Справа № 761/15605/25

Провадження № 6/761/591/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

за участі: заявника - приватного виконавця Іванюти І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання мотивовано тим, що ОСОБА_1 є боржником відповідно до виконавчого листа № 752/1095/21 від 24.12.2024 року.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавцем 19.03.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_7, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виконавцем були здійснені виходи за адресою: АДРЕСА_1 , однак під час виїзду було виявлено, що за вказаною адресою знаходиться офісне приміщення, яке перебуває у користуванні ТОВ «Face Lab», та складається із переобладнаних квартир АДРЕСА_2 загальною площею 44,6 кв.м. та № 30 площею 48,3 кв.м., які поєднано між собою шляхом демонтажу несучої стіни. Квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Доступ до квартири АДРЕСА_3 здійснюється через вхідні двері квартири АДРЕСА_2 . Під час проведення виконавчих дій представником ОСОБА_1 адвокатом Мажарою О.Є. повідомлено виконавця про те, що боржник не надає згоди на проведення виконавчих дій щодо складення акту опису та арешту квартири без ухвали суду про примусове проникнення до житла, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Беручи до уваги вищезазначене приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта І.М. просить надати йому дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_4 та належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_4

01.05.2025 року через електронний суд представником боржника адвокатом Мажарою О.Є. було подано заперечення на подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про примусове проникнення до житла боржника, у якому зазначено, що про факт звернення приватного виконавця до суду із вказаним поданням боржнику стало відомо з веб-сайту «Судова влада України», в порушення приписів ст. 183 ЦПК України боржник не отримував від приватного виконавця копії клопотання, яке є предметом судового розгляду.

Заперечення обґрунтовано тим, що примусове проникнення до житла є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій і може застосовуватися лише за тих обставин, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в той час, коли приватним виконавцем не вжито жодних заходів щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника, його частки у статутному капіталі господарських товариств та трьох автомобілів боржника. Крім того, в провадженні Бородянського районного суду Київської області перебуває справа № 939/65/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на квартиру. З врахуванням наведеного вважає, що вчинення виконавчих дій щодо квартири порушить права ОСОБА_5 як власника.

Відповідно до ст.439 Цивільного процесуального кодексу України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

З врахуванням наведеного, сторони виконавчого провадження та інші заінтересовані особи у судове засідання не викликалися.

У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович подання підтримав, просив його задовольнити та надати дозвіл на проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Оскільки, іншим чином потрапити до квартири неможливо.

Суд, вислухавши думку учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Так, судом було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.06.2024 року у справі № 752/1095/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 464 000 грн. заборгованості за договором позики; 3% річних у розмірі 412 871,67 грн.; інфляційні втрати в сумі 1007640,14 грн. та 10510 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 24.12.2024 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 752/1095/21.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. від 19.03.2025 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_7 з виконання виконавчого листа суду № 752/1095/21.

19.03.2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_8, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

19.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

19.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 винесено постанову про арешт коштів боржника.

19.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 винесено постанову про арешт майна боржника.

Публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 96366534 від 21.03.2025 року.

Копії вказаних постанов було направлено приватним виконавцем на адресу боржника цінним листом, що підтверджується описом вкладення від 19.03.2025 року з відміткою відділення № 115 АТ «Укрпошта», накладною № 0311510900095 від 19.03.2025 року, фіскальним чеком № 03115109000133 від 19.03.2025 року.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття щодо нього виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. від 21.03.2025 року накладено арешт на належні боржнику частки у статутних капіталах господарських товариств: ТОВ «ЛЕКС ЕНД ЛО», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ», ТОВ «ФРІРАЙД ПРОМ ЮА», ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС», ТОВ «ФЛ Київ Деп».

Як вбачається із п. 2 вказаної постанови, копії постанови направлено на виконання до юридичних осіб, частки у статутних капіталах яких належать боржнику.

Відповідно до наданих суду для огляду у судовому засіданні оригіналів конвертів з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, вони повернулися приватному виконавцю із відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Постановою від 21.03.2025 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І.М. оголошено розшук майна боржника - автомобіляMITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 .

21.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. на адреси банківських установ було надіслано запит №544 щодо наявності рахунків, відкритих на ім`я боржника та залишків на них, договорів про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу.

У відповідь на запит банківські установи листами № 250297/0507-3 від 25.03.2025 року, №0025800/8428-25 від 25.03.2025 року, № 406-інфо від 24.03.2025 року, №487/0/2-25 від 24.03.2025 року,№ 173 від 27.03.2025 року. №10/1/02-14/4-845 від 21.03.2025 року, № 176 від 27.03.2025 року, № 3729/03-III від 21.03.2025 року, № 08-1/17/1380 від 24.03.2025 року, № 23-01-03/564-БТ від 24.03.2025 року, № 1-06/556 від 24.03.2025 року, № 20.1.0.0.0/7-2-250321/223 від 21.03.2025 року, № 0326-10/4-БТ від 26.03.2025 року, №008-017/004-269 від 25.03.2025 року, № 02-04/1263 від 25.03.2025 року, № 116/3603/19 від 24.03.2025 року, № 20-2427 від 24.03.2025 року, № 965/25-БТ від 31.03.2025 року, № 138-02/424 від 27.03.2025 року, № 2206-1/10-15/2025 від 24.03.2025 року, № 15610/881 від 24.03.2025 року повідомили про відсутність у боржника відкритих рахунків або коштів на рахунках, відсутність укладених договорів про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу.

02.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. надіслано виклик № 717 на адресу боржника, у якому було вказано про необхідність з`явитися до виконавця 09.04.2025 року на 12 год. 00 хв. та зобов`язано надати документи згідно з переліком та витребовувану інформацію.

02.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. винесено постанову про призначення виконавчих дій щодо опису та арешту належної на праві приватної власності боржнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію виклику, постанови та супровідного листа від 02.04.2025 року було направлено на адресу боржника цінним листом, що підтверджується описом вкладення від 02.04.2025 року з відміткою відділення № 115 АТ «Укрпошта», накладною № 0311511141961 від 02.04.2025 року, фіскальним чеком №0311511141961 від 02.04.2025 року.

Приватним виконавцем 08.04.2025 року були здійснені виходи за адресою, АДРЕСА_1 , однак під час виїзду було виявлено, що за вказаною адресою знаходиться офісне приміщення, яке перебуває у користуванні ТОВ «Face Lab», та складається із переобладнаних квартир АДРЕСА_2 загальною площею 44,6 кв.м. та № 30 площею 48,3 кв.м., які поєднано між собою шляхом демонтажу несучої стіни. Квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Доступ до квартири АДРЕСА_3 здійснюється через вхідні двері квартири АДРЕСА_2 . Під час проведення виконавчих дій представником ОСОБА_1 адвокатом Мажарою О.Є. повідомлено виконавця про те, що боржник не надає згоди на проведення виконавчих дій щодо складення акту опису та арешту квартири без ухвали суду про примусове проникнення до житла, про що складено відповідний акт державного виконавця за участі представника боржника Мажари О.Є. , представника стягувача ОСОБА_7 та працівника СОГ ВП № 3 ОСОБА_11

Пунктом 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що акт є документом, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

Як вбачається зі змісту акту від 08.04.2024 року, його підписано представником боржника Мажарою О.Є., представником стягувача ОСОБА_7 та працівником СОГ ВП № 3 ОСОБА_11, які були присутні під час його складення.

До вчинення вказаних виконавчих дій поняті приватним виконавцем не залучалися.

Однак відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Згідно з ч.3 ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

З врахуванням того, що при проведенні виконавчої дії був присутній представник боржника Мажара О.Є. , а готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб приватним виконавцем не вилучалися, присутність понятих відповідно до ч.2 ст.22 Закону не була обов`язковою.

09.04.2025 року приватним виконавцем було складено акт про те, що боржник ОСОБА_1 не з`явився 09.04.2025 року за викликом від 02.04.2025 року на 12 год .00 хв., пояснень щодо невиконання рішення суду та витребовуваних документів не надав.

В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2025 року, відповідно до якої, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Таким чином, з наданих приватним виконавцем доказів суд встановив, що під час примусового виконання судового рішення приватний виконавець вживав передбачені законом заходи для виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05.06.2024 року у справі № 752/1095/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 464 000 грн. заборгованості за договором позики; 3% річних у розмірі 412 871,67 грн.; інфляційні втрати в сумі 1007640,14 грн. та 10510 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п. 9 ч.1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

11.09.1997 для України набрала чинності Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97.

Відповідно до ч.4 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків.. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.

Статтею 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом

Згідно з п. 4 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Недоторканність житла є однією з конституційних та конвенційних гарантій громадян.

Статтею 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Так, згідно із ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Загальної Декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

При цьому, відповідно до чинного законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.06.2018 у справі за № 678/282/16-ц.

Суд, при вирішенні спірного питання враховує пропорційність втручання в особисті права людини, з метою дотримання відповідного балансу між приватним та суспільним інтересом.

Так, примусове проникнення до житла є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій і може застосовуватися лише за тих обставин, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, ухвала суду про проникнення до володіння боржника має бути вмотивована, що вказує на те, що суб`єкт такого подання має надати суду належні, допустимі, достовірні докази, що свідчать про те, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до володіння боржника. Також, виконавець має надати докази, які підтверджують перешкоджання вільному доступу виконавця до володіння боржника.

Вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримав повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини вчинення перешкод у проведенні виконавчих дій. Виконавець може звертатись до суду з поданням про примусове проникнення до володіння особи лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань під час примусового виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів подання, приватним виконавцем вчинені всі необхідні дії з метою належного виконання рішення суду про стягнення боргу з боржника, які виявились безрезультатними, у боржника відсутні доходи, а також кошти на рахунках у банківських установах, на які можливо звернути стягнення в першочерговому порядку, один із автомобілів боржника знаходиться у розшуку та перебуває в заставі банку, реалізувати належні боржникові корпоративні права не вбачається можливим, крім того, їх вартості недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, земельні ділянки у власності боржника не перебувають, інше нерухоме майно, окрім квартири, у боржника відсутнє. Крім того, боржник будучи належним чином обізнаний про наявність судового рішення про стягнення з нього заборгованості, останнє не виконує, як і не виконує законні вимоги приватного виконавця та ігнорує виклики останнього.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи обізнаний про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості за договором позики, добровільно рішення суду не виконує, офіційних доходів в Україні не має.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1,2,5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Відсутність коштів на рахунках у боржника підтверджується відповідями банківських установ на запити приватного виконавця, які наявні в матеріалах справи.

Щодо тверджень представника боржника про те, що приватним виконавцем, в порушення вимог закону, не зверталося стягнення на заробітну плату боржника, вони не беруться судом до уваги з огляду на те, що п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження було зобов`язано боржника подати виконавцю протягом п`яти днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно за формою, за формою, встановленою Міністерством юстиції та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.

Однак вказана вимога приватного виконавця була залишена боржником без відповідного реагування.

Згідно відповіді МВС від 19.03.2025 року на запит № 258084543 від 19.03.2025 року, за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ; причіп марки АВТОБАН, модель VT2130, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 ; причіп марки АВТОБАН, модель VT2130, 2012 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 .

21.03.2025 року приватним виконавцем було оголошено у розшук легковий автомобіль марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 .

Проте згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вказаний автомобіль перебуває в заставі ПАТ «Ідея Банк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 01.05.2025 року № 97032553, розмір зобов`язань перед банком складає 223 584,00 грн., строк дії обтяження встановлено до 03.03.2028 року.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Таким чином, звернення стягнення на автомобіль, що перебуває у заставі банку, є неможливим.

Щодо твердження представника боржника щодо можливості звернення стягнення на належні боржникові частки у статутних капіталах господарських товариств : ТОВ «ЛЕКС ЕНД ЛО», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ», ТОВ «ФРІРАЙД ПРОМ ЮА», ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС», ТОВ «ФЛ Київ Деп», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів, на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку боржника або майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи, або відповідно до способу позасудового звернення стягнення на частку учасника товариства, що передбачений договором застави частки у статутному капіталі товариства та відповідає позасудовим способам звернення стягнення, встановленим Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

У разі звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства на підставі виконавчого документа виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті. З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, суб`єкт оціночної діяльності, якого залучає виконавець на підставі своєї постанови або виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку. Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону. Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати. Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним. Якщо товариство не виконає обов`язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства чи заставодержатель не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Однак механізм реалізації та порядок реалізації частко у статутних капіталах юридичних осіб на аукціонах законом не встановлено.

Приватним виконавцем у судовому засіданні подавалися суду для огляду оригінали поштових конвертів з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, зі змісту яких вбачається, що копія постанови про накладення арещту на частки у статутних капіталах, на виконання п.2 постанови надсилалася приватним виконавцем на адреси відповідних юридичних осіб, проте вказані документи повернулися приватному виконавцю із відміткою відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Отже, в порушення вимог закону, ТОВ «ЛЕКС ЕНД ЛО», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ», ТОВ «ФРІРАЙД ПРОМ ЮА», ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС», ТОВ «ФЛ Київ Деп» протягом 30 днів з дня одержання повідомлень? відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки боржника приватному виконавцю не надали.

Крім того, відповідно до даних, що містяться в офіційному Реєстрі «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у статутних капіталах ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ», ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС», ТОВ «ФЛ Київ Деп» боржнику належить лише по 1 %, 99% належить його дружині ОСОБА_8 . У статутному капіталі ТОВ «ФРІРАЙД ПРОМ ЮА боржнику також належить лише 1 %, власником частки у розмірі 99% є Компанія Екпресхолд Корпорейшн. У статутному капіталі ТОВ «ЛЕКС ЕНД ЛО» боржнику належить частка у розмірі 90 %, 10 % належить ОСОБА_9 .

Як вбачається зі змісту постанови приватного виконавця від 21.03.2025 року про арешт майна, вартість частки боржника у статутних капіталах ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ» становить 500 грн., ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА» - 500 грн., ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР» - 10 грн., ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС»- 1000 грн., ТОВ «ФЛ Київ Деп» -500 грн., ТОВ «ЛЕКС ЕНД ЛО» -900 грн., в той час, коди сума боргу за виконавчим документом складає 8 884 611,81 грн., а відтак суми коштів, виручених від продажу таких часток у разі можливості такої реалізації не було б достатньо для повного погашення суми заборгованості боржника перед стягувачем.

Таким чином звернути стягнення на належне боржникові рухоме майно не вбачається можливим.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2025 року, право власності на земельні ділянки чи інще нерухоме майно, окрім спірної квартири, за боржником не зареєстровано.

З врахуванням наведеного, приватним виконавцем при вчиненні виконавчих дій встановлена Законом України «Про виконавче провадження» черговість звернення стягнення на кошти та майно боржника не порушена.

Крім того, судом встановлено, виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до володіння боржника, а надання дозволу судом на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи законом не ставиться в залежність від дотримання державним чи приватним виконавцем черговості звернення стягнення на кошти та майно боржника. Надання такого дозволу можливе у разі умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань та за умови, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Щодо твердження представника боржника про те, що в провадженні Бородянського районного суду Київської області перебуває справа № 939/65/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на квартиру, а відтак вчинення виконавчих дій щодо квартири порушить права ОСОБА_5 як власника, суд зазначає наступне.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, заходи забезпечення позову в межах справи № 939/65/20 судом не вживалися. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.03.2025 року, право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за боржником 04.04.2019 року, в той час, коли шлюб між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_5 розірвано 21.02.2017 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 21.02.2017 року серії НОМЕР_4 . Крім того підставою для державної реєстрації права власності на квартиру слугував Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 29.02.2016 року, в той час, коли шлюб відповідно до Свідоцтва про шлюб від 30.08.2016 року серії НОМЕР_5 , було зареєстровано лише 30.08.2016 року. Таким, чином, Договір було укладено до шлюбу. Проте при поділі нерухомого майна, право власності на яке набуто шляхом інвестування в житлове будівництво, визначальним є момент розрахунку за таке майно. Однією із підстав для державної реєстрації права власності згідно інформації з ДРРПНМ , була довідка про 100% оплату від 10.12.2018 року, що мало місце після розірвання шлюбу. Посилання представника боржника на довідку про зарахування коштів № 29/1-17 від 20.01.2017 року, яка також була однією із підстав для державної реєстрації права власності, вказаний документ не може бути безумовною підставою для визнання права власності на частину квартири за колишньою дружиною боржника ОСОБА_5 , оскільки вказана оплата мала місце 20.01.2017 року, в той час, коли шлюб між подружжям розірвано 21.02.2017 року, тобто через місяць після зарахування коштів, а відтак невідомо, чи проживало спільно подружжя станом на момент внесення цих коштів та чи вело спільний бюджет. За таких обставин неможливо встановити, чи може вважатися квартира такою, що набута за час шлюбу. Також судом береться до уваги те, що в межах справи № 939/65/20 колишньою дружиною боржника подавалася суду заява про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна -квартири АДРЕСА_5 .. Однак ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 12.08.2020 року у справі № 939/65/20 про забезпечення позову було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2020 року. Такі дії боржника та його колишньої дружини суд розцінює як намагання уникнути від виконання грошових зобов`язань перед стягувачами та, відповідно, рішень судів про стягнення коштів.

Крім того, надання судом вирішується питання лише про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника. У подальшому, у разі задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 , приватним виконавцем може бути внесено суд подання про визначення частки майна боржника, яким він спільно володіє з іншими особами відповідно до ст.443 ЦПК України, або ж він вправі звернутися до суду із позовом у разі наявності спору. З врахуванням наведеного, вчинення виконавчих дій щодо квартири не порушить прав колишньої дружини боржника ОСОБА_5 .

Також судом береться до уваги те, що під час виїзду приватним виконавцем було виявлено, що за адресою квартири знаходиться офісне приміщення, яке перебуває у користуванні «Face Lab» та складається із переобладнаних квартир АДРЕСА_2 загальною площею 44,6 кв.м. та № 30 площею 48,3 кв.м., які поєднано між собою шляхом демонтажу несучої стіни; квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; доступ до квартири АДРЕСА_3 здійснюється через вхідні двері квартири АДРЕСА_2 .

Даючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що оскільки боржник ОСОБА_10 згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є співзасновником ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ХАРКІВ», ТОВ «ФЕЙСЛАБ ЮА», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ ЕЙЧ АР», ТОВ «ФЕЙС ЛАБ КОСМЕТИКС», які використовують торгову марку «Face Lab», права вказаних юридичних осіб при проникненні до квартири порушені не будуть.

Щодо тверджень представника боржника про те, що боржник не отримував від приватного виконавця копії клопотання, судом до уваги не береться з огляду на те, що матеріали справи містять опис вкладення у цінний лист від 17.04.2025 року з відміткою відділення № 115 АТ «Укрпошта», накладною № 0311511146971 від 17.04.2025 року, фіскальним чеком № 0311511146971 від 17.04.2025 року, які підтверджують факт надіслання приватним виконавцем на адресу боржника вказаних документів цінним листом.

Виходячи з вказаного та аналізуючи надані документи, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки матеріали подання містять належні та достатні докази, які вказують на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що приватним виконавцем дійсно були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання забезпечить його ефективність, що в свою чергу обґрунтовує наявність підстав для такого втручання в особисті охоронювані законом права боржника.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Конституції України, ст.1,5, 10,18, 48,50,51 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст.260, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи - задовольнити.

Надати приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Іванюті Івану Миколайовичу та іншим учасникам виконавчого провадження, залученим приватним виконавцем у встановленому законом порядку, дозвіл на примусове проникнення до житла, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , а саме квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803310980000 з метою проведення опису та арешту нерухомого майна та виявлення рухомого майна, яке належить боржнику та підлягає опису та арешту.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: