Справа № 761/35118/20

Провадження № 2-н/761/11/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2020 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-1283 від 23.04.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла зазначена цивільна справа.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 Цивільного процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Заявником до заяви про видачу судового наказу додано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційну пропозицію «Побутова» постачальника універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги» для індивідуальних споживачів.

Відповідно до ст.634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту вказаних статей закону випливає, що для визнання факту укладення договору приєднання необхідно довести факт приєднання іншої сторони до такого договору, тобто прийняття пропозиції (акцепт).

Ст.12 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

У заяві про видачу судового наказу зазначено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг опубліковано на веб-сайті ТОВ «Київські енергетичні послуги» http://yasno.com.ua/, а ОСОБА_1 приєдналась до вказаного Договору на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних споживачів.

Однак, як вбачається із п.10 вказаної комерційної пропозиції, для споживачів, у яких є чинний договір про постачання електричної енергії станом на 31.12.2018 року, постачання електричної енергії здійснюєтьсяз січня 2019 року. Для інших споживачів договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій вказано про обрання Комерційної пропозиції «Побутова», якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції.

Відповідно до п.13.1 Договору та п.10 Комерційної пропозиції, договір набирає чинності з наступного дня після подання ним як споживачем заяви-приєднання, яка до заяви про видачу судового наказу не додана, а відтак ОСОБА_1 не може вважатися таким, що приєднався до вказаного Договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Отже, вираження волі сторони до вчинення правочину шляхом мовчання може мати місце виключно у випадках, встановлених договором бо законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги», яким врегульовано вказані правовідносини, таких випадків не встановлює, оскільки передбачає обов`язкове укладення відповідного договору у письмовій формі відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ.

Ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, факт приєднання іншої сторони до публічного договору повинен бути зафіксованим у відповідному письмовому документі, в даному випадку - у заяві-приєднанні. Без подання таких доказів договір буде вважатися неукладеним, тобто таким, що не породжує для його сторін жодних прав та обов`язків.

Крім того, преамбулою Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5 ст.1 цього Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

П.6 ч.1 ст.1 цього закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, для того, щоб у особи виник статус споживача житлово-комунальних послуг необхідно доводити не лише сам факт користування такими послугами, але й факт укладення відповідного договору, а відтак у разі якщо особа і користується відповідними послугами, але договір про надання таких послуг не уклала, статус споживача цих послуг та, відповідно обов`язок з оплати їх вартості, відповідно до вимог закону, у неї не виникає.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України), а відтак наявність спору унеможливлює розгляду справи за заявою про стягнення грошових сум в наказному провадженні.

За таких обставин можна вважати, що вимога про стягнення грошових сум не є безспірною, оскільки існує спір про право.

Відповідно до ч.3 ст.163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Отже, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та подання копії такого договору суду як доказу у справі, яка розглядається в порядку наказного провадження випливає з наведених вище положень закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Керуючись ст. ст. 30, 162, 165, 167, 263, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: