Справа № 22-1171 ас 2006 p. Головуючий у 1 інстанції - Пивоварова Ю.О.
Категорія - 44 Доповідач - Могутова Н.Г.
УХВАЛА Іменем України
7 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого: Денисенко Л.Л.
суддів: Прокопчук Л.М.
Могутової Н.Г. при секретарі: Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 травня 2006 ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до УПСЗН Петровської районної ради м. Донецька про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нову постанову, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що він є інвалідом третьої групи і його захворювання пов'язано з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому передбачені певні пільги, зокрема отримання щорічної грошової компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати. Оскільки постанови Кабінету Міністрів України, на які посилався суд першої інстанції, суперечать нормам Закону і Конституції України, то вони не можуть бути застосованими при нарахування допомоги, гарантованої йому державою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
При розгляді справи судом було встановлено, що позивач є інвалідом третьої групи, як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робот по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, інвалідам 3-ї групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", УПСЗН Докучаєвської міської ради за період 2001-2004 pp. виплатило позивачу компенсацію у розмірі по 21 грн. 50 коп.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що такі виплати відповідають діючому законодавству та не суперечать Конституції України, оскільки дійсно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також Закони України „Про Державний бюджет України" відповідно на 2001-2004 pp., постанова суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195-196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 207, 167 ч.4 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності.