Справа № 22-ц-2690/15052/11
Головуючий у 1 інстанції: Демидовська А.І.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісент Груп» про повернення безпідставно отриманих коштів,
в с т а н о в и л а:
у липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ»Дісент Груп», у якому просив стягнути з останнього 1 793 250 грн. безпідставно набутих грошових коштів, три проценти річних та інфляційне відшкодування у розмірі відповідно 94 336 грн. та 320 992 грн. посилаючись на те, що за інвестиційними договорами від 21.09.2007 року він передав відповідачу кошти на загальну суму, яка еквівалентна 225 000 доларів США, проте останній не виконав умови договорів щодо будівництва житлового будинку та не повернув ці кошти.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи. А саме, судом не враховано, що 10.08.2009 року інвестиційні договори були за згодою сторін розірвані та відповідач зобов`язався протягом 2 місяців повернути сплачені ним кошти.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 21.09.2007 року укладено три інвестиційні договори № 21, 22, 23.
За цими договорами інвестор ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання забезпечити внесення на рахунок ТОВ «Дісент Груп» авансових платежів та забезпечити повне фінансування проектування та будівництва інвестиційного проекту (будівництво житлових будинків та улаштування території в межах земельної ділянки), а замовник ТОВ «Дісент Груп» взяло на себе зобов`язання забезпечити інвестора дозвільною та іншою документацією, необхідною для реалізації інвестиційного проекту, здійснити всі заходи стосовно продажу будинків та відповідних земельних ділянок за цінами, в терміни до 01.01.2009 року та на умовах, узгоджених в письмовому вигляді з інвестором.
Згідно додаткових угод від 10.08.2009 року до інвестиційних договорів № 21, 22, 23 замовник підтверджує, що ним від інвестора отримано авансові платежі у розмірі по 75 тисяч доларів США по кожному з договорів та сторони домовилися, що у зв`язку з припиненням дії інвестиційних договорів замовник зобов`язаний повернути ці авансові платежі.
З даних додаткових угод вбачається, що у один і той же день, тобто 21.09.2007 року, були укладені інвестиційні договори, які надані позивачем та які припинені та інвестиційні договори у новій редакції. Дію інвестиційних договорів, у тій редакції, яка надана позивачем суду, припинено саме у зв`язку з укладенням між сторонами інвестиційних договорів у новій редакції. Самих інвестиційних договорів у новій редакції сторони не надали.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів внесення коштів на рахунок відповідача, оскільки квитанції про сплату таких коштів не містять печатки підприємства, а самі інвестиційні договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства.
Колегія вважає, що такі висновки відповідають встановленим обставинам справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалі справи вбачається, що згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру від ОСОБА_2 прийнято 378 750 грн.; 378 750 грн.; 126 250 грн. та 250 000 грн. Зазначені квитанції не містять ні дати внесення коштів, ні печатки підприємства, ні підписів головного бухгалтера чи касира. Інших доказів зарахування на рахунок ТОВ «Дісент Груп» зазначених коштів жодна із сторін не надала. Надані до суду апеляційної інстанції ті ж самі квитанції, але вже з проставленими печатками свідчать про те, що такі печатки проставлені після ухвалення рішення судом першої інстанції, або ці квитанції є іншими. Проте, рішення суду ухвалюється лише на підставі тих доказів, які були досліджені в судовому засіданні. Будь-яких обґрунтувань причин відсутності печатки на квитанціях, які надавалися до суду першої інстанції апелянт не надав, а тому такі ж квитанції, але вже з проставленими печатками колегією суддів до уваги не приймаються. Будь-яких інших доказів зарахування на рахунок ТОВ «Дісент Груп» зазначених коштів жодна із сторін не надала.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна з чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З наданих позивачем документів вбачається, що зобов`язання між сторонами тривають. Підстави припинення зобов`язань викладені у главі 50 ЦК України. Уклавши додаткові договори, сторони зобов`язання за інвестиційними договорами на підставах, визначених законом не припинили, а припинили лише дію договорів у зв`язку з укладенням цих же договорів у іншій редакції. Тобто самі інвестиційні договори діють, але в іншій редакції. Посилання апелянта на те, що ці договори були розірвані колегія суддів не приймає до уваги, оскільки будь-яких доказів розірвання договорів не надано.
За таких обставин доводи позивача про те, що спірні грошові кошти набуті відповідачем безпідставно або підстави, на яких вони були набуті, відпали суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що суперечать встановленим обставинам справи.
Згідно з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08.10.2010 року, яке набрало законної сили задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Дісент Груп» про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та визнано право власності за ОСОБА_1 на житлові АДРЕСА_1 Цим рішенням встановлено, що відповідач отримав дозвіл на будівництво вищевказаних житлових будинків та ці житлові будинки побудовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідача та останній не заперечував проти визнання права власності на побудовані на цій земельній ділянці житлові будинки за позивачем.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач просив стягнути з відповідача кошти лише з тих підстав, що інвестиційні договори припинені. Проте, такі договори не припинені, не розірвані, а діють у новій редакції та за цими договорами виконано певні зобов`язання. Будь-яких вимог про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням зобов`язань, чи їх виконання не в повному обсязі за цими договорами позивач не заявляв, самих договорів не надавав, а тому дані питання не були предметом судового розгляду.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді