ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 рокуСправа №160/7004/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-         

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, третя особа), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.01.2025 року № 047050030296 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки з 11.02.1987 по 20.11.1991 рр. згідно трудової книжки від 01.08.1984 НОМЕР_1 ; з 13.02.1993 по 16.10.1997 рр. згідно трудової книжки від 01.08.1984 НОМЕР_1 та призначити з 16.01.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, вона звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 16.01.2025 про призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2025 №047050030296 позивачу вимовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з тим, що врахований страховий стаж заявника становить 27 років 9 місяців 23 дні. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи: з 11.02.1987 по 20.11.1991, з 13.02.1993 по 16.10.1997 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 НОМЕР_1 . Щодо незарахування до страхового стажу позивачу періоду з 11.02.1987 по 20.11.1991, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, позивач зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Позивач звертає увагу, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або періоди її роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні. Щодо незарахування до страхового стажу позивачу періоду з 13.02.1993 по 16.10.1997, оскільки відповідальна особа, яка засвідчила запис про звільнення, не зазначена, позивач зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Посилання відповідача на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Позивач вважає, що має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком. Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.03.2025 представником ГУ ПФУ в Донецькій області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась через веб портал ПФУ із заявою від 16.01.2025 про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV. Відповідно до абзацу першого та другого частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 - не менше 31 року. На момент звернення (16.01.2025) позивачка досягла віку 60 років. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивачки становить 27 років 09 місяців 23 днів. До страхового стажу не зараховано згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 11.02.1987 по 20.11.1991, оскільки у заяві про призначення пенсії відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, з 13.02.1993 по 16.10.1997, оскільки не зазначена відповідальна особа, яка засвідчила запис про звільнення. За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.01.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення № 47050030296 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу 31 рік.

Третя особа правом подання пояснень по суті спору не скористалась.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, 16.01.2025 звернулась  до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням від 23.01.2025 №047050030296 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. У рішенні вказано, що вік заявниці – 60 років; необхідний страховий стаж відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 01.01.2024 після досягнення віку 60 років, становить 31 рік; страховий стаж особи становить – 27 років 9 місяці 23 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано згідно з трудовою книжкою від 01.08.1984 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 11.02.1987 по 20.11.1991, оскільки у заяві про призначення пенсії відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, з 13.02.1993 по 16.10.1997, оскільки не зазначена відповідальна особа, яка засвідчила запис про звільнення. За вказаних обставин, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу - 31 рік.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Щодо незарахування до страхового стажу позивачу періоду з 11.02.1987 по 20.11.1991, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд зазначає таке.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1984 міститься наступні записи (мовою оригіналу):

Войсковая часть 49926

№6: 11.02.1987 – принята на должность нормировщицы роты. Приняла торжественное и клятвенное обязательство;

№7: 20.11.1991 – уволена по ст. 31 КЗоТ РСФСР по собственному желанию.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (далі - Угода).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення"   постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності   постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022   Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла   Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»   (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої   Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР   (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого   Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР   (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до   статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В   Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999   щодо тлумачення частини першої вказаної   статті 58 Конституції України   зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій   статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той   закон   або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України,   стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,   стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України.   Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий   закон   чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За   статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому   законі   не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення   Закону №2783-IX   підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 після 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працювала на території російської федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації 11.02.1987 по 20.11.1991.

Щодо посилань відповідача на те, що у заяві про призначення пенсії відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, суд також звертає увагу, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до відзиву долучено копію заяви позивача про призначення пенсії за віком від 16.01.2025, яка заповнена у встановленому законодавством порядку та формі й містить усі необхідні відомості.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 13.02.1993 по 16.10.1997, оскільки відповідальна особа, яка засвідчила запис про звільнення, не зазначена, суд вказує таке.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1984 міститься наступні записи (мовою оригіналу):

№10: 13.02.1993 – принята бухгалтером в госпредприятие бытового обслуживания населения « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (приказ №8 от 13.02.93 г.);

№11: 16.10.1997 – уволена по собственному желанию (приказ №61 от 16.10.97 г.).

Як було зазначено вище,  пунктом 1.1 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств,  селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або  уповноваженим  ним  органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного  навчального  закладу,  що  здобули професію (кваліфікацію)  за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник",  "молодший  спеціаліст",  "бакалавр",  "спеціаліст"  та продовжують   навчатися  на  наступному  освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу,  переведення на іншу  постійну  роботу, звільнення; відомості про нагородження  і  заохочення:  про  нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх  у  роботі  та  інші  заохочення   відповідно   до   чинного законодавства України; відомості про  відкриття,  на   які   видані   дипломи,   про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або  переведенні на іншу  роботу  повинні  провадитись  у  точній  відповідності  з формулюванням чинного законодавства і з посиланням  на  відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції №58).

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі  - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.

Так, пунктом 1.1. Інструкції №162 було передбачено (мовою оригіналу):

«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».

Пунктами 2.1-2.3, 4.1.  Інструкції №162  було визначено (мовою оригіналу):

« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.

2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.

В трудовую книжку вносятся: … сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение;…

2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).

4.1. При увольнении рабочего или служащего все записи о работе, награждениях и поощрениях, внесенные в трудовую книжку за время работы на данном предприятии, заверяются подписью руководителя предприятия или специально уполномоченного им лица и печатью предприятия или печатью отдела кадров.».

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-ІV).

Також, приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі  - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, зокрема, надає роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Проте, відповідачем цього зроблено не було.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Здійснивши співставлення інформації, зазначеної у проаналізованих документах та з урахуванням того, що недоліки в оформленні документі не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації права на пенсійне забезпечення, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.02.1993 по 16.10.1997.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2025 №047050030296 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням зарахованих цим судовим рішенням спірних у цій справі періодів, страховий стаж позивача становить більше 31 року.  

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Враховуючи те, що позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 16.01.2025, пенсія має бути призначена ОСОБА_1 саме з 16.01.2025.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 969,00 грн, що документально підтверджується квитанцією №0838-9260-2164-4410 від 05.03.2025.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 969,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов    ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13486010), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427)  про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050030296 від 23.01.2025 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці: з 11.02.1987 по 20.11.1991; з 13.02.1993 по 16.10.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.01.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

               Суддя                                                     М.В. Бондар