ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

24 жовтня 2006 р.

№ 11/3904

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА”

на                      ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2006р.

у справі           № 11/3904

за позовом      Дочірнього іноземного підприємства “Дірол Кедбері Україна”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА”

про                      стягнення 315 025,0 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лаврова Т.О. (довіреність від 01.10.06),

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2006р. (головуючий, суддя Щепанська Г.А., судді Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ЮВА” у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р. у справі №11/3904 про порушення провадження у даній справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на приписи ст.64, ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України  ухвали про порушення провадження у справі оскарженню  не підлягають.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням ст.ст.8, 129 Конституції України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового  акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ст.129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ст.22 ГПК України (права та обов’язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.

В силу  статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 64 ГПК України встановлено, що суддя, прийнявши позовну заяву, виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст.86 цього Кодексу.

Права сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі дана норма не передбачає.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р. у справі №11/3904 про порушення провадження у даній справі.  Вказана ухвала винесена на підставі ст.64  ГПК України.

Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали стаття 64 ГПК України не передбачає, то колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА” на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 26.06.2006р. про порушення провадження у справі, яка не підлягає оскарженню.

Ухвала  Житомирського апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам Конституції України (ч.2 ст.6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Керуючись статтями 106, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів  

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВА” залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2006р. у справі №11/3904  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій