Справа №  2-214/11  

  Роздільнянський районний суд Одеської області

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  08 грудня 2011 року  Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,             

при секретарі –Багай Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фрунзівської РДА, ОСОБА_3, Управління Державного Казначейства України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди в порядку захисту честі та гідності, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я,

 В С Т А Н О В И В:

 24.05.2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фрунзівської райдержадміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з втратою фізичного здоров’я, в якому просив зобов’язати відповідача особисто і в публічній формі спростувати відомості, які принижують його честь та гідність і стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100 тис.грн., а також судові витрати по справі (Т.1 а.с.1).

28.08.2007р. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, заявивши позов до Фрунзівської РДА та ОСОБА_3 про зобов’язання відповідачів особисто і в публічній формі спростувати недостовірні відомості, які викладені в постанові адміністративної комісії від 15.03.2001р., порочать його честь та гідність, стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 100 000 грн. (Т.1 а.с.78-80).  

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 13.09.2007 року провадження по справі закрите у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.08.2008 року ухвалу Фрунзівського районного суду від 13.09.2007 року скасовано, справа направлена до того ж суду для розгляду по суті.

Ухвалою голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 25.09.2008 року задоволено відвід судді, в провадженні якого знаходилася дана цивільна справа, справа направлена для розгляду до Роздільнянського районного суду.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.12.2008 року до участі у справі залучено Фрунзівську районну Раду Фрунзівського району Одеської області та виконавчий комітет Фрунзівської районної Ради Одеської області у якості співвідповідача.

15.01.2009 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, виклавши свій позов до Фрунзівської райдержадміністрації Одеської області і ОСОБА_3 у новій редакції - просив стягнути з відповідачів на підставі ст.ст.1167, 1168, 1195 ЦК України  моральну шкоду в сумі 200 тис.грн., додаткові витрати у зв’язку зі станом його здоров’я, його інвалідності в сумі 50 тис.грн. на поліпшення харчування, санаторно-курортне лікування, на придбання ліків, протезування, на побічний та щоденний догляд за хворим, транспортні послуги та ін, а також судові витрати по справі (Т.1 а.с.185).

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.12.2009 року  ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Фрунзівської районної Ради Одеської області, Фрунзівської райдержадміністраціїї Одеської області, ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі (Т.1 а.с.226).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.04.2010р. рішення Роздільнянського районного суду від 21.12.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду в зв’язку з тим, що суд першої інстанції розглянув не всі вимоги . А саме: суд першої інстанції розглянув вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди в частині в зв’язку з втратою фізичного здоров’я, але не розглянув вимоги в частині захисту честі та гідності, не з’ясував підстави відповідальності відповідачів за завдану моральну шкоду (Т.1 а.с.265-267).         

18.08.2010р. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, виклавши їх в «новій редакції», заявивши позов до Фрунзівської РДА та ОСОБА_3, мотивовану тим, що 15.03.2001р. адмінкомісія при Фрунзівській РДА під головуванням ОСОБА_3 на своєму засіданні розглянула недійсний акт  про порушення ПКЕЕН від 09.02.2001р. 31.03.2001р. на підставі рішення цієї комісії про притягнення його до адміністративної відповідальності була опублікована газетна стаття, яка опорочила його честь та гідність, що є спричиненням йому та його сім’ї моральних страждань з втратою фізичного здоров’я. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.08.2001р. вказаний Акт від 09.02.2001р. визнаний недійсним. Газетна стаття спростована редакцією газети 29.11.2003р.  Внаслідок цього позивач став інвалідом 2 групи. ОСОБА_3 достовірно знав про незаконність акту від 09.02.2001р. при головуванні на засіданні адмінкомісії, але виніс фальшиву постанову. Все це спричинило позивачеві моральну шкоду, яка вимірюється з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевного дискомфорту, ступеню вини відповідача, вимог розумності та справедливості. На підставі ст.ст. 3,23, 1167, 1168, 1195, 1202 ЦК України просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 250 000 грн.  і щомісячну виплату грошових коштів 780 грн. в розмірі його пенсії для необхідного підтримання життєдіяльності його здоров’я на належному рівні як інваліда 2 групи,  який втратив працездатність, та стягнути з відповідачів судові витрати по справі. (Т.2 а.с.10).

26.08. 2010р. позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву до відповідачів Фрунзівської РДА та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди в зв’язку з втратою фізичного здоров’я. На підставі ст.ст. 23, 201, 275, 276, 277, 280, 297, 1167, 1168, 1173, 1195, 1202 ЦК України просив суд: стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в порядку захисту честі та гідності в сумі 250 000 грн. за розповсюдження ними недостовірної інформації масовим шляхом в його адресу та адресу його сім’ї, а також стягнути з відповідачів солідарно грошові кошти в сумі 780 грн. щомісячно для необхідності підтримання життєдіяльності здоров’я позивача на можливому рівні як інваліда 2 групи пожиттєво, який повністю втратив працездатність, за спричинення відповідачами шкоди його здоров’ю до інвалідності 2 групи внаслідок вищевказаних неправомірних дій в його адресу та адресу його сім’ї. (Т.2 а.с.23).

19.10.2010р. до суду надійшов змінений та доповнений позов ОСОБА_1 до  відповідачів Фрунзівської РДА та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди в зв’язку з втратою фізичного здоров’я. Позов мотивований тим, що 15.03.2001р. адміністративна комісія при Фрунзівській РДА Одеської області на своєму засіданні розглянула недійсний Акт № 11493 про порушення ПКЕЕН від 09.02.2001р. всупереч ст.ст. 278 п.2, 280 КУпАП. Головував на засіданні комісії відповідач ОСОБА_3 31.03.2001р. була надрукована газетна стаття «Задумайтесь над своїми вчинками», в якій редакція газети послалась на рішення цієї комісії від 15.03.2001р. і безпідставно назвала його крадієм електроенергії, що спричинило йому та  його сім’ї  моральні страждання. На думку позивача, за надану з боку адмінкомісії недостовірну інформацію в газету повинен нести відповідальність головуючий на адмінкомісії ОСОБА_3 Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.08.2001р. вказаний Акт № 11493 від 09.02.2001р. був визнаний недійсним. Редакція газети 29.11.2003р. спростувала свою статтю, але біля трьох років позивач знаходився у стані морального пригнічення та психологічного дискомфорту. Його дружина померла в 2003 році, а він став інвалідом 2 групи та повністю втратив працездатність. ОСОБА_3 під час головування на засіданні комісії достовірно знав про незаконність акту № 11493 від 09.02.2001р., що підтверджується постановою прокуратури від 09.02.2007р., але виніс з ціллю підлогу незаконну адміністративну постанову, яку у 2004 році долучив через представника Фрунзівської РЕМ ОСОБА_5 до матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 до Фрунзівської РЕМ. Таким чином, ОСОБА_3 розповсюдив неправдиву, недостовірну інформацію, що ганьбить його честь та гідність, яка слухалась в судовому засіданні і внаслідок чого Фрунзівський районний суд Одеської області відмовив йому в позові. Вважає, що відповідачами йому спричинена моральна шкода розповсюдженням недостовірної інформації про нього та його сім’ї та в зв’язку з   утратою фізичного здоров’я, а також матеріальна шкода в зв’язку з втратою фізичного здоров’я. Просить суд:

1. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду в порядку захисту честі і гідності - розповсюдження в газетній статті недостовірної інформації в сумі 250 000 грн.

2. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду в порядку захисту честі та гідності –оформлення фальшивої адміністративної постанови, яка містить недостовірну інформацію, та розповсюдження її масовим шляхом –в сумі 250 000 грн.

3. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду внаслідок втрати фізичного здоров’я до інваліда 2 групи в сумі 250 000 грн.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА додаткові витрати в потребах як інваліда 2 групи на протязі трирічного періоду.

4. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА середній заробіток 36 000 грн. –коштів, які він зміг би заробити за три роки як втрачену суму трудових доходів, але не заробив із-за втрати фізичного здоров’я.

5.  Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА грошові кошти на поліпшене харчування  в сумі 6 000 грн. як інваліда.

6. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА грошові кошти на придбання лікарських засобів в сумі 6 000 грн. на трирічний період як інваліда.

7. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 7 500 грн. на придбання санаторно-курортних путівок  з проїздом на трирічний період.

8. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 3 000 грн. на протезування зубів в період 3 роки.

9. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 6 000 грн. на витрати стороннього догляду за хворим та інше .

Ухвалою суду від 01.11.2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 до  Фрунзівської районної ради, виконкому Фрунзівської районної ради про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди, а також до Фрунзівської РДА та ОСОБА_3, викладені в позовних заявах від 24.05.2007р. та 28.08.2007р. про зобов’язання відповідачів особисто і в публічній формі спростувати відомості, які викладені в постанові адміністративної комісії від 15.03.2001р.,  принижують його честь та гідність та стягнення з них моральної шкоди в сумі 100 000 грн.;  від 15.01.2009 про стягнення з відповідачів на підставі ст.ст.1167, 1168, 1195 ЦК України  моральної шкоди в сумі 200 тис.грн., додаткові витрати у зв’язку зі станом його здоров’я, його інвалідності в сумі 50 тис.грн. на поліпшення харчування, санаторно-курортне лікування, на придбання ліків, протезування, на побічний та щоденний догляд за хворим, транспортні послуги та ін.; від 18.08.2010р. про стягнення з відповідачів на підставі ст.ст. 3,23,1167,1168,1173,1195,1202 ЦК України  моральної шкоди в сумі 250 000 грн. і щомісячну виплату грошових коштів 780 грн. в розмірі його пенсії для необхідного підтримання життєдіяльності його здоров’я на належному рівні як інваліда 2 групи, який втратив працездатність; від 26.08. 2010р. про стягнення з відповідачів солідарно на підставі ст.ст. 23, 201, 275, 276, 277, 280, 297, 1167, 1168, 1173, 1195, 1202 ЦК України моральної шкоди в порядку захисту честі та гідності в сумі 250 000 грн. за розповсюдження ними недостовірної інформації масовим шляхом в його адресу та адресу його сім’ї, стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 780 грн. щомісячно для необхідності підтримання життєдіяльності здоров’я позивача на можливому рівні як інваліда 2 групи пожиттєво, який повністю втратив працездатність, за спричинення відповідачами шкоди його здоров’ю до інвалідності 2 групи внаслідок  неправомірних дій в його адресу та адресу його сім’ї, –залишені  без розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2010р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління Державного Казначейства України в Одеській області.

Продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Фрунзівської РДА, ОСОБА_3, Управління Державного Казначейства України в Одеській області в частині позовних вимог, викладених в позовній заяві від 16.10.2010г., зареєстрованої в канцелярії суду 19.10.2010р., про відшкодування моральної шкоди в порядку захисту честі та гідності, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я.

16.02.2011р. ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву до Фрунзівської РДА, ОСОБА_3, в якій збільшив розмір позовних вимог та просить суд:

1. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду внаслідок втрати фізичного здоров’я до інваліда 2 групи по життєво в сумі 1 000 000 грн.

2.Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду в порядку захисту честі і гідності за опублікування газетної статті „Задумайтесь над своїми вчинками”, яка містить недостовірну та порочну інформацію в його адресу та його сім’ї, та масове її розповсюдження в сумі 250 000 грн.

3. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА моральну шкоду в порядку захисту честі та гідності за оформлення недійсної адміністративної постанови від 15.03.2001р., яка містить недостовірну та порочну інформацію в його адресу та адресу його сім’ї, та розповсюдження її масовим шляхом - долученням до матеріалів цивільної справи, на підставі чого йому було відмовлено в позові -  в сумі 250 000 грн.

4. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 180 000 грн. як втрачений заробіток за три роки по причині непрацездатності в зв’язку з інвалідністю.

5. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА грошові кошти на поліпшене харчування  в зв’язку з інвалідністю в сумі 33 000 грн.

6. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 100 000 грн. на придбання санаторно-курортних путівок з проїздом на трирічний період з розрахунку 1 путівка на рік, лікарські препарати та процедурне лікування.

7. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 29 000 грн. на протезування зубів.

8. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА 50 000 грн. на витрати стороннього догляду за хворим на протязі 3 років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача Фрунзівської РДА в судове засідання не з’явились, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача Управління Державного Казначейства України в Одеській області надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд прийшов до наступного.

09.02.2001р. Фрунзівським РЕМ був складений Акт № 11493 про порушення абонентом ОСОБА_1 ПКЕЕН (Т.1 а.с.7). та нараховані збитки в сумі 129 грн. 01 коп. Оскільки він відмовився добровільно сплатити вказану суму, Фрунзівський РЕМ відключив на 1 місяць подачу електроенергії до його будинку, а прокурор Фрунзівського району звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми збитків. В березні 2001р. за представленими Фрунзівським РЕМ матеріалами відбулось засідання адміністративної комісії при Фрунзівській РДА (голова комісії –Павлов В.П.) по фактам порушення ПКЕЕН. Постановою адмінкомісії від 15.03.2001р. ОСОБА_1 був визнаний винним в порушенні правил користування електроенергією у побуті та  йому оголошено попередження. (Т.1 а.с.6, 62). Вказана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась. Членом вказаної комісії був працівник редакції газети, який підготував статтю під назвою „Задумайтесь над своїми вчинками”. 31.03.2001р. Фрунзівська районна газета „Новини Фрунзівщини” опублікувало статтю під назвою „Задумайтесь над своїми вчинками”, в якій позивач ОСОБА_1 був представлений масовому читачу як крадій електроенергії. (Т.1 а.с.20). Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28.05.2001р. позов прокурора в інтересах Фрунзівського РЕМ був задоволений. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.08.2001р. рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28.05.2001р.було скасовано і прокурору в позові до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь Фрунзівського РЕМ 129 грн. 01 коп. збитків було відмовлено на підставі недоведеності крадіжки електроенергії ОСОБА_1 (Т.1 а.с.14-16). Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30.07.2003р. задоволений позов ОСОБА_1 до редакції газети „Новини Фрунзівщини” про захист честі та гідності, зобов’язано редакцію газети надрукувати спростування на статтю „Задумайтесь над своїми вчинками”, опубліковану 31.03.2001р. в №25 (5824) в частині відомостей, що порочать ОСОБА_1 з принесенням вибачень через газету (Т.1 а.с.73), що виконано редакцією газети 29.11.2003р. (Т.1 а.с.20). В позові до Фрунзівського РЕМ ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 24.11.2004р. стягнуто з редакції газети „Новини Фрунзівщини” на користь ОСОБА_1 1300 грн. моральної шкоди, спричиненої опублікуванням газетної статті „Задумайтесь над своїми вчинками” в порядку захисту честі та гідності. В позові ОСОБА_1 до редакції газети про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на придбання медикаментів та необхідністю санаторно-курортного лікування в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, та до ВАТ „Одесаобленерго” про стягнення моральної та матеріальної шкоди –відмовлено (Т.1 а.с.13). 09.06.2004р. ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності за  загальним захворюванням. (Т.1 а.с.26).  Постановою слідчого прокуратури Фрунзівського району від 09.02.2007р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно керівника апарату Фрунзівської РДА ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 (т.1 а.с. 92,93).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990р. №7 зі змінами „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”, що діяла на час опублікування в газеті „Новини Фрунзівщини” статті „Задумайтесь над своїми вчинками” та винесення постанови від 15.03.2001р. адміністративною комісією  про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в порядку, передбаченому ст..7 ЦК України1963р., не можуть розглядатися вимоги про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, постановах слідчих та адміністративних органів, та в інших офіційних документах, для оскарження котрих законом встановлений інший порядок. Відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать відповідача. Якщо позов пред’явлений про спростування відомостей, опублікованих у пресі, як відповідача притягають автора та відповідний орган масової інформації. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вказаними неправомірними діями відповідачів, вирішуються судом відповідно до ст..ст. 440 і 441 ЦК України 1963р., виходячи з принципу відшкодування винним шкоди у повному обсязі.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1  про захист честі та гідності за опублікування масовим тиражем газетної статті „Задумайтесь над своїми вчинками” розглянуто судом 30.07.2003р. і рішенням суду винною особою в посяганні на честь та гідність ОСОБА_1 визнано редакцію газети „Новини Фрунзівщини”, яку і зобов’язано спростувати поширені неправдиві відомості. Крім того, з вказаної газетної статті вбачається, що її автором є ОСОБА_6, а матеріали на крадіїв подані начальником РЕМ Павловським Л.Ф.

Відповідно до вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ №7 (п.17) на позивача покладається обов’язок довести факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред’явлений позов.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням засобом масової інформації  відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність і ділову репутацію, слід мати на увазі, що обов’язок по відшкодуванню такої шкоди покладається на орган засобу масової інформації та автора, що їх поширили. Моральну шкоду рішенням суду від 24.11.2004р. стягнено з редакції газети  „Новини Фрунзівщини”.

Таким чином, позивачем не доведено і судом не встановлено вини ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА в поширенні відомостей, що порочать честь та гідність позивача, через пресу, а відомості, які містяться в постанові адмінкомісії від 15.03.2001р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не можуть спростовуватись за рішенням суду, оскільки законом встановлений інший порядок їх оскарження. За відсутності вини в поширенні неправдивої інформації у суду відсутні підстави і для стягнення з  ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 поширенням такої інформації .

Відповідно до Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” п.9. відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. П.15.передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно п. 17 Постанови ПВСУ у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред’явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.   Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. П.18. передбачено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В своєму позові ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_3 у 2004 році долучив через представника Фрунзівської РЕМ Данилюка С.В. до матеріалів цивільної справи №2-16/2004 за позовом ОСОБА_1 до Фрунзівської РЕМ незаконну адміністративну постанову від 15.03.2001р.           Таким чином, ОСОБА_3 розповсюдив неправдиву, недостовірну інформацію, що ганьбить його честь та гідність, яка слухалась в судовому засіданні і внаслідок чого Фрунзівський районний суд Одеської області відмовив йому в позові. При цьому позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, що саме відповідач ОСОБА_3 долучив до матеріалів цивільної справи №2-16/2004 постанову адмінкомісії від 15.03.2001р. Крім того, як вбачається з ухваленого по цій справі рішення суду від 24.11.2004р., вказана постанова адмінкомісії була доказом у справі, а тому інформація, зазначена в постанові, не може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації позивача.

Відповідно до п.27 Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до правил по загальний делікт, будь-яка шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала в повному обсязі. Для настання відповідальності за ст..1166 ЦК України повинно бути наявність 4-х елементів: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; г) вина завдавача шкоди.

Суд вважає, що в даному випадку для настання відповідальності відповідачів ОСОБА_3 та Фрунзівської РДА немає підстав.

Відповідно до ст.1195 ч.1 ЦК України 2004р. „Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я”  фізична  або  юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати   потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної  або   загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю    посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування,  стороннього  догляду тощо.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №102 від 08.07.2011р., проведеної за клопотанням позивача ОСОБА_1 не вбачається підстав говорити про прямий причинний зв’язок між перенесеним ОСОБА_1 психоемоційним стресом в 2001 році та розвитком в нього серцево-судинної та  неврологічної патології. Психоемоційний стрес є одним із (скрізь багатьох інших) несприятливих факторів, який може викликати загострення вже існуючої патології, але не є причиною її виникнення. Крім того, у ОСОБА_1 встановлено наявність ряду загальних захворювань, не пов’язаних з перенесеною травмою (ушкодженням) будь-яких органів та систем, що не передбачає визначення проценту втрати загальної працездатності, а також встановлено, що стороннього догляду, додаткового харчування та протезування ОСОБА_1 не потрібно (Т.2 а.с.83-92).

Відповідно до ст..69 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідачі ОСОБА_3 та Фрунзівська РДА вчинили відносно нього будь-які неправомірні дії, в зв’язку з чим він зазнав моральної та матеріальної шкоди. Розмір вказаної ним в позовній заяві шкоди нічим не підтверджений.

Виходячи з вищевикладеного, всі вимоги позивача ОСОБА_1, викладені в уточненому позові, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 275, 276, 1166, 1167, 1195 ЦК України 2003 року,  ст.7 ЦК України 1963р. суд –

 ВИРІШИВ:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фрунзівської РДА, ОСОБА_3, Управління Державного Казначейства України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди в порядку захисту честі та гідності, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я, -  відмовити  повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.     

  Суддя                                          Бобровська