору від 05.05.2021 № 05/05/2021-1 про закупівлю послуг (субпідряду), укладеного між Комунальним підприємством «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «ДЕЗСОЮЗ «АСТРАЛ Н» (далі - Договір), не подавала.

У рамках кримінального провадження № 12023100000000688 Дніпровською міською радою не було подано заяву про залучення її до провадження як потерпілої.

Постанова про визнання як потерпілої особи Дніпровської міської ради, а також пам`ятка про процесуальні права та обов`язки як потерпілого у кримінальному провадженні № 12023100000000688 на адресу Дніпровської міської ради не надходила.

За інформацією департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (лист від 20.02.2024 № 2/5-59), під час виконання Договору матеріальної шкоди на суму 1 934 463, 06 (один мільйон дев`ятсот тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн 06 коп. не було завдано.

Прокурор у кримінальному провадженні № 12023100000000688 до Дніпровської міської ради відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення позивача про звернення з цивільним позовом до суду не звертався.

Ураховуючи вищевикладене, Дніпровська міська рада не вважає себе потерпілою в кримінальному провадженні № 12023100000000688, у зв`язку із чим, просить не здійснювати виклик представника Дніпровської міської ради».

Від учасників заперечень щодо розгляду обвинувального акта у підготовчому засіданні без участі представника потерпілого, який зазначений в обвинувальному акті як Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, не надійшло, тому суд ухвалив розглянути обвинувальний акт без участі представника потерпілого, який зазначений в обвинувальному акті як Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, яка про дату час і місце розгляду обвинувального акта у підготовчому засіданні повідомлена належним чином, про що свідчить зміст листа міського голови ОСОБА_8 № 7/11-946 від 30.04.2025 року.

Під час підготовчого засідання захисником ОСОБА_6 подано два письмові заперечення на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/18235/20 від 31.01.2023 і від 08.09.2022, які захисник просив долучити до матеріалів справи і врахувати їх під час дослідження речей і документів, отриманих на виконання зазначених ухвал.

Від учасників заперечень не надійшло, тому суд ухвалив долучити вказані документи захисника до справи і врахувати їх під час дослідження речей і документів, отриманих на виконання зазначених ухвал, в ході судового розгляду по суті у випадку, якщо буде призначений судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Також захисником ОСОБА_6 подано клопотання про витребування документів з Офісу Генерального прокурора, яке захисник просив долучити до справи і розглянути у під час вирішення клопотань перед оголошенням судового розгляду у випадку, якщо обвинувальний акт буде призначений до розгляду.

Від учасників заперечень не надійшло, тому суд ухвалив долучити вказане клопотання захисника до справи і розглянути його під час вирішення клопотань перед оголошенням судового розгляду у випадку, якщо буде призначений судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Разом з цим захисником ОСОБА_6 подано дві письмові скарги на дії прокурора про порушення презумпції невинуватості щодо його підзахисних ОСОБА_3  і ОСОБА_4 , які він просив врахувати під час знаходження суду в нарадчій кімнаті за результатами розгляду обвинувального акта та клопотання про його повернення прокурору. 

Від учасників заперечень не надійшло, тому суд ухвалив долучити вказані скарги захисника до справи і врахувати їх в нарадчій кімнаті за результатами розгляду у підготовчому засіданні обвинувального акта та клопотання про його повернення прокурору. 

Крім того під час підготовчого провадження захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подані письмові клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його не відповідності вимогам КПК України.

В обґрунтування доводів поданого клопотання захисником ОСОБА_7 наведені наступні підстави повернення обвинувального акту прокурору.

Порушення прокурором вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, яка передбачає, що до обвинувального акту додається, в тому числі, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред?явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).

Отже, за твердженням захисника ОСОБА_7 , обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, який, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 291 КПК України, є невід?ємною частиною обвинувального акту, не вручався стороні захисту та підозрюваному ОСОБА_3 під розписку, а за таких обставин, він підлягає поверненню прокурору.

Невиконання стороною обвинувачення вказівок суду апеляційної інстанції щодо реалізації прав особи, якій, за версією слідства, спричинена матеріальна шкода, у розумінні положень ст. ст. 55, 56 КПК України, зокрема, дана особа не залучена у якості потерпілого у даному кримінальному провадженні і належним чином не повідомлена про такі права, що унеможливлює забезпечення цих прав потерпілого на стадії судового розгляду без їх попередньої реалізації на досудовому розслідуванні.

Лише зазначення в обвинувальному акті відомостей про потерпілу – Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, без проведення належної передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури її залучення у кримінальному провадженні, як потерпілого, є грубим порушенням вимог закону.

Тим більше, згідно отриманої стороною захисту відповіді Дніпровського міського голови № 7/11-473 від 05 березня 2024 року, Дніпровська міська рада не зверталась до правоохоронних органів з заявою або повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем при виконанні договору про закупівлю послуг (субпідряду) № 05/05/2021-1 від 05.05.2021 р. з КП « Міськзеленбуд » Дніпровської міської ради.

Також Дніпровська міська рада не зверталась до правоохоронних органів з заявою про залучення її як потерпілого у кримінальному проваджені № 12023100000000688.

Дніпровській міській територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради не спричинено шкоди на суму 1934463,06 гривень «нібито завищенням витрат на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій у зв?язку із ненаданням послуг з обробки розчином отрутохімікатів із застосуванням ранцевого обрискувача ПП ВКФ «ДЕЗОЮЗ «Астрал Н» при виконанні Договору про закупівлю послуг (субпідряду) №05/05/2021-1 від 05.05.2021р. з КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради.

Дніпровська міська рада не отримувала ( їй не направлялось) постанова про визначення в якості потерпілого, а також пам?ятка про процесуальні права та обов`язки, як потерпілого по кримінальному провадженню № 12023100000000688.

До Дніпровської міської ради Київська міська прокуратура в межах кримінального провадження № 12023100000000688 відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не зверталася щодо попереднього повідомлення позивача про звернення з цивільним позовом до суду.

Про таке порушення діючого законодавства вказала колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в своїй ухвалі від 19 грудня 2023 року (провадження № 11-кп/803/4071/23, справа № 201/10235/23) та в ухвалі від 14 серпня 2024 року (провадження № 11-кп/803/2013/24, справа № 201/1060/24).

Невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, відповідно до якого обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На думку захисника ОСОБА_7 , формулювання обвинувачення, яке міститься у обвинувальному акті, є абстрактним, незрозумілим та не конкретним за своїм змістом.

Ні обвинувачений, ні захисник не можуть конкретно зрозуміти в чому суть пред?явленого звинувачення, адже КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради укладений договір з підприємством ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ «Астрал», яке законно перемогло в процедурі закупівлі, оприлюдненому в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» під UA-2021-04-05-001599-b), який пройшов моніторинг Східного офісу Держаудитслужби.

Моніторингом процедури закупівлі не встановлено порушення законодавства у сфері закупівель. Тож, у захисника виникає питання – в яких діях у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на розтрату бюджетних коштів за законно підписаним договором з ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ «Астрал», на корить яких третіх осіб, та які саме свої повноваження використовував його підзахисний.

Тим більше, захиснику не зрозуміло, яким чином слідчий в обвинувальному акті встановив, що директор КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради ОСОБА_3 , достовірно знав та розумів, що послуги зі сторони ПП ВКФ «ДЕЗСОЮЗ «Астрал» нібито надані не в повному обсязі, нібито завищені витрати на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій, оскільки в обвинувальному акті ці факти відсутні.

Наведені вище обставини, на переконання сторони захисту, свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України і є безумовною підставою для його повернення прокурору.

Разом із цим, захисник ОСОБА_7 з метою здійснення кримінального провадження в найкоротші строки, вважав за доцільне встановити прокурору конкретний строк для усунення недоліків.

В обґрунтування доводів поданого клопотання захисником ОСОБА_6 наведені наступні підстави повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувальний акт ідентичний попередньому, що був повернутий прокурору.

28 серпня 2023 року прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 затверджено обвинувальний акт у кримінальному проводженні № 12025100000656 від 05.07.2023 року, складений старшим слідчим СУ ГУНІ у місті Києві ОСОБА_9 , за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

23 листопада 2023 року суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по страві № 201/10235/23 було постановлено ухвалу, якою вищевказаний обвинувальний акт повернуто з підстав невідповідності останнього вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

19 грудня 2023 року колегією суддів Дніпровського апеляційного суду по справі № 201/10235/23 ухвалу від 23.11.2023 року залишено без змін, апеляційну скаргу сторони обвинувачення - без задоволення.

24 січня 2024 року прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 затверджений новий обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100000000688 від 05.07.2023 року, складений старшим слідчим СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Змістовна відмінність обвинувального акта від 28.08.2023 та обвинувального акта від 24.01.2024 полягала лише в єдиному реченні, що стосувалось потерпілого.

Так, в обвинувальному акті від 28.08.2023 було зазначено наступне: «Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні», в той час, як в обвинувальному акті від 24.01.2024 змінено формулювання таким чином: «Потерпілий у кримінальному провадженні: Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради (просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, Україна, 49000)».

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім?я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство).

Положеннями ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Пунктом першим ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов?язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення і до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

При цьому стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 28.08.2023 не було вказано анкетних відомостей потерпілого, що є обов`язковим в силу вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, не зазначено прізвища, ім`я та по-батькові уповноваженої особи на представлення і інтересів Дніпровської міської ради в межах даного кримінального провадження в якості потерпілого, не зазначено коду унікального ідентифікаційного номеру юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

На думку захисника, переформулювання речення в обвинувальному акті не може автоматично призводити до появи потерпілого в даному кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення на етапі досудового розслідування не було вжито будь-яких заходів щодо його залучення. Наявність в матеріалах досудового розслідування листа слідчого до Дніпровської міської ради від 21.08.2023 з питаннями: чи вважає Дніпровська міська рада себе потерпілим та, чи останні будуть заявляти цивільний позов, - не може вважатись в подальшому належним обґрунтуванням доводів про відсутність згоди вказаної юридичної особи на залучення її в якості потерпілого, оскільки будь-яких підтверджень, що дане повідомлення дійсно було направлено до Дніпровської міської ради, якій згідно обвинувального акту нібито спричинена шкода, чи остання його отримала або відмовилася надати згоду на визнання її потерпілою особою, - відсутні.

Крім того, дата вихідного номеру листа від 21.08.2023, складена стороною обвинувачення на стадії виконання ст. 290 КПК України, а не на стадії проведення досудового розслідування.

Вказані доводи сторони захисту були взяті до уваги суддями першої та апеляційної інстанцій.

Так, 02.04.2024 суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/1060/24 було постановлено ухвалу, якою обвинувальний акт від 24.01.2024 було повернуто з підстав невідповідності останнього вимогам КПК України.

14.08.2024 колегією суддів Дніпровського апеляційного суду у справі № 201/1060/24 постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу сторони обвинувачення залишено без вдоволення, а ухвалу від 02.04.2024 без змін.

29.11.2024 прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100000000688 від 05.07.2023, складений старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Теперішній обвинувальний акт не відрізняється змістовно від попереднього обвинувального акта, який був повернутий. Проблема відсутності потерпілого в даному кримінальному провадженні, яка неодноразово наголошувалась стороною захисту в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська 23.11.2023 та 02.04.2024 та під час апеляційного перегляду справ є актуальною та не вирішеною.

Враховуючи викладене, захисник вважає, що підстави для повернення повторно поданого (дублетного) » обвинувального акта продовжують існувати в часі.

Обвинувальний акт ідентичний повідомленню про підозру.

Проаналізувавши зміст обвинувального акту захисником встановлено, що акт повністю ідентичний повідомленню про підозру, тобто, підсумкових та фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими та доведеними зазначено не було.

Викладення в обвинувальному акті змісту підозри, а не сформульованого обвинувачення, істотно впливає на конкретність обвинувачення, а отже, шкодить праву на захист обвинуваченого. Формальне тлумачення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором, свідчить про невідповідність способу викладу в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначеній нормі права. Таке недотримання вимог кримінально-процесуального закону істотно впливає на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на

справедливий суд.

На думку захисника, в обвинувальному акті не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є недопустимим. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Неконкретизованість висунутого обвинувачення.

Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом, обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.

Проте, в обвинувальному акті відсутні відомості про місце та час вчинення злочинних дій (охоплено лише період дії договору та підписання актів). При цьому, за ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та це не є формалізмом. Кожна особа повинна розуміти від чого їй захищатись (ст. 42 КПК України).

Крім того, в обвинувальному акті зазначається, що службова особа усвідомлювала, що документи містять завідомо неправдиві відомості. В цей же час, не вказано перелік таких документів та, що саме неправдивого в них було зазначено.

Принцип, який закріплений в пункті «а» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, вказує, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Із зазначеної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути конкретним.

Відсутність чіткого формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Право обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі Арамян проти Росії, Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

В обвинувальному акті зазначено, що у ОСОБА_3 нібито виник умисел на розтрату бюджетних коштів на користь третіх осіб. Також вказано, що нібито ОСОБА_3 достовірно знав про завищення витрат на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій, але підписав акти приймання виконаних робіт, внаслідок чого було перераховано бюджетні кошти.

В той же час, жодним чином не деталізовано і не зазначено, яким чином ОСОБА_3 достовірно знав про завищення витрат на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій. Більше того, кожен акт складався окремо по факту виконання робіт у визначеному періоді, договір та додатки до договору, якими сформовано ціну договору, було визначено ще на етапі проведення тендеру.

Тобто, прокурор вказує про наявність умислу в розтраті бюджетних коштів, але окрім зазначення формулювань зі ст. 191 КК України, жодних обґрунтованих тверджень та посилань на докази не наводиться.

Захисник звертає увагу суду, що в обвинувальному акті не розмежовано дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а зазначається про їх фактично ідентичні дії в ідентичний проміжок часу. Висунуті обвинувачення моїм підзахисним є дублетними.

Допустивши в обвинувальному акті неконкретність обвинувачення, орган досудового розслідування та процесуального керівництва не звернули увагу, що ці дії жодним чином не узгоджуються та не відповідають нормам КПК України, та є прямим його порушенням, адже обвинувачення має бути викладено в чіткій, категоричній формі, не повинно допускати подвійного трактування. І саме такий принцип при складанні процесуального рішення та викладенні обвинувачення має належним чином забезпечити виконання завдання кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України.

Враховуючи викладене, захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор ОСОБА_5 скористався своїм правом надання письмового заперечення на клопотання захисників про повернення обвинувального акта, в якому зазначив наступне.

Щодо ненабуття Дніпровською міською радою статусу потерпілих.

На думку прокурора, ненабуття Дніпровською міською радою статусу потерпілих у кримінальному провадженні є елементом реалізації їх суб`єктивних прав та не може свідчити про відсутність у діях ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 складу злочину чи відсутність завданої шкоди охоронюваним правам та інтересам, зокрема інтересам держави, окремих фізичних, юридичних осіб.

Аналіз положень ч.ч. 1, 2, 7 ст. 55 КПК дає підстави вважати, що законом визначено дві умови, за яких особа набуває процесуального статусу потерпілого, а саме у разі: подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У випадку відсутності вільного волевиявлення особи для набуття статуту потерпілого слідчий, прокурор можуть визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою, і лише за відсутності такої згоди в разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Прокурор наголошує, що в обвинувальному акті, у відомостях щодо потерпілого, у формулюванні обвинувачення та при викладі фактичних обставин, відображено відомості про особу, якій завдано шкоду, а саме Дніпровській міській територіальної громади, від імені якої діє Дніпровська міська рада.

Отже, процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України та статус потерпілого відповідно до КК України, є різними процесуальними статусами, які не залежать один від одного.

Водночас дане кримінальне провадження не відноситься до категорії тих, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.

Окрім того, згідно усталеної практики Верховного Суду (висновком Великої палати Верховного суду, викладеної в постанові від 16 січня 2019 року), поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).

Визначення статусу потерпілого настає з моменту вчинення щодо такої особи кримінального правопорушення, а не з моменту подання такою особою відповідної заяви, як це передбачено ч. 2 ст. 55 КГЇК.

Вказана позиція також підтверджується Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 17.07.2019 (справа № 125/4771/17), Постановою Верховного Суду у складі колегії судців Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 04.12.2023 (справа № 743/780/17).

На думку прокурора, відсутність потерпілого, в розумінні кримінального процесу, не є підставою для повернення обвинувального акту та те є перешкодою для подальшого розгляду обвинувального акту по суті.

Окрім того, 21.08.2023 на адресу Дніпровської міської ради слідчим було направлено відповідний лист з питаннями чи вважає міська рада себе потерпілими та чи буде пред`являти цивільний позов, одна на адресу органу досудового розслідування відповідь не надходила.

Щодо відсутності розписок про отримання копії обвинувального акту, реєстрів матеріалів досудового розслідування та цивільного позову прокурор зазначає наступне.

Прокурором у кримінальному провадженні неодноразово шляхом направлення відповідних повідомлень в застосунку «WhatsApp» здійснювались виклики захисників та обвинувачених для вручення їм копії обвинувального акту, реєстрів матеріалів досудового розслідування та цивільного позову, однак жоден з них не з`явився для отримання вказаних документів.

У зв`язку з неявкою для отримання вказаних документів прийнято рішення про їх направлення поштою, електронною поштою та надсиланням у месенджері «WhatsApp» сканованих копій, про що додані до обвинувального акту відповідні підтвердження.

Щодо неконкретизованого обвинувачення, прокурор зазначає, що обвинувальний акт містить як формулювання обвинувачення із зазначенням всіх встановлених обставин злочинів, зокрема, часу і місця їх вчинення, так і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Зі змісту обвинувального акту випливає, що в ньому конкретно та повно викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень із зазначенням місця, часу та наслідків правопорушення, тобто слідчим сформульовано обвинувачення та дано правову кваліфікацію, що ніяким чином не перешкоджає суду розглянути справу по суті та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудових розслідувань відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 31 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 роз`яснено право, у випадку призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, заявити клопотання про розгляд кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів, на що вони просили розглядати кримінальне провадження суддею одноособово.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали додані до нього, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 109, п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт надсилається до суду разом з додатком у вигляді реєстру матеріалів досудового розслідування, який повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Тобто, виходячи з наведених вимог кримінального процесуального законодавства реєстр матеріалів досудового розслідування у обов`язковому порядку повинен містити достовірні, відповідні данні щодо усіх, без винятку, проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, прийнятих процесуальних рішень та вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Так, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є Дніпровська міська територіальна громада в особі Дніпровської міської ради (проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, Україна, 49000).

При цьому, відомості про уповноваженого представника потерпілого у даному кримінальному провадженні відсутні.

До обвинувального акту також доданий цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11 в інтересах Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (26510514) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 1 934 463, 06 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні шість копійок).

Статтею 55 КПК України передбачений порядок залучення потерпілого у кримінальному провадженні.

Зокрема, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, ч. 7 ст. 55 КПК України передбачено, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Проте, як встановлено з отриманого судом листа-відповіді за підписом голови Дніпровської міської ради ОСОБА_12 за вих. № 7/11-946 від 30.04.2025, Дніпровська міська рада не зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем під час виконання договору від 05.05.2021 року № 05/05/2021-1 про закупівлю послуг (субпідряду), укладеного між КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «ДЕЗСОЮЗ «АСТРАЛ Н», не подавала заяву про залучення її до провадження, як потерпілого, а також не надавала слідчому письмову згоду на визнання її потерпілим у кримінальному провадженні № 12023100000000688.

Більш того, постанова про визнання потерпілим Дніпровської міської ради, а також пам`ятка про процесуальні права та обов`язки, як потерпілого у кримінальному провадженні № 12023100000000688, на адресу Дніпровської міської ради не надходила.

За інформацією департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (лист від 20.02.2024 № 2/5-59), під час виконання Договору від 05.05.2021 року № 05/05/2021-1 про закупівлю послуг (субпідряду), укладеного між КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою «ДЕЗСОЮЗ «АСТРАЛ Н», матеріальної шкоди на суму 1 934 463,06 гривень не було завдано.

Прокурор у кримінальному провадженні № 12023100000000688 не звертався до Дніпровської міської ради відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення позивача про звернення з цивільним позовом до суду.

Отже, виходячи з наданої за підписом голови Дніпровської міської ради ОСОБА_12 інформації слідує, що слідчим не дотриманий передбачений ст. 55 КПК України порядок залучення потерпілого у кримінальному провадженні та порушені передбачені ст. 56 КПК України його права, що підтверджується доданим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування, в якому відсутні відомості про прийняття слідчим такого процесуального рішення, як залучення Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради у якості потерпілого у цьому провадженні, а також відомості про здійснення таких необхідних процесуальних дій, як допит уповноваженого представника потерпілого, вручення пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, попереднє повідомлення позивача про звернення прокурора із цивільним позовом до суду тощо.

Наведені обставини прокурором ОСОБА_5 не були спростовані під час підготовчого судового засідання.

Отже, внесення до обвинувального акту відомостей про наявність у цьому кримінальному провадженні потерпілого - Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, без проведення передбаченої ст. 55 КПК України обов`язкової процедури залучення потерпілого, вочевидь, є грубим порушенням закону, що, у свою чергу, унеможливлює забезпечення прав потерпілого на стадії судового провадження без їх попередньої реалізації під час досудового розслідування у розумінні дотримання основоположних прав і свобод громадян, гарантованих, як Конституцією України, так і Європейською Конвенцією з прав людини.

Тим більше, як слідує з означеного вище листа-відповіді, Дніпровська міська рада не надавала письмову згоду слідчому на залучення її у якості потерпілого до даного кримінального провадження, яка, з огляду на вимоги ч. 7 ст. 55 КПК України, є обов`язковою умовою для прийняття слідчим такого процесуального рішення, адже, за відсутності такої згоди, особа у разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження, як свідок.

Втім, слідчим грубо порушені наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, та безпідставно до обвинувального акту внесені відомості про наявність у даному кримінальному провадженні потерпілого - Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, яка письмову згоду на її залучення у якості потерпілого не надавала.

Такі висновки суду повністю узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в ухвалі від 19.12.2023 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/115999962 та в ухвалі від 14.08.2024 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/121292858, якими два рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України, зокрема, п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, залишено без змін.

Отже, суд в черговий раз констатує, що стороною обвинувачення проігноровані вказівки суду апеляційної інстанції і зазначені в рішенні суду недоліки не усунуті, натомість, слідчий, що погоджено прокурором ОСОБА_5 , обмежився лише формальним внесенням до обвинувального акту відомостей про наявність потерпілого у даному кримінальному провадженні, без проведення передбаченої ст. 55 КПК України обов`язкової процедури залучення потерпілого та без отримання відповідної письмової згоди на це.

Тож суд, не вдаючись до оцінки доказів, а лише посилаючись на ті, обставини, які зазначені в обвинувальному акті та доданому до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування, доводи сторони захисту, які не спростовані прокурором, дійшов висновку про порушення вимог ст. 55 КПК України щодо порядку залучення потерпілого у даному кримінальному провадженні, що, у свою чергу, позбавляє процесуальної можливості призначити судовий розгляд.

Аналізуючи інші доводи сторони захисту, які, на думку захисників, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до наступних висновків.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що прокурором не дотримані вимоги ч. 4 ст. 291 КПК України, яка передбачає, що до обвинувального акту додається, в тому числі, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред?явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), суд вважає їх слушними та такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Стаття 293 КПК України передбачає, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Втім, прокурором до обвинувального акту додані лише: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов; 3) рекомендовані повідомлення з описом вкладень щодо направлення копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову захисникам обвинувачених та обвинуваченим; 4) скриншоти переписки в мобільному телефоні щодо направлення сканованих копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.

Під час підготовчого провадження обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказали, що не отримали обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов, наведені обставини стороною обвинувачення належним чином не спростовані, документи на підтвердження отримання вказаними особами поштовим зв`язком копій цих документів не надано.

Теж саме стосується і Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

При цьому суд звертає увагу на те, що обвинувальний акт затверджений 29.11.2024, а відповідно до квитанції Укрпошти і відстеження поштових відправлень, не зрозуміло що було відправлено ОСОБА_6 28.10.2024, ОСОБА_13 22.10.2024, ОСОБА_3 22.10.2024, ОСОБА_6 22.10.2024, ОСОБА_4 22.10.2024, ОСОБА_7 22.10.2024, ОСОБА_3 28.10.2024, ОСОБА_13 28.10.2024, ОСОБА_4 28.10.2024, ОСОБА_14 28.10.2024 (а.с. 26-37).

А зі скріншотів переписки з номеру мобільного телефону, який невідомо кому належить, видно, що 08.11.2024 невідома особа відправила особам, які позначені як ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на номери мобільних телефонів, які в скріншотах не визначені, документи, які іменувані як обвинувальний акт, реєстр, позов в форматі pdf (а.с. 44-48), хоча сам обвинувальний акт затверджений пізніше, а саме 29.11.2024 (а.с. 1), тобто це свідчить, що 08.11.2024 ні прокурор, ні будь-яка інша особа не могли відправити вказані документи, оскільки сам обвинувальний акт затверджений пізніше, а саме 29.11.2024.

Крім того, як видно зі скріншотів переписки, невідома особа 08.11.2024 надіслала повідомлення особам, які позначені як ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нібито на їх мобільні телефони (хоча номери телефону не видно) про необхідність отримання обвинувального акта (а.с. 49-57), втім станом 08.11.2024 вказаний обвинувальний акт прокурором затверджений не був, оскільки він був затверджений пізніше, а саме 29.11.2024.

Також прокурор надав друковані тексти, з яких видно, що 29.11.2024 направлено на якісь електронні адреси документи, іменувані як обвинувальний акт, реєстр, позов в форматі pdf (а.с. 44-48), при цьому є незрозумілим кому належить електронна адреса відправника ІНФОРМАЦІЯ_3 , є нез`ясованим належність електронних адрес отримувачів учасникам цього кримінального провадження, а також відсутній зміст (текст) вищевказаних документів (а.с. 58-68).

Суд звертає увагу, що у разі надсилання копії обвинувального акту на електронну пошту необхідно встановити – електронну адресу (офіційну чи особисту) на яку направлено копію обвинувального акту та факт надання згоди підозрюваного на отримання копії обвинувального акту саме в такий спосіб.  А також встановити, яка електронна адреса використовувалась стороною обвинувачення для направлення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів підозрюваному.

Оскільки аналізуючи Тимчасову інструкцію з діловодства в органах прокуратури України, затверджену наказом Генерального прокурора від 12.02.2019  № 27 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0027900-19#n11 та Інструкцію з діловодства Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.08.2012 року №747 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0747320-12#Text, вбачається, що будь-які документи, що передаються електронною поштою, в тому числі в сканованій формі, реєструються як вихідна кореспонденція та відправляються зі спеціальної офіційної адреси органу, що здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво. 

А значить, використання власних адрес слідчими, прокурорами для офіційного листування не передбачений. І у випадку, якщо прокурор (слідчий за дорученням прокурора) наполягає, що надав копію обвинувального акту саме таким способом, однак з особистою електронної адреси, це є підставою для повернення обвинувального акту. Оскільки, невідомо, хто саме власник цієї електронної адреси, з якої було здійснене відправлення процесуальних документів.

Суд звертає увагу, що відправлення копії обвинувального акту за допомогою месенджерів Viber», «WhatsApp», «Telegram» не є належним доказом відправлення та отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження. Через те, що не можливо перевірити, хто саме відправив копії документів, з якого номеру телефону було здійснено таке відправлення та хто саме є власником контакту з якого відправлено копії обвинувального документу.

Слід зазначити, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 120дп-23 від 14.06.2023 констатовано, що спосіб обраний стороною обвинувачення для повідомлення особам про завершення досудового розслідування (для вручення особі), зокрема через мобільні додатки, зокрема Viber, не відповідає вимогам КПК України. Дії прокурора призвели до зволікання із направленням у передбачений КПК строк обвинувального акта до суду що, у свою чергу, призвело до закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. На прокурора накладено дисциплінарне стягнення у виді догани https://kdkp.gov.ua/decision/2023/06/14/3892.

Прокурор також надав рекомендовані повідомлення з описом вкладень щодо направлення копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову захисникам обвинувачених та обвинуваченим (а.с. 69-75), втім підтвердження отримання вказаними особами поштовим зв`язком копій цих документів прокурор не надав.

Отже стороною обвинувачення не доведений той факт, що захисники та обвинувачені були належним чином у передбаченому законом порядку повідомлені про необхідність явки до прокурора задля отримання копій означених документів та, у свою чергу, навмисно не з`являлися та зволікали своїм правом на отримання цих документів.

З наведених обставин слідує, що прокурором ОСОБА_5 не виконаний передбачений ст. 293 КПК України обов`язок щодо надання під розписку підозрюваним та захисникам копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.

Оцінюючи доводи сторони захисту про неконкретизованість висунутого обвинувачення, суд зазначає таке.

Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом, обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.

Проте, в обвинувальному акті відсутні відомості про місце та час вчинення злочинних дій (охоплено лише період дії договору та підписання актів). При цьому, за ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та це не є формалізмом. Кожна особа повинна розуміти від чого їй захищатись (ст. 42 КПК України).

Крім того, в обвинувальному акті зазначається, що службова особа усвідомлювала, що документи містять завідомо неправдиві відомості. В цей же час, не вказано перелік таких документів та, що саме неправдивого в них було зазначено.

Принцип, який закріплений в пункті «а» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, вказує, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Із зазначеної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути конкретним.

Відсутність чіткого формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього. Право обвинуваченого на захист гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі Арамян проти Росії, Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

В обвинувальному акті зазначено, що у ОСОБА_3 нібито виник умисел на розтрату бюджетних коштів на користь третіх осіб. Також вказано, що нібито ОСОБА_3 достовірно знав про завищення витрат на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій, але підписав акти приймання виконаних робіт, внаслідок чого було перераховано бюджетні кошти.

В той же час, жодним чином не деталізовано і не зазначено, яким чином ОСОБА_3 достовірно знав про завищення витрат на виплату заробітної плати, вартості матеріалів, виробів та конструкцій. Більше того, кожен акт складався окремо по факту виконання робіт у визначеному періоді, договір та додатки до договору, якими сформовано ціну договору, було визначено ще на етапі проведення тендеру.

Тобто, прокурор вказує про наявність умислу в розтраті бюджетних коштів, але окрім зазначення формулювань зі ст. 191 КК України, жодних обґрунтованих тверджень та посилань на докази не наводиться.

В обвинувальному акті не розмежовано дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а зазначається про їх фактично ідентичні дії в ідентичний проміжок часу. Висунуті обвинувачення моїм підзахисним є дублетними.

Допустивши в обвинувальному акті неконкретність обвинувачення, орган досудового розслідування та процесуального керівництва не звернули увагу, що ці дії жодним чином не узгоджуються та не відповідають нормам КПК України, та є прямим його порушенням, адже обвинувачення має бути викладено в чіткій, категоричній формі, не повинно допускати подвійного трактування. І саме такий принцип при складанні процесуального рішення та викладенні обвинувачення має належним чином забезпечити виконання завдання кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України.

Що стосується двох скарг захисника ОСОБА_6 про порушення стороною обвинувачення принципу презумпції невинуватості, оскільки останніми при складанні та затвердженні обвинувального акта, на думку сторони захисту, були допущені такі висловлювання про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які можуть вплинути на формулювання позиції суду та думку громадськості, то суд не може погодитись з такими висновками, враховуючи, що в обвинувальному акті висувається твердження про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, яке у подальшому повинно бути доведено у порядку, передбаченому КПК України прокурором у суді належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав, наведених у цьому рішенні, для задоволення клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному 05 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000688 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України прокурору Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, суд не може прийняти до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо доцільності встановлення прокурору конкретного строку для усунення недоліків, оскільки виходячи з положень ст. ст. 314, 291 КПК України, у разі ухвалення судом рішення про повернення обвинувального акту прокурору, встановлення конкретного строку для усунення недоліків законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 55, 291, 314, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його не відповідності вимогам КПК України – задовольнити.

Обвинувальний акт від 29 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 05 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000688 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, - повернути прокурору Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1