ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"08" травня 2025 р.                                                                           справа № 300/4783/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в інтересах якої діє адвокат Шевченко  Н.П. (далі - представник позивача) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідачі) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, №092850023119 від 23.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої нею заяви про призначення пенсії від 16.01.2024.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2023 – наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії протиправно вказав на недосягнення пенсійного віку, так як у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII. Також вказала, що відповідачем безпідставно не зарахував до стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013, оскільки зазначене підтверджується записами в її трудовій книжці та іншими документами про особливо шкідливі умови праці, які були подані до пенсійного органу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.63-64).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідачавказав, що відповідно до поданих позивачем документів загальний страховий стаж становить 23 роки 6 місяців 13 днів, стаж роботи за Списком № 1 – 9 років 7 місяців 25 днів, вік на дату звернення 45 років, що не дає підстав для призначення пенсії.Період роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001 (апаратником кристалізації відділення випарювання в цеху з виробництва каустичної соди ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Мета») не підтверджений уточнюючою довідкою, а наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивачки не свідчить про наявність у неї права на зарахування періоду до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 114 Закону України № 1058 необхідних для зарахування спірного періоду до пільгового стажу.З 01.11.2012 по 30.11.2012 та з 01.05.2013 по 31.05.2013 підприємство перебувало в процесі простою у 2012 та 2013 роках відповідно позивачка не була зайнята повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (а.с.68-72).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказав, що відповідно до поданих позивачем документів загальний страховий стаж становить 32 роки 6 місяців 21 день, стаж роботи за Списком № 1 – 9 років 7 місяців 25 днів, вік на дату звернення 45 років, що не дає підстав для призначення пенсії. Водночас зазначає про те, що необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Також вказав на те, що чинне законодавство передбачає тільки один механізм підтвердження пільгового стажу у разі відсутності підприємства та його правонаступників, а саме підтвердження пільгового стажу Комісією (а.с.82-87).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

У зв`язку з набуттям права на призначення пенсії після досягнення 45-річного віку, 16.01.2024 (у віці 45 років, з дотриманням встановленого Законом 3-місячного строку від дати досягнення пенсійного віку), ОСОБА_1 звернулася до Калуського сервісного центру Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1.

Однак, у призначенні пенсії її було відмовлено на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області№092850023119 від 23.01.2024 у зв`язку з недосягнення пенсійного віку. Також у рішенні зазначено про те, що стаж роботи позивача за Списком №1 – 9 років 07 місяців 25 днів, загальний – 23 роки6 місяців 13 днів (з урахуванням додаткових років за Списком №1 – 32 роки 06 місяців 21 день).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , рішенням Комісії при головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.04.2024 № 2 підтверджено стаж роботи позивача на пільгових умовах відповідно до Списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003 р., розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ А, код КП 8 А.1. з 01.06.2001 по 31.10.2004, з 01.04.2005 по 13.04.2005 апаратником кристалізації відділення випарювання цеху з виробництва каустичної соди виробництва хлору і каустичної соди (а.с.158).

За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2024 №092850023119 відмолено позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №1у зв`язку з недосягнення пенсійного віку. Також у рішенні зазначено про те, що вік заявниці 45 років 1 місяць 14 днів, стаж роботи позивача за Списком №1 – 12 років 08 місяців 8 днів, загальний – 24 роки 5 місяців 21день (з урахуванням кратності – 36 років 05 місяців 21 день). Разом з тим стаж роботи на пільгових умовах враховано з урахуванням даних про простої та переведення заявниці на посаду підсобного робітника протягом 2009-2010 та 2012-2013 років (а.с.160).

З розрахунку стажу Форма РС-право встановлено, що позивачу до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013 (а.с.159).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з метою захисту порушеного права на соціальний захист позивач через уповноваженого представника звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано  Законом №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  (далі - Закон №1058-IV),  Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»  (далі - Закон №1788-ХІІ), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637  (далі - Порядок №637), Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зареєстровано в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача необхідного пенсійного віку та правомірність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з частиною 1  статті 92 Конституції України  основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються  Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991  та  Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003  (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1  ст.8 Закону №1058-ІV).

Частиною 1  статті 24 Закону №1058-ІV  встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього  Закону  за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2  статті 24 Закону №1058-ІV).

При цьому, згідно з частиною 4  статті 24 цього Закону  періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом "а"  статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII  (далі Закон №1788-Х11) в редакції, чинній до внесення змін  Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ  (далі Закон №213- VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 15 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років, та збільшено страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за списком №1 з 15 до 20 років.

Таким чином, після набуття чинності нормами  Закону № 1058-IV  правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувалися п. "а"  ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності  Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року  (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст  Закону №1058-IV  доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм  статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2  статті 114 Закону №1058-IV  (у редакції  Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Cписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у  Законі №2148-VIII від 03.10.2017наведені вище норми  закону  підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Cписком №1 почали регламентуватися одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції  Закону №213-VIII від 02.03.2015  та пунктом 1 частини 2  статті 114 Закону №1058  у редакції  Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини  Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020  визнані такими, що не відповідають  Конституції України  (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г  статті 54 Закону №1788-XII  зі змінами, внесеними  Законом №213-VIII  (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного  Рішення  застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» -  «г»  статті 54 Закону №1788-XII  в редакції до внесення змін  Законом №213-VIII  для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення  Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін  Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1  Закон №1788-ХІІ  з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Cписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами  Закону №1788-ХІІ  з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та  Законом №1058-ІV  - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості  закону, передбачену  Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод  від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми  Закону №1788-ХІІ  з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не  Закону №1058-ІV.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Судом встановлено, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах її вік складав 45 років, тобто позивач досягла необхідного віку для призначення пільгової пенсії. Тому, посилання відповідача на не досягнення позивачем 50-річного віку, як на підставу відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком №1, є необґрунтованим.

Щодо незарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до  статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637  затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацами 1, 2, 7 пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383  затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 1 Порядку №383, згідно з пунктом другим  Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами  Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого  Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті  13  та статті  100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Суд зазначає, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Проте, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, характер та тривалість роботи, необхідно надавати уточнюючі довідки підприємства.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 11.05.1999 ОСОБА_1 у період з 16.10.2000 по 31.05.2001 працювала апаратником кристалізації відділення випарювання в цеху з виробництва каустичної соди ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл», у період з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013 - апаратником перегонки (ДХЕ) відділення прямого хлорування у ТОВ «Карпатнафтохім».

Відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці №383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи.

До 31.12.1991 діяли Списки №1 та № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 р., з 01.01.1992 по 10.03.1994 – Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991,  з 11.03.1994 по 15.01.2003 – Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, з 16.01.2003 р. по 23.06.2016 р. – Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 – Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.

Посади апаратника кристалізації відділення випарювання, апаратника перегонки (ДХЕ) відділення прямого хлорування в особливо шкідливому цеху – в цеху з виробництва каустичної соди, цеху з виробництва хлорвінілу, передбачені як пільгові усіма чинними у період роботи позивачки Списками №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: - Списком №1, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.94 №162, розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ «А», код КП 1080А010; - Списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003, розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ А, код КП 8 А.1.

Крім того, записи у трудовій книжці про роботу позивача у спірні періоди з 16.10.2000 по 31.05.2001 з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, оскільки іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, ані в трудовій книжці, ані в інших документах, не міститься.

Разом з тимспірні періоди з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013,підтверджуються довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них від 24.10.2023 №107 (а.с.38) зокрема підтверджено те, що позивач працювала у період з 01.05.2005 по 14.12.2013 на посаді апаратника кристалізації відділення випарювання, апаратника перегонки (ДХЕ) відділення прямого хлорування. Зазначені посади передбаченні Списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003 р., розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ А, код КП 8 А.1. Підставою видачі довідки слугували книги наказів за 2005-2006, 2009, 2010, 2021, карточки форми П-2, особові рахунки, атестація робочих місць. Також, у довідці зазначено про те, що ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати не перебувала.

Щодо правомірності дій пенсійного органу щодо незарахування періодів роботи позивача з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013під час простою підприємства, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Таким чином, пенсійним органом безпідставноне зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013, у зв`язку простоєм підприємства.

Щодо атестації робочих місць у спірний період з 16.10.2000 по 31.05.2001,суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442  (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а зазначила, що «особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б»  статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Також надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Між тим записи у трудовій книжці позивача підтверджують характер роботи позивача в спірний період за Списком №1, що надає право на включення спірних періодів роботи до пільгового трудового стажу.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 22.03.2018 у справі №208/235/17(2-а/208/105/17).

Окрім того, згідно записами трудової книжки, ОСОБА_1 з 16.10.2000 по 31.05.2001 працювала на посаді апаратника кристалізації відділення випарювання четвертого розряду в цеху з виробництва каустичної соди ЦМК завод «Діанат»  ТОВ «Метл» та з 01.06.2001 переведена на посаду апаратника кристалізації відділення випарювання четвертого розряду в цеху з виробництва каустичної соди виробництва хлору і каустичної соди ЗАТ «Лукор» де працювала до 30.04.2005. Тобто, характер роботи позивача у період роботи з16.10.2000 по 31.05.2001 відповідає характеру роботи позивача з 01.06.2001 по 30.04.2005, який у свою чергу зарахований пенсійним органом до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1.

Таким чином, пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди її роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001 на посаді апаратника кристалізації відділення випарювання в цеху з виробництва каустичної соди ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл».

Враховуючи те, що ОСОБА_1 станом на день звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах досягла 45 років та має більше 15 років страхового стажу та більше 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №1, позивач набула право на пільгову пенсію за віком за Списком №1, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092850023119 від 23.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 03.12.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за вислугу років визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду заяви позивача від 16.01.2024 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, рішенням якого ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV).

Так, позивач 02.12.2023 досягнула45 річного віку, звернулася до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 -16.01.2024, тобто в межах трьох місяців.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії №092850023119 від 23.01.2024, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 16.01.2024) призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2023 – наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 968,96 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справиквитанція №1253-1087-8094-2410 від 17.06.2024 (а.с.11).

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 900 гривень.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі  статті 129-1 Конституції України, керуючись статями  241-246,  255,  295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092850023119 від 23.01.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої нею заяви про призначення пенсії від 16.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2023 – наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 16.10.2000 по 31.05.2001, з 01.11.2012 по 30.11.2012, з 01.05.2013 по 31.05.2013.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ  13967927) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей  295,  297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 .

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), адреса: вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927), адреса: вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000.

        Суддя                                            /підпис/                                                      Скільський І.І.