РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

08 травня 2025 р.                                    Справа № 120/14331/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №0919295-2411-0230-UA05080050000023603 та №0919297-2411-0230-UA05080050000023603 від 05 липня 2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк  на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач у 2022-2023 роках не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, відповідно відсутні підстави для застосування вимог підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України на об`єкти нежитлової нерухомості, що належали ОСОБА_1 на праві власності у спірний період.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_1 обліковується нежитлова нерухомість, а саме: нежитлова будівля, Склад для зберігання фруктів та коренеплодів, загальною площею 1034 м.кв., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено розрахунок податку на зазначений об`єкт нерухомого майна за 2022-2023 роки та прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 року:

- №0919295-2411-0230-UA05080050000023603 на суму 67210,00 грн.;

- №0919297-2411-0230-UA05080050000023603 на суму 69278,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленням-рішеннями з підстав того, що він є власником нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення, яке використовується при здійсненні сільськогосподарської діяльності Фермерським господарством "Вісла Сад", тому відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України зазначена будівля не підлягає оподаткуванню.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0919295-2411-0230-UA05080050000023603 та №0919297-2411-0230-UA05080050000023603 від 05 липня 2024 року, ОСОБА_1 подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

Втім, 26.09.2024 року за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №29034/6199-00-06-01-03-06, яким вирішено податкові повідомлення-рішення №0919295-2411-0230-UA05080050000023603 та №0919297-2411-0230-UA05080050000023603 від 05.07.2024 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є:

- належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників;

- належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000;

- ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку.

Законом України від 30.11.2021 року № 1917-1Х "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України що до забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" внесені зміни до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до яких, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Отже, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації, власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитловоі нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року №973-IV (далі - Закон №973) фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 19 Закону №973 до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі Ha інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Статтею 20 Закону №973 встановлено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять підтвердження того, що спірний об`єкт нерухомого майна - складське приміщення - був переданий до статутного капіталу фермерського господарства "Вісла Сад".

Інформація про таку передачу відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про відсутність належного юридичного оформлення переходу права власності або використання об`єкта як активу господарства відповідно до вимог законодавства.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне використання цього складу для здійснення сільськогосподарської діяльності у спірному періоді.

В матеріалах справи відсутні документи бухгалтерського чи податкового обліку, внутрішні облікові документи або первинні документи господарської діяльності, які б свідчили про взяття зазначеного об`єкта на баланс чи облік у 2022-2023 роках.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт передачі об`єкта у користування за договором позички не звільняє власника від обов`язку довести цільове використання цього майна.

При цьому, платник податків зобов`язаний повідомляти податковий орган про всі об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням шляхом подання повідомлення за формою № 20-ОПП.

Зазначена форма є спеціальним інструментом для інформування про всі об`єкти, що можуть генерувати дохід або бути пов`язаними із зобов`язанням щодо сплати податків - як власні, так і орендовані.

Відсутність доказів подання форми 20-ОПП щодо спірного об`єкта додатково підтверджує недоведеність факту його господарського використання.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивач не здійснював діяльності, пов`язаної із сільськогосподарським виробництвом. Жодних доказів, які б спростовували цей факт або підтверджували інше, суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21 чітко зазначив, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, але не займається виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, не підлягає звільненню від сплати податку на нерухомість на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що лише формальне володіння об`єктом нерухомості, який потенційно може мати сільськогосподарське призначення, не є достатньою підставою для застосування податкових пільг.

Оскільки, позивач не довів здійснення сільськогосподарської діяльності, він не може бути визнаний сільськогосподарським товаровиробником у розумінні норм Податкового кодексу України.

Відтак, підстав для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно у порядку, визначеному підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд не вбачає.

За наведених обставин суд не вбачає правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0919295-2411-0230-UA05080050000023603 та №0919297-2411-0230-UA05080050000023603 від 05 липня 2024 року прийнятих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 257, 262, 268-273, 278, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ: ВП 44069150).

Суддя                                                                                              Свентух Віталій Михайлович