ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

10 жовтня 2006 р.

№ 10/403

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого,

 

Панченко Н.П.,

 

Плюшко І.А.

 

розглянувши матеріали касаційної скарги

СПД - фізичної особи ОСОБА_1

 

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року

 

у справі

№ 10/403

 

господарського суду

Донецької області

 

за позовом

СПД - фізичної особи ОСОБА_1

 

до	СПД - фізичної особи ОСОБА_2

 

за участю третіх осіб

1. ТОВ "Спортивний клуб "Титан" 2. ТОВ"СтарК"

 

про	стягнення заборгованості у сумі 10 399 грн. 43 коп.

 

за участю представників сторін: від позивача - від відповідача - від третіх осіб -

ОСОБА_3 не з'явився не з'явилися

 

В С Т А Н О В И В :

СПД - ФО ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до СПД - ФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 6 826 грн. за договором суборенди №НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року за користування торговими площами та стягнення штрафних санкцій у сумі 3 576 грн. 43 коп. за прострочення орендних платежів.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з лютого по грудень 2004 року у сумі 8 385 грн. 96 коп. та штрафних санкцій у сумі 2 329 грн. 21 коп. за прострочення орендних платежів, а також доповнив позовні вимоги та просив стягнути неустойку у сумі 2 453 грн. 03 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року (суддя Приходько І.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 8 385 грн. 96 коп., штрафних санкцій за прострочення сплати орендної плати у сумі 2 329 грн. 21 коп., відмовлено у стягненні неустойки у сумі 2 453 грн. 03 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року апеляційну скаргу СПД - ФО ОСОБА_2 задоволено частково, рішення господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року по справі №10/403 змінено у частині суми стягнення заборгованості за договором суборенди №НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року з 8 385 грн. 96 коп. на 205грн. 26 коп., скасовано в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 2 329 грн. 21 коп., відмовлено у задоволені позову в частині стягнення штрафних санкцій СПД - ФО ОСОБА_1 до СПД - ФО ОСОБА_2, в інший частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 14 липня 2005 року касаційна скарга СПД - ФО ОСОБА_1 частково задоволена, скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2005 року та рішення господарського суду Донецької області від 22 березня 2005 року у справі №10/403, справа передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області

Рішенням від 17 березня 2006 року господарський суд Донецької області (суддя Склярук О.І.) частково позов задовольнив, стягнув з СПД - ФО ОСОБА_2 на користь СПД - ФО ОСОБА_1 заборгованість у сумі 205 грн. 26 коп., відмовив в задоволені інших позовних вимог.

До розгляду справи було залучено в якості третіх особі ТОВ "Спортивний клуб "Титан" та ТОВ "СтарК".

Рішення господарського суду Донецької області від 17 березня 2006 року мотивоване тим, що 10 січня 2004 року між позивачем та відповідачем було підписано договір №НОМЕР_1 суборенди торговельного приміщення, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу торговельну площу 5,8 кв.м. на третьому поверсі; орендна плата складала 159 грн. 90 коп. за один квадратний метр, що складає 30 умовних одиниць; факт отримання приміщення підтверджено актом прийому - передачі 10 січня 2004 року, підписаний обома сторонами; 5 березня 2004 року сторони змінили предмет договору та розмір орендної плати та визначили, що передана в оренду площа складає 3,9 кв.м. на другому поверсі; розмір орендної плати - 213 грн. 20 коп. за один квадратний метр, що складає 40 умовних одиниць; актів прийому - передачі відповідачу на вказані площі та актів повернення з оренди, орендованих на третьому поверсі площ суду не надано; відповідач не звертався до суду з вимогою щодо зобов'язання позивача передати йому приміщення в натурі; відповідач сплатив позивачу у січні 2004 року - 650 грн., у березні 2004 року - 750 грн., розмір орендної плати повинен був складати за січень 618 грн. 28 коп., лютий - 927грн. 42 коп. та березень - 149 грн. 59 коп., сума заборгованості складає 205 грн. 26 коп. з врахуванням коштів сплачених відповідачем; відповідачем додано до справи документ, якій підтверджує перевезення торговельного обладнання із торговельного комплексу "Майдан" та сплату доданих послуг; позивач не довів вимоги в частині сплати штрафних санкцій у тому числі неустойки; вимоги суду щодо надання актів обстеження позивач не виконав.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 17 березня 2006 року у справі №10/403, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року, СПД - ФО ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року по справі № 10/403 і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з огляду на порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 193, 286, 283 ГК України, ст.ст. 525-526, п.6 ст.762 та ст.766 ЦК України та ст.ст. 4^2-5, 4⁷, 32, 38, 43, 84 ГПК України, оскільки не з'ясовано усіх обставин справи, не встановлено дійсні права та обов'язки сторін, не надано належної оцінки обставинам справи.

Вищим господарським судом України ухвалою від 15 серпня 2006 року у справі № 10/403 порушено касаційне провадження.

          Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України від 9 жовтня 2006 року у справі № 10/403 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Плюшко І.А.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди №НОМЕР_1 від 10 січня  2004 року строком до 31 грудня 2004 року, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування площу у розмірі 5,80 кв.м., за адресою м.Донецьк, АДРЕСА_1., а відповідач - сплачувати орендну плату, відповідно до п.п.6.1, 6.7 договору у сумі 159 грн. 90 коп. за 1 кв.м. до 25 числа місяця, який передує строку оплати.

Відповідно до п.9.6 договору у випадку неоплати або несвоєчасної оплати орендатором орендодавцю орендної плати в строки, зазначені в договорі, орендатор оплачує орендодавцю в якості штрафної санкції орендну плату в розмірі на 20 умовних одиниць більше за один квадратний метр зайнятої ним площі. У випадку неоплати орендатором зазначеної штрафної санкції протягом п'яти днів, він несе відповідальність відповідно до умов цього договору.

За п.6.6 договору у підтвердження факту користування орендатором торгових приміщень сторонами щомісяця повинні складатися акти приймання виконаних послуг. Зазначений акт укладається орендодавцем.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірне приміщення позивачем було передано відповідачу відповідно акту прийому-передачі від 10 січня 2004 року.

Судами встановлено, що відповідачем із приміщення 04 березня 2004 року вивезено обладнання.

05 березня  2004 року сторони уклали додаткову угоду №НОМЕР_2 до договору суборенди №НОМЕР_1, змінивши об'єкт оренди та розмір орендної плати.

Як встановлено судами, за додатковою угодою об'єктом оренди є торгова площа 3,9 кв. м на 2-му поверсі торгового комплексу.

Вказаною додатковою угодою сторони змінили ціну одного кв. м орендованої площі, встановивши її в 213 грн. 20 коп. за 1 кв. м, та термін сплати орендної плати - до 15 числа місяця, який передує звітному в порядку, передбаченому п.2.4 договору.

Судами попередніх інстанцій вказано, що відповідно до ст.33 ГПК України позивачем не доведено передачу в оренду приміщення площею 3,9 кв. м та користування цією площею відповідачем.

 

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не в повному обсязі виконував прийняті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за торгові площі 5,80 кв. м та 3,90 кв. м, внаслідок чого за період дії договору оренди з лютого по грудень 2004 року утворилася заборгованість у сумі 8 385 грн. 96 коп.

Крім того, позивач просив стягнути штрафні санкції у сумі 2 329 грн. 21 коп., що передбачені п.9.6 договору оренди №НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року за порушення строків сплати орендних платежів, а також просив у зв'язку з порушенням вимог щодо повернення торгової площі 5,80 кв. м стягнути штрафних санкцій за 41 день користування приміщенням площею 5,8 кв. м у сумі 2453 грн. 03 коп., при цьому посилався на ст.785 ЦК України.

Касаційна інстанція звертає увагу, що судами не дотримано ст.111¹² ГПК України, оскільки не виконано в повному обсязі вказівок, що містилися в постанові касаційної інстанції від 08.11.2005 у даній справі.

Вищий господарський суд України у постанові від 08.11.2005 у даній справі зауважив, на чому касаційна інстанція повторно наголошує, що судами не взято до уваги ті обставини, що договір оренди і додаткова угода сторонами виконуються, оскільки питання про їх припинення чи розірвання не ставилося.

Виконання та припинення господарських зобов`язань регулюється Главою 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пункт 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

 

Відповідно до ст.111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.         

За результатами розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з`ясовано судами першої та апеляційної інстанції з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, допущено порушення ст.111<sup>12</sup> ГПК України та помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду відповідно до п.3 ст.111⁹ ГПК України.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, відповідно до ст.111¹² ГПК України виконати вказівки постанови Вищого господарського суду від 08.11.2005 у даній справі в повному обсязі, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи, дослідити всі докази та додатково витребувані докази в їх сукупності та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17 березня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року у справі № 10/403 скасувати.

Справу № 10/403 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя                                                            С. Самусенко

Судді                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                    І. Плюшко