Справа № 22-ц-2690/12534/11
Головуючий у 1 інстанції: Клочко І.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» поданою його представником ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль і звільнення його з-під арешту ,
в с т а н о в и л а:
у березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним визнання права власності на автомобіль і звільнення його з-під арешту, посилаючись на те, що 21.03.2008 року домовився із ОСОБА_3 про купівлю автомобіля Міцубісі д.н. НОМЕР_1. У зв’язку з тим, що на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не мав можливості нотаріально посвідчити договір, через довірену особу ОСОБА_5 йому було видано довіреність з правом керування та розпорядженням автомобілем, а він передав ОСОБА_5 25 000 доларів США за автомобіль та видав на ім’я ОСОБА_3 розписку. В листопаді 2010 року, звернувшись в органи ДАІ для зняття автомобіля з реєстрації дізнався, що автомобіль знаходиться під арештом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Фольксбанк» через свого представника подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. А саме, суд визнав договір дійсним в порушення вимог ч. 4 ст. 639 ЦК України, згідно з якою, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія вважає за можливе розглянути справу без участі не з`явившихся осіб відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Незважаючи на те, що згідно зворотного повідомлення ОСОБА_2 не з`являється за отриманням повідомлення, останній не повідомляв суд про зміну адреси, а тому відповідно до ст. 77 ЦПК України судова повістка вважається доставленою.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки Міцубісі, 2006 року випуску д.н. НОМЕР_1 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 та його малолітньому сину ОСОБА_4.
У березні 2008 року орган опіки і піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації направив листа УДАІ ГУМВС України в м. Києві, яким надав дозвіл на зняття з обліку у зв`язку з продажем автомобіля Міцубісі, 2006 року випуску д.н. НОМЕР_1, що належав померлій ОСОБА_7, зазначивши, що інтереси малолітнього співвласника ОСОБА_4 при цьому порушені не будуть.
21.03.2008 року ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену довіреність строком на три роки з правом передоручення на ім`я ОСОБА_5 на право вчиняти дії щодо розпорядження зазначеним автомобілем, в тому числі продажу, при умові сплати всіх податків та платежів.
21.04.2008 року ОСОБА_5 було видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 на право експлуатувати та розпоряджатися спірним автомобілем, з правом його продажу, міни, здачу в оренду тощо.
21.04.2008 року ОСОБА_3 надав розписку про те, що він не має жодних підстав перешкоджаючих продажу цього автомобіля громадянинові ОСОБА_2 та отримав від останнього за вищевказаний автомобіль 25 000 доларів США.
Згідно з постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 21.05.2010 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 08.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Фольксбанк» 831 111,40 грн. та на все майно ОСОБА_3 накладено арешт.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу автомобіля від 21.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсним суд керувався приписами ч. 2 ст. 220 ЦК України, згідно з якою, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може такий договір визнати дійсним.
Разом з тим, суд не врахував, що дана стаття застосовується лише у випадках недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Законом же не передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі – продажу автомобілів. Тобто сторони могли укласти договір купівлі – продажу автомобіля та він би був чинним і без його нотаріального посвідчення.
Сторони не позбавлені права нотаріально посвідчити ту угоду, яка не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Проте, в такому разі правовідносини щодо укладення угоди регулюються ст. 639 ЦК України.
Згідно ж з ч. 4 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Вимоги позивача ґрунтувалися на тому, що він з ОСОБА_3 домовилися про нотаріальне посвідчення договору купівлі – продажу автомобіля.
За таких обставин договір вважається укладеним лише з моменту його нотаріального посвідчення і не може бути визнаний дійсним у судовому порядку за правилами ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Крім того, автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки та перехід права власності на автомобіль пов`язаний з його перереєстрацією в органах ДАІ.
Відповідно до ст. 52-1 Закону України «Про дорожній рух» органи Державтоінспекції МВС здійснюють функції щодо державної реєстрації, перереєстрації та ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників; у випадках, передбачених законом, здійснюють функції контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів;
Відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 перед відчуженням, передачею транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
При цьому відповідно до Інструкції про проведення огляду транспортних засобів
та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.11.2005 № 987 під час реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку в РЕП ДАІ автомобіля експертами здійснюється його огляд та огляд реєстраційних документів.
При реєстрації автомобіля також сплачуються відповідні податки та збори.
Спірний автомобіль у встановленому порядку не був знятий з реєстрації у органах ДАІ, відповідно не оглядався у встановленому законом порядку та будь-які платежі або збори також не сплачувалися.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді