Справа № 22-ц-2690/14128/11
Головуючий у 1 інстанції: Українець В.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», поданою його представником ОСОБА_1 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору, скасування заборони та виключення запису ,
в с т а н о в и л а:
у грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки № 71484, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1408 , скасування заборони відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та виключення запису з державного реєстру іпотек щодо цієї квартири, посилаючись на те, що договір іпотеки укладено ОСОБА_3 з перевищенням повноважень, зазначених у довіреності та з метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору укладеному від свого імені.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, як таких, що заявлені з порушенням строків позовної давності. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. А саме, судом проігноровано їх заяву про застосування строку позовної давності. Крім того, передача квартири в іпотеку відбулась за згоди чоловіка позивачки, яка нотаріально посвідчена. Останній по суті є співвласником квартири і тому мав можливість своєчасно повідомити про укладення договору.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивачки просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обгрунтованість.
ОСОБА_3 та третя особа у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2007 року ОСОБА_2 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в АКІБ «УкрСиббанк» і для цього надала йому право передати в іпотеку АДРЕСА_1 в забезпечення її зобов’язань за кредитним договором. 30 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту № 11261009000 за яким отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 139500 доларів США під 13, 90 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 30.11.2017 року. Того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, був укладений договір іпотеки, за яким з метою забезпечення зобов`язань за кредитними договорами № 11261009000 та № 11261461000 від 30.11.2007 року було передано в іпотеку АДРЕСА_1
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
З довіреності вбачається, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 передати в іпотеку квартиру в забезпечення її зобов’язань перед банком. Проте, ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру, яка належить позивачці у забезпечення свого зобов’язання за кредитними договорами, а не у забезпечення зобов’язання позивачки.
Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також інших осіб, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Суд першої інстанції повно та всебічно оцінив усі зібрані у справі докази, правильно встановив обставини справи та керуючись приписами вищезазначених норм дійшов правильних висновків про те, що договір іпотеки вчинений поза волею ОСОБА_2 та підлягає визнанню недійсним, оскільки він вчинений у інтересах особи, який була видана довіреність. ОСОБА_2 в подальшому не схвалювала дії свого представника по укладенню договору іпотеки, а тому такий договір не може створювати будь-яких прав та обов’язків для позивачки.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивакою не пропущено.
Договір іпотеки укладено 30.11.2007 року. Позивачка звернулася з позовом 01.12.2010 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Доводи ПАТ «УкрСиббанк» про те, що позивач дізналася або могла дізнатися про укладення договору іпотеки саме у день його укладення ґрунтуються на припущеннях. У даному випадку для застосування позовної давності необхідно довести належними та допустимими доказами, що позивачка дізналася про укладення договору 30.11.2007 року, оскільки навіть якщо остання дізналася про укладення договору на наступний день такий строк не є пропущеним. Будь-яких доказів того, що позивач дізналася або могла дізнатися про укладення договору іпотеки безпосередньо у день його укладання апелянт не надав. Доводи апеляційної скарги, що про укладення договору іпотеки позивачку міг повідомити її чоловік, який надав згоду на укладення такого договору також ґрунтуються на припущеннях. ОСОБА_5 надавав таку згоду 29.11.2007 року. Будь-яких доказів про те, що чоловік позивачки знав про укладення договору іпотеки 30.11.2007 року та повідомив про це позивачку відповідачем не надано.
Оскільки вимога позивачки про визнання договору іпотеки недійсним ґрунтується на законі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що задоволенню підлягають і вимоги про скасування заборони відчуження нерухомого майна та виключення запису з Державного реєстру іпотек щодо нерухомого майна, яке було предметом іпотеки.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, а рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді