Справа № 303/2133/20

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2025                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/541/22 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2022.

Цим вироком:        

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Ровеньки Луганської області, мешканка АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацююча, несудима, засуджена:

       - за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк  80 (вісімдесят) годин.

Речовий доказ - CD-диск із записом з камери спостереження – ухвалено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Згідно вироку ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 05.03.2020 близько 19 год 12 хв, перебуваючи у приміщенні торгівельного комплексу «Епіцентр К» по вул. Лавківській у м. Мукачеві Закарпатської області, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу до стелажу з товарами у торговій залі, переконавшись у тому, що є непоміченою для сторонніх осіб, таємно викрала: дві пари трусів бокс «Лідер» вартістю 133,44 грн; одну пару штанів спортивних вартістю 204 грн; дві піжами вартістю 393 грн; окуляри жіночі сонцезахисні вартістю 219,90 грн; окуляри жіночі сонцезахисні вартістю 99 грн; окуляри чоловічі сонцезахисні вартістю 269,88 грн; окуляри чоловічі сонцезахисні вартістю 219,90 грн; два випрямлячі для волосся «PHILIPS» вартістю 997,92 грн; одну плойку «Roventa» вартістю 399 грн; одну кімнатну антену ТВ ДЕ-КОМ вартістю 249 грн; один гель для шкіри «L’oreal» вартістю 107,95 грн; один шампунь оливковий «Zia» ємністю 400 мл вартістю 75,96 грн; одну кофту червоного кольору вартістю 262,50 грн; один кондиціонер з кокосовим молоком вартістю 222,58 грн; одну олію-крем розкішне живлення вартістю 228,72 грн; один крем «Nivea» ємністю 30 мл вартістю 411,12 грн, спричинивши ТОВ «Епіценрт К» матеріальну шкоду на загальну суму 4493 грн 87 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник-адвокат ОСОБА_7 просять вирок суду від 03.08.2022 скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

-2-

В обґрунтування апеляційних вимог зазначають про незаконність та необґрунтованість вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказують на те, що судовий розгляд кримінального провадження проведено без участі захисника, проігноровано вимоги сторони захисту про об`єднання в одне провадження даного та кримінального провадження, яке перебуває у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Також зазначають проте, що вирок суду ґрунтується на неналежних і недопустимих доказах, а також стороною обвинувачення не доведено того, що в діянні ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Кримінальне провадження розглядається за відсутності представника потерпілої особи та захисника-адвоката ОСОБА_7 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Крім того, апеляційний суд враховує і думку обвинуваченої, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без участі захисника.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, промову прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

За приписами до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з частиною 3 статті 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

-3-

Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобов`язаний з`ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз`яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції дотримався.

Як вбачається з вироку суду та журналу судового засідання від 03.08.2022, обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, у зв`язку з чим, враховуючи думку учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючи даних, що узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Також суд належним чином роз`яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорюються, та з`ясував, що усі учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, переконався у добровільності їх позиції, що підтверджується змістом журналу судового засідання від 03.08.2022 та інформацією, зафіксованою на технічному носієві інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно було прийнято рішення щодо проведення судового розгляду у спрощеному порядку за нормами ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину визнавала повністю, погодилася на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та не заявляла клопотань щодо дослідження доказів, а тому відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України апеляційний суд позбавлений можливості досліджувати повторно обставини, встановлені під час кримінального провадження, та докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, оскільки про дослідження таких доказів учасники судового розгляду не заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, про зазначені докази було відомо до ухвалення судового рішення, судом першої інстанції  правомірно  було прийнято рішення щодо проведення судового розгляду у спрощеному порядку за нормами ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оскільки дослідження доказів у суді першої інстанції здійснювалось у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, доводи захисника про те, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна, який за змістом ч. 2 ст. 394 КПК України, апеляційним судом не переглядається.

-4-

З цих же підстав колегія суддів вважає встановленим вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченої про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та наявність підстав для закриття кримінального провадження, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Оцінюючі зазначені доводи обвинуваченої та її захисника-адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів враховує те, що ставлячи питання про скасування вироку з наведених підстав, обвинувачена та захисник інших конкретних фактів порушення судом вимог кримінального процесуального закону не навели, тому такі твердження мають абсолютно абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що, приймаючи рішення про розгляд кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону, слід визнати безпідставними та такі відхилити.  

Посилання, зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченої та захисника, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції було здійснено за відсутності захисника, є також неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження заяви обвинуваченої ОСОБА_6 , остання просила розглядати кримінальне провадження без участі захисника-адвоката ОСОБА_7 , оскільки договір про надання правової допомоги в рамках даного кримінального провадження нею не укладався, а захисник-адвокат ОСОБА_7 є її захисником в інших кримінальних провадженнях.

Ураховуючи наведене, немає жодних підстав стверджувати, що право обвинуваченої на захист було порушено, отже доводи апеляційної скарги про порушення обвинуваченої ОСОБА_6 права на захист через відсутність під час розгляду кримінального провадження захисника, що призвело до безпідставного її засудження, як окрема підстава для скасування вироку суду першої інстанції, є безпідставними.

Порушень ст. 370 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення у вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), судом першої інстанції кваліфіковані правильно.

Отже порушень вимог кримінального процесуального закону, який регулює право на захист, колегією суддів не встановлено.

Доводи обвинуваченої стосовного того, що злочин, вчинений нею за ч. 1 ст. 185 КК України підпадає під декриміналізацію, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

       09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»(далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

       Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

-5-

       Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

       Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

       Аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, а саме 02 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

       Згідно з частиною 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

       Матеріалами кримінального провадження встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 вчинила 05.03.2020 та своїми діями ТОВ «Епіцентр К» було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 4493,87 грн.

       Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1051 грн.

       Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2102 грн (1051*2 = 2102).

       З вироку слідує, що своїми діями ОСОБА_6 заподіяла матеріальні збитки ТОВ «Епіцентр К» на суму більшу, ніж 2102 грн, а саме 4493,87 грн, тому злочин з урахування суми збитків не підпадає під декриміналізацію.

Окрім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції частини статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином дотримані.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_6 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 185 цього Кодексу, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, даних, що характеризують її особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

-6-

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про її особу, зокрема те, що обвинувачена не судима, має на утримання трьох малолітніх дітей, вчинила проступок у зв`язку з важким матеріальним становищем,  а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, і належним чином вмотивував у цій частині своє рішення. Обставиною, що пом`якшує покарання, судом враховано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

На підставі вищенаведеного колегія суддів уважає, що призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_6 є справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки судом першої інстанції при постановленні вироку щодо ОСОБА_6 дотримано вимоги ст. 50, 65 КК України та призначено покарання,  яке на думку апеляційного суду, відповідає особі обвинуваченої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також співмірним вчиненому протиправному діянню.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

       Доводи обвинуваченої про наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК України слід визнати необґрунтованими з огляду на таке.

       Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинила  кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України 05.03.2020 та яке відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до кримінальних проступків, диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за які становить три роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК).

Однак, після вчинення вказаного проступку, обвинувачена ОСОБА_6 вчинила ще кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 308/6634/22), а отже за правилами ч. 3  ст. 49 КК України строки давності переривалися і почали обчислюватися заново з дати вчинення останнього злочину, а саме із 29.01.2023.

       За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові   від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, вчинення особою в межах передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України строку нового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 2 роки, не нівелює  диференційованого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. У цьому разі термін, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, переривається і починає відраховуватися з моменту вчинення нового злочину. Тобто диференційований строк не замінюється на загальний, більш обтяжливий для особи, а лише відтерміновується його початок.

       З огляду на наведене, диференційований строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, який становить три роки, який слід обчислювати від дати вчинення останнього злочину (29.01.2023) не сплинув, що виключає можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі ст. 49 цього ж Кодексу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку не встановлено.

-7-

На інші доводи, які б давали підстави для зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і жодних доказів у підтвердження викладених в апеляційній скарзі доводів обвинуваченою чи її захисником не надано.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої та її захисника задоволенню не підлягає, а вирок, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що обвинуваченою та його захисником не заявлялось жодних клопотань як в апеляційній скарзі, так і під час її розгляду, у тому числі клопотань, які би підтверджували обґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2022, щодо ОСОБА_9 , - без змін.

На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді