Справа № 158/741/25

Провадження № 2/0158/392/25

                                Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року                                                                                         м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання- Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

                                                        В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.04.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021041973, який укладений в електронній формі, за умовами якого, останній отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Також 15.04.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210420742, який укладений в електронній формі, за умовами якого, останній отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Зазначають, що 30.11.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу № 20211130-Ф/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами.

Стверджують, що всупереч умовам вищевказаних кредитних договорів ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорами не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 48980 грн. 33 коп., яку просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та понесені судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 18.03.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Безсмертним С.М. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнають частково. Не погоджуються з розміром нарахованих відсотків та витратами на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу 6500 грн.

08.04.2025 року представником позивача до суду подані додаткові письмові пояснення у справі. відповідно до яких вважаю заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.04.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі року укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 00021041973, шляхом здійснення відповідачем дій, спрямованих на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 9375 грн, поточний/картковий рахунок № НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору.

На умовах договору позики (п. п. 1.6) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 9375 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 01.05.2021 року, процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1,80 %, від суми кредиту за кожен день користування кредитом (базова процентна ставка), а у разі неповернення коштів після закінчення строку пролонгації - 2,5% в день (п. 5.9) (а.с.10-17).

Крім того, 15.04.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі року укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 000210420742, шляхом здійснення відповідачем дій, спрямованих на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4298 грн, поточний/картковий рахунок № НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору.

На умовах договору позики (п. п. 1.6) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 4298 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 29.04.2021 року, процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1,85 %, від суми кредиту за кожен день користування кредитом (базова процентна ставка), а у разі неповернення коштів після закінчення строку пролонгації - 2,5% в день (п. 5.9) (а.с. 18-24).

30.11.2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу № 20211130-Ф/1, відповідно до умов якого до позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» перейшло право грошової вимоги:

- за кредитним договором № 000210420742 від 15.04.2021 року на суму 5490,70 грн., з яких: 4298 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 1192,70 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- за кредитним договором № 00021041973 від 02.04.2021 року на суму 14437,50 грн., з яких: 9375 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 5062,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.36).

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за договором позики № 00021041973 від 02.04.2021 року, станом на 03.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 34356 грн. 38 коп., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) – 9375 грн., заборгованість за строковими процентами за користування позикою – 5062, 50 грн. Відповідачу також нараховано прострочені відсотки за користування кредитом відповідно до п. 5.9 договору у розмірі 19921,88 грн за період з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (а.с.37).

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором позики № 000210420742 від 15.04.2021 року, станом на 03.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 14623 грн. 95 коп., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) – 4298 грн., заборгованість за строковими процентами за користування позикою – 1192,70 грн. Відповідачу також нараховано прострочені відсотки за користування кредитом відповідно до п. 5.9 договору у розмірі 9133,25 грн за період з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року (а.с.38).

06.12.2021 року на поштову адресу боржника відправлено повідомлення про зміну кредитора і вимогу про погашення заборгованості. Будь-які належні докази про погашення відповідачем частково або у повному обсязі заборгованості за Договором позики у матеріалах справи відсутні (а.с.41-43).

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови отримання позики. Позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс коду, який використано для підтвердження підписання договору. Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Після укладення 30.11.2021 року між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» Договору факторингу № 20211130-Ф/1, позивач скерував на адресу позичальника повідомлення про відступлення прав вимоги за Договорами про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210420742, №00021046677, та вимоги, у якій просив негайно сплатити заборгованість по кредиту в розмірі 5490,70 грн та 11440 грн. у строк до 06.01.2022 року за поданими реквізитами. Суд розцінює вказане вище повідомлення, як вимогу нового кредитора сплатити заборгованість по договору.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини, тобто дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі № 775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов п. п. 1.6.2, 1.6.3, 1.6.10 Договору № 00021041973 від 02.04.2021 року, строк дії Договору становить 30 днів, з 02.04.2021 року по 01.05.2021 року; орієнтовна вартість кредиту складає 14437,50 грн, з яких: 9375 гривень тіло кредиту та 5062,50 відсотки за користування кредитом.

Згідно до умов п. п. 1.6.2, 1.6.3, 1.6.10 Договору 000210420742 від 15.04.2021 року, строк дії Договору становить 15 днів, з 15.04.2021 року по 29.04.2021 року; орієнтовна вартість кредиту складає 4304,45 грн, з яких: 4298 гривень тіло кредиту та 6,45 відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.9 Договорів про надання позики після закінчення строку, на який надано кредитні кошти та неповернення позичальником кредитних коштів у повному обсязі відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі 2,5% в день відповідно до статті 625 ЦК України до повного розрахунку за Договором.

Звертаючись до суду, позивач, окрім заборгованості за договорами про надання позики на умовах фінансового кредиту по тілу кредиту та заборгованості по відсотках, також просив про стягнення заборгованості по прострочених відсотках, які нараховані за період з 01 грудня 2021 року по 23 лютого 2023 року із застосуванням відсоткової ставки 2,5 % на день, що обумовлено п. 5.9 Договору.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У пунктах 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по прострочених відсотках в розмірі за період з 01.12.2021 року по 23.12.2022 року, нараховувались відповідно до ст. 625 ЦПК України, а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача оскільки такий звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року).

Таким чином, з відповідача в користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» необхідно стягнути заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021041973 від 02.04.2021 року в розмірі - 14437,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9375,00 грн, заборгованість по відсотках – 5062,50 грн; за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210420742 від 15.04.2021 року в розмірі - 5490,70 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4298,00 грн, заборгованість по відсотках – 1192,70 грн, які були передбачені умовами договорів та відповідачем не подано беззаперечних доказів того, що ним здійснювалось будь - яке погашення вказаної заборгованості, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У ході розгляду даної справи ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2422,40 грн. Позов ТОВ «Фінпром маркет» задоволено частково на суму 19928,20 грн.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (19928,20 грн. х 100 : 48980,33 грн. = 40,69%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 985,67 грн. (2422,40 х 42,83: 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України вбачається, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Європейський суд з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), яке підлягає застосуванню як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю,  договір про надання правничої допомоги №20250303/1 від 03.03.2025 року, ордер на надання правничої допомоги від 03.03.2025 року.

Крім того, адвокат Безсмертний С.М., подаючи до суду відзив на позовну заяву, просить стягнути з ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою послуг за надання правової допомоги в розмірі 6500 грн., долучаючи до матеріалів відзиву лише ордер на надання правничої допомоги від 20.03.2025 року.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що сторонами не надано суду доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що в їх стягненні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд -

                                                           У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021041973 від 02.04.2021 року  та договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000210420742 від 15.04.2021 року у розмірі 19928 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 985 (дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 67 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адреса: вул. С. Бандери, 87, оф 54, м. Львів, код ЄДРПОУ 42655697.

Представник позивача - адвокат Дзундза Ольга Володимирівна, адреса: вул. Героїв Небесної сотні, 34/33, м. Кам`янка-Бузька, Львівської області.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача – адвокат Безсмертний Сергій Миколайович, адреса: АДРЕСА_2 .

Текст рішення складений 08.05.2025 року.

Суддя Ківерцівського районного суду                                                        Ю.Л. Сіліч