Справа № 2-87/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.    Полтавський районний  суд  Полтавської  області  у складі :  

головуючого –судді                  Гальченко  О.О.,

при  секретарі                                               Федько  Є.О.,

розглянувши у  відкритому судовому  засіданні  в  залі  суду в м.  Полтава  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  Полтавської  обласної  державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  про  поновлення  на  роботі  та  стягнення  плати  за   час  вимушеного  прогулу, -

                                                В С Т А Н О В И В :

       Позивач  13.08.2010 року  звернувся  до  суду  із  позовом  до  відповідача   про поновлення  на  роботі  та  стягнення  плати за час  вимушеного  прогулу,   посилаючись  на те, що з 03.02.2009 року він  працював на посаді головного фахівця сектору інформаційно аналітичного забезпечення у Полтавській обласній державній інспекції з контролю якості лікарських засобів. Наказом № 121-К від 02.01.2010 р. його було переведено на посаду провідного фахівця лабораторії з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції.  15.06.2010 року наказом голови комісії з припинення юридичної особи № 159-К він був звільнений з роботи у зв»язку з ліквідацією установи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає  звільнення   незаконним   з  наступних  підстав.

      З 31.05.2010 року по 19.06.2010 року на підставі ст. 15 Закону України «Про відпустки»він перебував у додатковій оплачуваній відпустці у зв»язку з навчанням в Полтавському Національному педагогічному університеті і під час перебування у відпустці   його   звільнили.

      15.04.2010 року він був попереджений про вивільнення у зв»язку з реорганізацією.   Ч. 3 ст. 36 КЗпП  України передбачає, шо при реорганізації підприємства дія трудових договорів продовжується, тобто при реорганізації настає правонаступництво не лише в частині майна і майнових прав та обов»язків, але і в трудових відносинах.

      Вважає, що головою комісії з припинення юридичної особи Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів було допущено грубе порушення п. 2.6. наказу Міністерства охорони здоров»я України № 306 від 07.04.2010р. «Про заходи щодо реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів», який передбачає: «забезпечити вивільнення та працевлаштування працівників Держлікінспекції в установленому законодавством порядку».  Його звільнення вважає незаконним  так,  як   його не було працевлаштовано відповідно до даного наказу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП   України  в день звільнення йому  повинні були виплатити всі суми, які належать йому при звільненні, що не було керівництвом виконано. Розрахунковий лист йому вручено 21.06.2010р. а розрахунок  з  ним  проведено 30.07.2010р.

Відповідно до ст.117 КЗпП України  йому повинні були сплатити середній заробіток за весь час фактичної затримки тобто з 16.07.2010 р. по 30.07.2010р.

На день пред»явлення позову до суду він перебував у вимушеному прогулі 59 днів, з 15.06.2005 року по 13.08.2010 року. За цей час відповідач зобов»язаний виплатити на

його  користь заробітну плату.   Свої вимоги у зазначеній частині  він   збільшить  на  день  розгляду  справи в суді.

       22.06.2010р. він звернувся із заявою щодо перевірки дотримання вимог  законодавства про працю до Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області.  05.08.2010р. йому було надано відповідь, в якій зазначено, що при наданні навчальної відпустки адміністрацією було порушено вимоги ст.21 Закону України «Про відпустки» в частині виплати заробітної плати за час відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку. Також, мало місце порушення вимог ч.3 ст.40 КЗпП.  Крім того, відповідно  до нової структури Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів, затвердженої заступником голови Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України К.Л. Косяченко, 27.10.2009р. було передбачено три посади провідного фахівця, тобто в новоствореній інспекції його посада передбачена, про що свідчить структура затверджена 26.04.2010р. головою Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України О.С. Соловйовим.  Отже, його звільнення суперечить  вимогам чинного законодавства.    З 15.06.2010 року  він не працює.

       В період з 15.06.2010р. він не міг ніде працевлаштуватися,  в наслідок цього він втратив кваліфікацію та навички в роботі. Крім того, протягом цього часу він не мав коштів для існування та оплати побутових потреб. Через відсутність коштів він не мав можливостей придбати в достатній кількості необхідних продуктів харчування, предметів першої необхідності, одягу. Цим самим був позбавлений можливості ведення звичайного способу проживання. Для ведення звичайного способу життя  вимушений був позичити у борг 1 000 грн, що поставило його в принизливе становище перед його товаришами. Внаслідок всього цього, його  відносини з сім»єю значно погіршились.

      Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації умов життя.  Крім того, згідно ст. 237-1  КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

      Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р.      № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах тощо),  якщо призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає  від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов»язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

      Таким чином, внаслідок незаконного звільнення  з роботи йому  завдано   моральної шкоди, яку   він  оцінює в 2 000 грн.

Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області, відповідно до ст. 233,  235 КЗпП,  йому  рекомендовано звернутись до суду з питання поновлення на роботі.

      Прохав  скасувати наказ голови комісії з припинення юридичної особи № 159-К від 15.06.2010р. Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів про його  звільнення.  Поновити його на роботі на посаді провідного фахівця лабораторії з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Стягнути з Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2010р.  до дня поновлення на роботі.   Сгягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої  моральної шкоди в сумі 2 000 грн

На          голову комісії з припинення юридичної особи - ОСОБА_4 на підставі ст. 237 КЗпП України покласти матеріальну відповідальність на покриття шкоди, заподіяної організації внаслідок оплати йому  вимушеного прогулу.

       Одночасно  із зверненням  до  суду  з  позовом  подав  заяву  про  поновлення   строку  звернення  до  суду  з   позовом,  бо  пропущений  з  поважних  причин  ( а. с.  3 ).

       В ході судового  розгляду    в зв»язку  із відомостями  отриманими  від  державного реєстратора  (  а. с.  167 -  174 ),  а саме  п. 2    «Положення  про  Державну  інспекцію  з  контролю  якості  лікарських  засобів  в  Полтавській області»,  затвердженої  16.04.2010 року :  Державна  інспекція  з  контролю  якості  лікарських  засобів  в Полтавській  області є  правонаступником  усіх  майнових  і  немайнових  прав  та  обов»язків  Полтавської  обласної  державної інспекції  з контролю  якості лікарських засобів.  Тому,  за клопотанням  позивача  згідно  ухвали  суду від 02.08.2011 року  було замінено  первинного  відповідача  на належного –Державну  інспекцію  з  контролю  якості  лікарських  засобів  та  виключено  із  кола  осіб  в  позові третю  особу, що  не  заявляє  самостійних  вимог –ОСОБА_4.(  а. с.  183 ).

       10.10.2011 року позивач  надав  суду  уточнення  позовних  вимог,  згідно  яких  послався  на  те,  що  відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. В зв»язку із збільшенням терміну вимушеного прогулу виникла необхідність уточнити позовні вимоги.

       Станом на 10.10.2011 року вимушений прогул складає 330 робочих днів :

За 2010 рікЗа 2011 рік

Червень -8 днів.Січень - 19 днів.

Липень -22 дніЛютий -20 днів

Серпень-21 деньБерезень -22 дні

Вересень -22 дніКвітень -20 днів.

Жовтень - 21 деньТравень -19 днів

Листопад -22 дніЧервень - 20 день

Грудень -23 дніЛипень -21 день

Серпень -22 день

Вересень - 22 дні

Жовтень -6 днів

        Розрахунок :

76,58 грн.(середньоденний заробіток ) х 330 днів вимушеного прогулу = 25 271,40 грн. Крім того, бажає змінити позовні вимоги в частині поновлення його на роботі, бо  в ході судового розгляду справи  зрозумів, що з боку відповідача виявляється негативне   ставлення до питання поновлення його на роботі. В разі поновлення його на роботі до нього буде упереджене, негативне ставлення, що унеможливлює нормальну працю. Відповідач любим шляхом намагається позбавитися його, надає суду документи, зокрема штатний розклад, з допомогою яких намагається довести суду, що вони не можуть поновити його на роботі.  В зв»язку з таким ставленням до нього, йому будуть перешкоджати нормальній праці. Тому, прийшов до висновку необхідності зміни позовних вимог, які викласти як визнання його звільнення з роботи незаконним та зміну причини та дати його звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України відповідно даті винесення рішення суду про задоволення його позовних вимог.

Зі змісту ст.235 КЗпП України вбачається, що у разі визнання звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, суд може визнати звільнення незаконним і не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення з посиланням на відповідну статтю закону.

    Затягування розгляду справи за його позовом  до суду відбувається з боку відповідача. Це вбачається з того, що відповідач не надав необхідні документи для розгляду позову на його  заяву і затягував надання документів на запити суду, зокрема довідку про розмір його заробітної плати, «Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів в Полтавській області» та інші; представник відповідача неодноразово не з»являвся до суду, з цієї причини відкладалося слухання справи. Представник відповідача тривалий час вводив суд в оману стосовно відсутності «Положення про Державну інспекцію», в зв»язку з чим суд змушений був виносити ухвалу від 02.06.2011 року про забезпечення доказів по справі і самостійно витребовувати у Державного реєстратора Полтавської РДА всі відомості про відповідача та його державну реєстрацію.

Таким чином, не з його вини затягувався розгляд справи, а тому  вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

       Остаточно  прохав  поновити йому строк  звернення з позовом до суду, який пропущений  ним   з поважних причин.

Скасувати наказ голови комісії з припинення юридичної особи № 159-К від 15.06.2010 р. Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів про його звільнення.

Визнати незаконним звільнення його з роботи провідного фахівця лабораторії з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції Полтавської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.

Змінити дату його звільнення і причину звільненя з роботи, виклавши її в наступній редакції : «звільнити ОСОБА_1 з роботи провідного фахівця лабораторії з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Полтавській області за власним бажанням за ст.38 КЗпП з дати постановления про це рішення суду».

Стягнути з Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів у Полтавській області заробітну плату за час вимушеного прогулу,  а саме 25 271,40 грн.,     243,96 грн. заборгованості за навчальну відпустку,     20 000 гривень моральної шкоди.

Вимоги про:  покладення матеріальної відповідальності на покриття шкоди заподіяної організації внаслідок оплати його вимушеного прогулу на голову комісії з припинення юридичної особи - ОСОБА_4 залишити без розгляду.

     В  судовому засіданні   позивач підтримав  позов,  надавши  можливі  докази  на його  підтвердження.  Пояснив,  що  зміни  в  організації  виробництва  і  праці  Полтавської  обласної  державної інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  не  могли  одночасно  щодо  одних  працівників  відбуватися  як  ліквідація,  а  щодо  інших  як    реорганізація  та  звільняти  їх  з  різних  причин.  Що   зміна  в  організації  виробництва  відбулася  шляхом  реорганізації,    а  не  ліквідації  як  він  звільнений,  це  підтверджується  листом  від  Територіальної  інспекції  праці  у  Полтавській області   від  05.08.2010р.  на  його  ім»я,  наказом  міністерства  охорони  здоров»я  №  306  від  07.04.2010р.,  наказом  № 315 –К  про  звільнення  від  16.08.2010р.  начальника  Полтавської  обласної  державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів -  ОСОБА_5  в  зв»язку  саме  із  реорганізацією,  наказом  державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських засобів  № 211  від  15.04.2010р.,  де  мова  йде  також  про  реорганізацію,  попередженням  № 6  від  15.04.2010р.  на  його  ім»я  від  Полтавської  обласної  державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів,  де  його  попереджали  про  звільнення  через  реорганізацію,  оголошенням  Державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  МОЗ України  в  газеті  «Урядовий  кур»єр» від  07.08.2010р.  щодо  оголошення  конкурсу  на  заміщення  вакантних  посад,  в  т. ч.  і  в  Полтавській  області.  Таким  чином,  коли  він  перебував  у  навчальній  відпустці  його  не  мали  права  звільняти.  Його  попереджали  про  звільнення  в  зв»язку  із  реорганізацією.  А  звільнити  в зв»язку  із  ліквідацією,  про  що  його  додатково  не попереджали  і  що  має  для  нього  різні  правові  наслідки.  

     Представник  відповідача -  Петренко О.А. (  а. с. 192  )  позов  не  визнала,    підтримавши  надані  раніше  заперечення  щодо  нього  третьою  особою  по  першому  позову  (  а. с. 52 - 56  ).  Пояснила,  що    вважає,  що  звільнення  позивача  відбулось  законно,  бо  його  звільнили  через  ліквідацію  під  час  перебування  його  у   навчальній  відпустці,  що  відповідає  діючому  законодавству.  Про  що  його  попередили  за  два  місяці.  На  той  було  не  відомо  і  мінялися     зміни  в  організації  виробництва  і  праці  Полтавської  обласної  державної інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів.  Заперечила,  що  новостворене  підприємство -    Державна  інспекція з  контролю  якості  лікарських  засобів  у  Полтавській  області   є  правонаступником    Полтавської  обласної  державної інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  в  частині  трудових  прав   та   обов»язків,  хоча  це  зазначено  у    положенні  про  Державну  інспекцію  з  контролю  якості  лікарських  засобів  у  Полтавській  області.    Намагалася  ввести  суд  в  оману  та  згідно  наданої  довіреності  від   Державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  у  Полтавській  області,      коли  не  було  замінено  відповідача,  з  не  зрозумілих  підстав  намагалася  представити  інтереси  саме  Полтавської  обласної  державної інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів,  до  якої  не  мала  жодного відношення  і  представник  якої  в  суд  не  викликався  по  даній  справі,  бо  не  був  відповідачем  на  той  час  (  а. с.  82 ).

     Судом  встановлено,  всі  обставини,  на  які  позивач  послався  в  позові    і  вони  доводяться  матеріалами  справи  на  а. с.   4 –12,  19,  42 –44,  46 –51,  57 –74,  110 –122,  138 –143,  153 –158,  166 –174,  176 –181.

     Суд,  заслухавши  сторін,   дослідивши  докази,  якими  обгрунтовується      вважає,  що  уточнені  позовні  вимоги  позивача  підлягають  частковому  задоволенню.  А  саме :  вимога  щодо  поновлення  строку  звернення  до  суду   передбаченого  ст. 233  КЗпП  України   із   даним  позовом  підлягає  задоволенню  на  підставі  ст.  234  КЗпП  України,  так  як  позивач  довів,  що  він  пропущений  ним  з  поважних  причин,  надавши  відповідні  докази.   Вимоги  про  :  скасування  наказу  голови  комісії  з  припинення  юридичної  особи  №  159 –К  від  15.062010  року  про  звільнення  позивача  в  зв»язку із  ліквідацією  установи.  Визнання  звільнення  незаконним  із  зміною  дати  звільнення  і  причини  звільнення,  стягнення  заробітної  плати  за  час  вимушеного  прогулу  та  заборгованості  за  вимушений  прогул -  підлягають  задоволенню  на  підставі  ст.  40,   235,  236  КЗпП   України,  так  як  позивач  також  довів  вказані  ним  в  позові  та  в  засіданні  підстави  для  цього.  Оскільки  зміна   в  організації  виробництва  і   праці  внаслідок  реорганізації  та  ліквідації  установи,  підприємства  має  різні  правові  наслідки.  Позивача  попереджали  про  вивільнення  в  зв»язку  із  реорганізацією,  але  без  попередження  звільнили   15.06.2010  року   в  зв»я зку  із  ліквідацією  установи.  Хоча,  працюючу  в  цій  же  уставнові  ОСОБА_5  звільнили  16.08.2010  року  в  зв»язку  із  реорганізацією  установи.  Тому,  з  цієї  підстави  позивача  необхідно  було  б  звільнити  також  в  зв»зку  із  реорганізацією,  як  і  попереджали   його   та  звільнили  іншого  працівника.  Крім  цього,  його  звільнили  під  час  перебування  його  в  навчальній  відпустці,  попередньо  про  це  видавши  відповідний  наказ (  а. с.  47,  8 ).  Довідки  щодо  заборгованості  та  відповідні  розрахунки  з  цього  приводу  знаходяться  в  матеріалах  справи  та  в  уточненому  позові.  Чим  порушили  його  трудові  права.   Вимога  щодо  відшкодування  моральної  шкоди  підлягає  частковому  задоволенню  відповідно  до  ст.  237 –1  КЗпП  України,  оскільки  порушення його  трудових  прав  призвели  до  моральних  страждань,  втрати  нормальних  життєвих  зв»язків  і  вимагали  від  нього  додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя.  Але,  суд  вважає,  що  адекватним  відшкодуванням  заявленої  моральної  шкоди,  з  урахуванням  глибини  та  тривалості  моральних  страждань,  ступеню  порушення  укладу  нормального  життя  та  зусиль  для  його  відновлення  з  врахуванням  матеріального  стану  відповідача  буде  3  000  грн.

Вимоги    покладення  матеріальної  відповідальності  на покриття  шкоди  заподіяної  організації  внаслідок  оплати  позивачу вимушеного прогулу  на  голову  комісії  з  припинення  юридичної  особи  підлягають  залишенню  без розгляду  на  підставі  ст.  207 ч. 5  ЦПК  України,  так  як  це  право  позивача.

    Керуючись ст.  27,  31,  88,  208,  214,  215,  218,  294  ЦПК  України,  ст. 233,  234,  40,  235,  236,  237 –1  КЗпП  України, суд,  -     

                                                 В И Р І Ш И В :

      Уточнені  позовні   вимоги -  задовольнити  частково.

      Поновити  позивачу  строк  звернення  до суду  із   даним  позовом,  так  як він пропущений  з  поважних  причин.

      Скасувати  наказ    голови  комісії  з  припинення  юридичної  особи  Полтавської  обласної  державної  інспекції  з  контролю  лікарських  засобів  №  159 –К  від  15.06.2010  року -  ОСОБА_4  про  звільнення  ОСОБА_1  в  зв»язку  з  ліквідацією  установи  ( п. 1 ст. 40  КЗпП ).

      Визнати  незаконним  звільнення  ОСОБА_1  з  роботи  провідного  фахівця  лабораторії  з  контролю  якості  лікарських  засобів  та  медичної  продукції  Полтавської  обласної  державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських засобів,  змінивши  дату  звільнення  і   причину  звільнення  з  роботи,  виклавши  в  наступній  редакції :  «Звільнити  ОСОБА_1  з  роботи  провідного  фахівця   лабораторії  з  контролю  лікарських  засобів  та  медичної продукції  Державної  інспекції  з контролю  лікарських  засобів  у  Полтавській  області  за  власним  бажанням  за  ст.  38  КЗпП  України  з  14.11.2011  року».  

       Стягнути  з  Державної  інспекції з  контролю  якості  лікарських  засобів  у  Полтавській  області     заробітну плату  за  час  вимушеного прогулу,  а  саме  з  15.06.2010  року  по  10.10.2011  року  за  330  робочих  днів  у  сумі  25 271,40  гривень  та  заборгованість  за  навчальну  відпустку,  яку  було надано   з  31.05.2010  року  по  19.06.2010  року  у  сумі  243,96  гривень  та  моральну шкоду  у  сумі  3 000  гривень.

       Вимоги  про  покладення  матеріальної  відповідальності  на покриття  шкоди  заподіяної  організації  внаслідок  оплати  позивачу вимушеного прогулу  на  голову  комісії  з  припинення  юридичної  особи -  ОСОБА_4 -  залишити  без  розгляду.

      Стягнути  з  Державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських  засобів  на  користь  Держави   судовий  збір у  сумі  567,45    гривень.

      Рішення надруковано  суддею  в  нарадчій  кімнаті та є оригіналом.

Суддя:  О. О. Гальченко