Справа № 22-ц - 4914/2006 р.                                                    Головуючий 1 інст. Горбунова ЯМ.

Категорія трудова                                                                      Доповідач                  Луспеник Д.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -    судді Луспеника Д.Д.,

судців              -                Швецової Л.А., Даниленка В.М.,

при секретарі -                   Шевченко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2006 р.

по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства „Галерея Артінформ", третя особа - ОСОБА_2 про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У червні 2006 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаними вище позовними вимогами.

Позивач посилався на те, що працював у відповідача менеджером з грудня 2004 р. 19.03.2005 р. подав заяву про звільнення за власним бажанням, однак наказу про звільнення, трудової книжки не отримав. Через це він тривалий час не міг працевлаштуватися, вимушений був звертатися до правоохоронних органів.

У зв'язку з наведеним просив зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, а також стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4320 грн. і 1700 грн. для компенсації моральної шкоди, оскільки зазнав моральних страждань та нервових переживань, так як погіршилися стосунки в сім'ї.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа до суду не з'явлилися. Суду наданий відзив на позовну заяву, в якій відповідач позов визнав частково, посилаючись на те, що позивач звільнений 19.03.2005 р. на підставі п. З ст. 40 КЗпП України і не з'являється за отриманням трудової книжки в головний офіс м. Києва, оскільки боїться відповідальності за зрив певної роботи, що входила в його обов'язки. Не заперечував проти видачі позивачу трудової книжки.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Суд зобов'язав ПП „Галерея Артінформ" видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та стягненні моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому зазначається, що суд не виконав вимог закону щодо сприяння у всебічному, повному з'ясуванні обставин справи, не звернув уваги на те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо видачі йому трудової книжки та наказу про звільнення і не має наміру це робити без рішення суду. Тому вважає, що йому завдана моральна шкода.

Відповідач рішення суду не оскаржив, у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду без зміни, посилаючись на ті ж доводи, що і в запереченнях на позов.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи у справі за позовом ОСОБА_1 рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства і, звільнивши позивача зі своєї ініціативи, не видав йому належно оформленої трудової книжки. Відмовляючи в задоволенні інших вимог, суд зазначив, що позивач без поважаних причин пропустив трьохмісячний строк на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, а вимог щодо відшкодування моральної шкоди він не довів.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції із наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача з 1.12.2004 р. менеджером і звільнений за п. З ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов'язків) з 19.03.2005 р. (ах. 15-19).

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58 (з відповідними змінами), якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Зазначених вимог закону відповідач не виконав і належним чином оформлену трудову книжку позивачу не видав. Даних про те, що позивач повідомлявся про необхідність отримання трудової книжки суду не надано. У трудових правовідносинах обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, зобов'язавши

відповідача видати у вставленому законом порядку позивачу належним чином оформлену

трудову книжку.      

Разом з тим, районний суд, визнавши, що трудові права позивача вищезазначеним були порушені, безпідставно відмовив йому у відшкодуванні моральної шкоди.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник відшкодовує працівнику моральну шкоду в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні факту наявності моральної шкоди та визначенні її розміру судова колегія виходить з того, що позивач через невидачу йому трудової книжки тривалий час був позбавлений можливості працевлаштуватися, у зв'язку з чим звертався до правоохоронних органів саме з цієї вимогою (а.с.6-11). Вказане призводило до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і все це вимагало від нього докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Разом з тим, апеляційний суд також враховує й ту обставину, що позивач міг дати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає достатнім для відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 700 грн.

Згідно з ч. ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Однак, ч. 1 ст, 233 цього ж Кодексу передбачає, що працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивач зазначає, що він був звільнений 19.03.2005 р., хоча і вказує на іншу підставу для звільнення. При цьому трудову книжку він не отримав, тому саме з цього часу його права порушені. Про порушення свого права він знав, оскільки у квітні 2005 р. звертався до правоохоронних органів (міліції, прокуратури) м. Києва з проханням зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку.

Судова колегія погоджується з районним судом, що позивач пропустив строк для звернення до суду зі вказаними вимогами. Поважних причин для поновлення цих строків немає, оскільки ще 3.05.2005 р. начальник Шевченківського райвідділу міліції м. Києва направив позивачу листа, де зазначив, що йому слід звернутися до суду, оскільки виник трудовий спір (а.с.6). Незважаючи на це, позивач з позовом до суду звернувся лише 5.06.2006 р., тобто через один рік і один місяць.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 307, пп. 1, 4 ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 липня 2006 р. змінити.

Стягнути з приватного підприємства „Галерея Артінформ": на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 700 (сімсот) грн.; на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.; витрати з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп. на р/рахунок 37311006000174, МФО 851011 в банку УДК в Харківській області (отримувач - апеляційний суд Харківської області).

В іншій частині (зобов'язання видати трудову книжку та відмова у стягненні середнього заробітку) рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.     

Головуючий