ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 рокуСправа №160/6608/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                               ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, третя особа), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.12.2024 №046150015044 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 06.12.2024, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 08.08.1999 по 30.10.2000 згідно довідки ПАТ «Криворіжіндустрбуд» № 12-31 від 12.05.2022; та зарахувавши до страхового стажу період роботи з 13.11.2000 по 01.03.2005 згідно трудової книжки від 16.06.1982 серії НОМЕР_1 .  

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 06.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 11.12.2024 №046150015044 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, оскільки відсутній необхідний пільговий та страховий стаж. За змістом спірного рішення, необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список № 2) становить 29 років 6 місяців; необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список № 2) становить 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж позивача становить 29 років 18 днів; пільговий стаж за Списком № 2 - 8 років 5 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано, зокрема: період роботи за трудовою книжкою від 16.06.1982 НОМЕР_1 з 13.11.2000 по 01.03.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків; до пільгового стажу не зараховано період роботи за довідкою від 12.05.2022 № 12-31 з 08.08.1999 по 30.10.2000, оскільки за даний період відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 08.08.1999 по 30.10.2000, позивач зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.11.2000 по 01.03.2005, позивач зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, в якому працює позивач, оскільки саме воно нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.12.2024 №046150015044 ГУ ПФУ у Київській області протиправним та такими, що порушує право на пенсійне забезпечення позивача, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

28.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву представника ГУ ПФУ у Київській області, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою від 06.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Страховий стаж становить 29 років 18 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 8 років 5 місяців 10 днів. Заяву позивача від 06.12.2024 про призначення пенсії за віком, за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Київській області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та доданих документів, ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення від 11.12.2024 № 046150015044 про відмову у призначенні пенсії, оскільки позивач не набув необхідного пільгового стажу роботи. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, – після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону - чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 06 місяців такої роботи. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 12.03.1994 по 19.09.1994 згідно з трудовою книжкою від 16.06.1982 НОМЕР_1 , оскільки в записі трудової книжки зазначено про не зарахування даного періоду до загального та безперервного стажу; з 13.11.2000 по 01.03.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 08.08.1999 по 30.10.2000 за довідкою №12-31 від 12.05.2022, оскільки за даний період відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, оскільки позивач не набув необхідного пільгового та страхового стажу.

Третя особа правом надання пояснень по суті спору не скористалась.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заява про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ у Київській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 11.12.2024 №046150015044 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. В рішенні встановлено, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список № 2) становить 55 років; вік позивача - 58 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список № 2) становить 29 років 6 місяців. Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список №2) становить 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (Список №2) працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Страховий стаж позивача становить 29 років 18 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 8 років 5 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано, зокрема, період роботи за трудовою книжкою від 16.06.1982 НОМЕР_1 з 13.11.2000 по 01.03.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків. До пільгового стажу не зараховано період роботи за довідкою від 12.05.2022 № 12-31 з 08.08.1999 по 30.10.2000, оскільки за даний період відсутня атестація робочих місць за умовами праці.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від   05.11.1991   №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 08.08.1999 по 30.10.2000, оскільки за даний період відсутня атестація робочих місць за умовами праці, суд зазначає таке.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 випливає, що ОСОБА_1 працював у ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» на різних посадах в період з 18.08.1993 по 30.10.2000 (записи трудової книжки № НОМЕР_2 ).

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема (мовою оригіналу):

№7: 01.12.1992 – назначен производителем работ;

время работы с 12 марта 1994 г. по 19 сентября 1994 г. не засчитывается в общий и непрерывный трудовой стаж;

….

№10: 30.10.2000 – уволен по ст. 38 КЗоТ Украины (собственное желание).

Згідно з довідкою ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» від 12.05.2022 №12-31 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював в будівельному управлінні №5 тресту «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» на об`єктах з будівництва, реконструкції будівель та споруд:

монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, зайнятим повний робочий день, з 18.08.1983 (наказ від 18.08.1983 №123-к) по 24.07.1984 (наказ від 24.08.1984 №139-к), Список №2 розділ ХХІХ, згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173;

майстром будівельних і монтажних робіт, зайнятим повний робочий день з 27.07.1991 (наказ від 26.07.1991 №54-к) по 30.11.1992, Список № 2 розділ XXVII позиція 22900006-23419, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10;

виконавцем робіт, зайнятим повний робочий день з 01.12.1992 (наказ від 01.12.1992 №207) по 10.03.1994, Список № 2 розділ XXVII позиція 2290000б-24441, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10; виконавцем робіт, зайнятим повний робочий день з 20.09.1994 по 30.10.2000 (наказ від 30.10.2000 №87), Список №2 розділ XXVII позиція 2290000б-24441, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Усього відпрацьовано за Списком №2: 09 років 08 місяців 02 днів.

Підтверджено атестацією робочих місць: наказ №91 від 08.08.1994 «Про результати атестації робочих місць»; наказ №16 від 06.03.2001 «Про результати атестації робочих місць».

Довідка видана на підставі: особової картки форми T-2, наказів по відділу кадрів, розрахункових відомостей заробітної плати.

На підставі Договору з корпорацією «УКРБУД» від 22.01.1992 трест «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» був реорганізований в орендне підприємство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД», наказ від 13.10.1992 №63.

На підставі рішення Криворізького міськвиконкому від 14.07.1994 №309 орендне підприємство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» реорганізоване в закрите акціонерне товариство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД», наказ від 15.08.1994 №42. Закрите акціонерне товариство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» перейменовано в публічне акціонерне товариство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 19.10.2019 №3/10, наказ від 19.10.2010 №177)

Публічне акціонерне товариство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» перейменовано в приватне акціонерне товариство «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 24.04.2017 (протокол №1-2017, наказ від 11.05.2017 №140).

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01  грудня     2005     року за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Суд зазначає, що професія «виконавець робіт», яку займав позивач, зокрема, в період  з 08.08.1999 по 30.10.2000, передбачена Списком №2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994 (розділ XXVII позиція 2290000б-24441).

На підставі пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим     постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442     (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі     статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення     встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за     статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1     статті 29 Кодексу законів про працю України     (далі -     КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2  статті 153 КЗпП України     установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1     статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII    працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої  статті 8 Конституції України     в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості     закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць     власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Суд завертає увагу, що довідка ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» від 12.05.2022 №12-31 ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» від 12.05.2022 №12-31 містить інформацію про атестацію робочих місць згідно з наказами: №91 від 08.08.1994 «Про результати атестації робочих місць»; №16 від 06.03.2001 «Про результати атестації робочих місць».

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність протиправних дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи позивача з 08.08.1999 по 30.10.2000.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.11.2000 по 01.03.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема (мовою оригіналу):

№11: 13.11.2000 – назначен на должность производителем работ;

№12: 01.03.2005 – уволен по ст. 38 КЗоТ Украины (собственное жедание).

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у   статті       11 Закону №1058-IV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону №1058-IV   передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1   статті 16 Закону №1058-IV   застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт    6 частини 2   статті 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (частини 12   статті  20 Закону № 1058-IV).

Пунктом 1 частини 2   статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»   (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, призначення пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, в частині незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 13.11.2000 по 01.03.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно під час обрахунку права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи з  ??08.08.1999 по 30.10.2000 та до страхового стажу позивача період роботи з 13.11.2000 по 01.03.2005.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком.

Отже, рішення ГУ ПФУ у Київській області від 11.12.2024 №046150015044 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає про передчасність вимог про призначення позивачу пенсії. Висновки про призначення позивачу пенсії можуть бути зроблені відповідачем лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням   вимог чинного законодавства та висновків суду.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 969,00  грн, що документально підтверджується квитанцією №5001-1810-5723-7642  від 27.02.2025.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 484,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                    ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса:   АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22933548), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.12.2024 №046150015044 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 08.08.1999 по 30.10.2000 та до страхового стажу період роботи з 13.11.2000 по 01.03.2005.  

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 06.12.2024, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

             Суддя                                                     М.В. Бондар