Справа № 22-ц-2690/15082/11
Головуючий у 1 інстанції: Гребенюк В.В.
Доповідач: Махлай Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
у листопаді 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому просили стягнути з останніх солідарно заборгованість за кредитним договором від 26.02.2007 року у розмірі 17 296,91 доларів США, що еквівалентно 136 415,54 грн. посилаючись на те, що божником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 не виконуються умови договору по поверненню кредитних коштів, відсотків за користування кредитом.
Надалі з урахуванням часткового погашення боргу позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 15 813,48 доларів США, що еквівалентно 125 481,55 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 576,82 доларів США, заборгованість по відсоткам у розмірі 179,85 доларів США, пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 3 352,34 грн., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 840,61 грн.. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість з неї у грошовій одиниці гривня та відмовити у стягненні заборгованості з ОСОБА_2 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам. А саме, суд постановив рішення без участі відповідачів та без надання ними пояснень. Стягнення суми заборгованості в доларах США суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, суд не звернув уваги на те, що порука на дату подачі позову була припинена.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Незважаючи на те, що повідомлення повернулися на адресу суду без вручення за закінчення терміну зберігання, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України такі повідомлення вважаються врученими, оскільки про зміну адреси сторони не повідомляли. Повідомлення також вручено представнику апелянта. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розгляд справи відповідно до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11121845000, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 18 811 доларів США, що еквівалентно на час укладення договору 94 995, 55 грн. зі сплатою 13 % річних строком до 26.02.2014 року. ОСОБА_1 зобов’язалася погасити кредит відповідно до графіку погашення шляхом внесення щомісячних платежів.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_2 як поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконанням боржником її зобов`язань, що випливають з кредитного договору.
Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання по своєчасному поверненню кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначені графіком строки, а тому стягненню у солідарному порядку як з позичальника та поручителя підлягає, як сума прострочених платежів по кредиту та відсоткам так і сума залишку кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Строк виконання основного зобов`язання, забезпеченого порукою згідно з договором про надання споживчого кредиту закінчується 26.02.2014 року. Досягнення сторонами умови про погашення заборгованості частинами не змінює строку виконання зобов`язання, встановленого договором. За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що строк основного зобов`язання закінчився 26.03.2007 року та відповідно до ч. 4 ст. 59 ЦК України порука є припиненою суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч.ч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Факт наявності у позивача ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою апелянтом не оскаржується.
За змістом договору про надання споживчого кредиту повернення суми кредиту здійснюється в доларах США.
Таким чином встановивши, що валютою укладеного між сторонами кредитного договору визначено долари США, розрахунки за цим договором здійснювалися в іноземній валюті, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність стягнення кредитної заборгованості в тій валюті, яка обумовлена договором.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Розмір заборгованості у апеляційній скарзі не оспорюється.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо повідомлення відповідачів про день та час судового засідання колегія суддів вважає надуманими, оскільки матеріали справи містять докази направлення та вручення судових повісток відповідачам за адресою їх проживання, а також повідомлення їх про час та місце розгляду справи телеграмами.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді