УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 496/4559/20

провадження № 51 - 1707 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року щодо ОСОБА_4 ,

встановив:

За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2023 року

ОСОБА_4 визнано невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор указуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції порушення, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначеного судового рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вищезазначеного судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.

Також прокурор не вказує й на конкретні порушення вимог закону, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при перевірці вироку місцевого суду за аналогічними доводами сторони обвинувачення, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, а відтак, й відсутнє обґрунтування незаконності ухвали цього суду.

До того ж, позиція прокурора є незрозумілою та непослідовною, оскільки як убачається з касаційної скарги, прокурор у своїй скарзі, вказуючи у вступній її частині на оскарження лише ухвали апеляційного суду, у мотивувальній - наводить доводи щодо незаконності, у тому числі, вироку суду першої інстанції, чим допустив суперечності.

Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3