Справа № 22ц-2430/06 Головуючий в 1-й інстанції: Лизенко І.В.
Доповідач: Борисов Є.А.
УХВАЛА Іменем України
26 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого - Борисова Є.А. суддів - Коротенко Є.В., Дмитрієвої Л.Д. при секретарі - Пшебоковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006
року по справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора
товариства з обмеженою відповідальністю фірма
«Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж, визнання договору купівлі-продажу гаражу дійсним та зустрічним позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на гараж.
встановила:
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2. про визнання права власності на гараж № АДРЕСА_1 м. Лисичанська та про визнання договору купівлі -продажу вказаного гаражу дійсним залишені без задоволення за їх необґрунтованістю, а зустрічні позовні вимоги ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про усунення перешкод у здійсненні права власності на вищезазначений гараж задоволені в повному обсязі і ОСОБА_1. був зобов'язаний звільнити приміщення гаражу № АДРЕСА_1 на протязі 10 днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Лисичанського міського суду і постановити нове рішення, яким
задовольнити у повному обсязі його позовні вимоги , а зустрічний позов ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2. залишити без задоволення. При цьому апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а зустрічний позов ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2. залишити без задоволення.
Представник ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2. доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обгрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи. Так встановлено, що ТОВ фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» має право власності на блок боксових гаражів розташованих за адресою м. Лисичанськ, вул..АДРЕСА_1. Вказані обставини підтверджуються відповідним свідоцтвом про право власності (а.с.ЗЗ). Також судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1. фактично користується вищезазначеним гаражем і зберігає, в ньому належне йому майно без законних на то підстав і тим самим перешкоджає ТОВ фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» в здійсненні права власності. Тому висновок суду про обгрунтованість позовних вимог ліквідатора ТОВ фірма «Лисичанськспецрембудмонтаж» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності є правильним в силу вимог ст.ст.4, 48 Закону України «Про власність»
Відповідно до вимог ст. 44 ЦК України 1963 року, що діяв на момент * виникнення спірних правовідносин, угоди між юридичними і фізичними особами повинні здійснюватись у письмовій формі, за виключенням угод, зазначених у ст. 43 цього кодексу, тобто усних угод, та окремих видів угод, для яких інше передбачене законодавством.
Відповідно до ст. 46 ЦК України 1963 року недотримання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторону права у разі спору посилатися у підтвердження угоди на показання свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. не надав суду будь-яких доказів, що підтверджували б факт досягнення домовленості між сторонами про всі істотні умови договору, в тому числі розміру вартості гаражу, не надав будь-яких доказів, які б підтверджували б факт оплати вартості спірного гаражу. За таких обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу спірного гаражу дійсним і про визнання права власності на гараж.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги як доказ укладення договору купівлі-продажу ту обставину, що спірний гараж було передано ОСОБА_1., оскільки останнім не було надано доказів, що свідчили б про передачу гаражу саме у власність.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст..ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 15 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України у двомісззнйй-строк після її проголошення.