2-594/11/1222
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Попасна Попаснянський районний суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі Альяновій Л.Г.,
позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів Задоріна В.Г., Нестеренка О.В.,
Тимофєєвої Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області про встановлення факту травмування на виробництві, зобов’язання провести розслідування нещасного випадку та скласти акт, визнання права на отримання страхових виплат, зобов’язання призначити страхові виплати, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що 19.10.2006 року отримала травму ліктя під час виконання трудових обов’язків. З приводу отриманої травми проходила лікування у травні 2007 року. Зверталася у 2010 році до відповідача з заявами щодо розслідування нещасного випадку на виробництві, однак через упереджене ставлення до неї керівництва їй було відмовлено. Просила суд встановити факт її травмування на виробництві, який мав місце 19 жовтня 2006 року на Попаснянській дистанції електропостачання; зобов’язати відповідача провести розслідування нещасного випадку та скласти акт форми Н-1; визнати право на отримання страхових виплат згідно діючого законодавства; зобовязати Попаснянське відділення ВД ФССНВ призначити їй страхові виплати, пов’язані з ушкодженням здоров’я, судові витрати віднести на рахунок відповідача.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, підтвердила викладене у позовній заяві, доповнивши, що виявлене у неї у травні 2007 року захворювання –бурсит, є наслідком її падіння з залізничного насипу під час збирання сміття вздовж колії 19.10.2006 року. Надані представниками ДП «Донецька залізниця»документи є сфальсифікованими, оскільки розслідування нещасного випадку належним чином не проводилось. Усно повідомляла про падіння в той же день безпосередньому керівнику старшому електромеханіку ОСОБА_5 За медичною допомогою не зверталася, бо терпіла біль. Звернулася за медичною допомогою лише 18 травня 2007 року, коли гуля на лікті почала непокоїти. Вперше звернулася до працедавця з заявою про нещасний випадок на виробництві 3 липня 2007 року, однак заяву було проігноровано. Вдруге звернулася з заявою 22.09.2010 року, за якою було створено комісію, та у розслідуванні відмовлено. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача ДП «Донецька залізниця»Задорін В.Г. позов не визнав та пояснив, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, так як в позовній заяві зазначено, що позивачка дізналася про порушення свого права ще у 2007 році, поважних причин пропуску строку не зазначила. 22.09.2010 року позивачка звернулася до працедавця з заявою про розслідування нещасного випадку на виробництві. Наказом №219 від 27.09.2010 року створено комісію по розслідуванню нещасного випадку за участю страхового агента з охорони праці ВВД ФССНВ у Попаснянському районі. Згідно акту від 06.10.2010 року комісія вирішила не проводити розслідування нещасного випадку на підставі п. 7 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ №1112 від 25.08.2004 року, оскільки відсутній факт втрати працездатності позивачкою та не підтвердився сам факт падіння позивачки під час роботи. Лист непрацездатності з 24.05.2007 року по 09.06.2007 року не можна взяти до уваги, оскільки у ньому не зазначено, що тимчасова непрацездатність настала у зв’язку з нещасним випадком на виробництві. Відсутні будь-які інші докази на підтвердження цього. Окрім того, протягом грудня 2006 року –на початку 2007 року позивачка неодноразово перебувала на лікарняному, проходила профілактичний медичний огляд, та не скаржилася на будь-яке погіршення здоров’я внаслідок травмування, не зверталася до керівництва з повідомленням про травму на виробництві.
Представник відповідача ДП «Донецька залізниця»Нестеренко О.В. позов не визнав, підтвердив пояснення Задоріна В.Г.
Представник відповідача ВВД ФССНВ в Попаснянському районі Луганської області Тимофєєва Г.О. позов не визнала, посилаючись на те, що для нарахування страхових виплат повинен бути наданий акт форми Н1, складений внаслідок розслідування нещасного випадку на виробництві. На цей час позивачкою такий акт не надано, тому у Фонду відсутні підстави для нарахування та виплати страхових виплат. У разі встановлення факту травмування на виробництві та складення акту Н1 Фонд відповідно до вимог закону за наявності підстав нарахує позивачці страхові виплати. Вважає, що позивачка не пропустила строк звернення до суду, оскільки згідно п. 3 ст. 268 ЦК України на спори щодо завдання шкоди здоров’ю строк позовної давності не поширюється.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачка перебувала з відповідачем ДП «Донецька залізниця»у трудових відносинах, працюючи електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання в Попаснянській дистанції електропостачання ДП «Донецька залізниця»з 25.11.2004 року по 01.09.2010 року, звільнена наказом №19-ОС від 01.09.2010 року згідно п.5 ст. 36 КЗпП України за переведенням у Вагонне депо станції Попасна; працюючи прибиральником виробничих приміщень автоконтрольного цеху Вагонного депо станції Попасна ДП «Донецька залізниця»з 07.09.2010 року по 08.12.2010 року, звільнена за наказом №272-ОС від 08.12.2010 року за згодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9).
Згідно виписки з амбулаторної картки хворого (а.с.144) позивачка звернулася за медичною допомогою 18 травня 2007 року у ДЗ «Вузлова лікарня станції Попасна»ДП «Донецька залізниця», де їй було встановлено діагноз: «Бурсит правого ліктьового суглобу»та 23 травня 2007 року направлено у хірургічне відділення.
З копії медичної картки стаціонарного хворого (а.с.145-153) вбачається, що позивачка з 23.05.2007 року по 09.06.2007 року перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні ДЗ «Вузлова лікарня станції Попасна»ДП «Донецька залізниця», де їй було встановлено діагноз: «Бурсит правого ліктьового суглобу»та 24.05.2007 року проведено операцію –бурсектомію.
Згідно листка непрацездатності (а.с.25-26) позивачка була звільнена від роботи з 24.05.2007 року по 09.06.2007 року у зв’язку зі стаціонарним лікуванням за захворюванням «Бурсит ліктьового суглобу», причиною якого не зазначено нещасний випадок на виробництві.
Позивачка зверталася з заявою про розслідування нещасного випадку на виробництві 03.07.2007 року та 22.09.2010 року, що підтверджується копіями заяв (а.с.22,24).
За заявою позивачки від 22.09.2010 року наказом начальника Попаснянської дистанції електропостачання №219 від 27.09.2010 року призначено комісію по розслідуванню нещасного випадку на виробництві (а.с.57).
Згідно акту від 06.10.2010 року, складеного за наслідками проведеної перевірки (а.с.58-59), комісія дійшла висновку не проводити розслідування нещасного випадку на виробництві на підставі п. 7 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, оскільки відсутній факт втрати працездатності позивачкою, за медичною допомогою позивачка з 01.10.2006 року по 31.10.2006 року не зверталась, та не підтвердились факти, викладені у заяві.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала
смерть.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження факту отримання нею травми 19 жовтня 2006 року під час виконання робіт по збиранню сміття вздовж колії Попасна 995 км –Мар’ївка.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що 19 жовтня 2006 року прибирали сміття вздовж залізничної колії, але не бачили, щоб позивачка падала та отримала травму. ОСОБА_1 їм не говорила про падіння та отримання травми в той час. Про ймовірне отримання нею травми їм стало відомо з заяв позивачки.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що не пам’ятають, щоб при виконанні роботи ОСОБА_1 падала та травмувалася, оскільки пройшло багато часу.
Свідок ОСОБА_5, який був безпосереднім керівником позивачки, спростував твердження позивачки про те, що йому 19 жовтня 2006 року ОСОБА_1 повідомила про падіння під час роботи. Вперше почув про хворобу ліктя від позивачки перед операцією навесні 2007 року. Позивачка пояснила, що впала у магазині.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що 19 жовтня 2006 року працювала у зміну енергодиспетчером Попаснянської дистанції електропостачання. Про всі позаштатні ситуації повідомляється їй. Не пам’ятає, щоб будь-хто повідомляв про отримання травми позивачкою. Якщо працівник повідомляє про травму, вона відразу доводить до відома керівництва.
Актом від 06.10.2010 року, складеного комісією за наслідками проведеної перевірки за заявою позивачки (а.с.58-59), також не встановлено саме факт падіння позивачки під час виконання робіт 19 жовтня 2006 року, що підтверджується показаннями у якості свідка голови комісії з розслідування нещасного випадку ОСОБА_16
Враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження саме факту раптового впливу на позивачку небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталося у процесі виконання нею трудових обов'язків, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Попаснянському районі Луганської області про встановлення факту травмування на виробництві, зобов’язання провести розслідування нещасного випадку та скласти акт, визнання права на отримання страхових виплат, зобов’язання призначити страхові виплати відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Попаснянського районного суду апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні –з дня отримання його копії.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги –після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя: І.В. Лизенко