АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2011 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді             - Стрижко С.І.,

суддів                     - Кузьміна А.С., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора         - Гуменюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суд м. Києва від 21 липня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, громадянка України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:

-   25 січня 2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, на підставі, ст. ст. 75, 104 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки, який 25 липня 2005 року скасовано; 27 липня 2007 року звільнена від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 3 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року;

-   26 листопада 2009 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки,

засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 26 листопада 2009 року, та остаточно визначено засудженій покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

    Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 23 грудня 2010 року приблизно об 13.40 годині, перебуваючи в приміщенні магазину «Сільпо» ТОВ «Фоззі-Фуд», що на провулку Карельському, 3, в місті Києві, з метою таємного викрадення, заховала до кишені своєї куртки дві металеві банки з ікрою лососевою «Шаланда» загальною вартістю 159,46 гривень без ПДВ, після чого вийшла з торгового залу не заплативши в касі. Але ОСОБА_1 не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки вона була затримана охоронцем магазину.

    В апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації її дій, просить вирок скасувати та призначити їй більш м’яке покарання. В обґрунтування апеляції засуджена вказує на те, що суд першої інстанції призначив їй занадто суворе покарання, оскільки не врахував її незадовільного стану здоров’я, а також перебування її під час іспитового строку за попереднім вироком під вартою терміном 1 (один) рік 3 (три) місяці, але, разом з тим, як обставину, що обтяжує її відповідальність, визнав рецидив злочинів. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на посилання у вироку про ухилення її від суду, що, на її думку, не відповідає дійсності, оскільки вона регулярно з’являлася в засідання і пропустила лише одне з поважних на те причин.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженої та вважав призначене їй покарання справедливим, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція засудженої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

    Як вбачається з вироку та протоколу судового засідання, суд першої інстанції, відповідно до положень вимог ст. 257 КПК України, дослідив та надав належну оцінку всім наявним доказам у справі, зокрема: допитав ОСОБА_1, свідка ОСОБА_2, дослідив акт про події в магазині «Сільпо» від 23 грудня 2010 року, цінник майна, яке засуджена намагалась викрасти, довідки про його вартість, протокол огляду місця події, речові докази.

    Наявним у справі доказам суд надав належну оцінку і прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у пред’явленому їй обвинуваченні.

    Достовірність зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні першої інстанції доказів сумніву не викликають.

    Дії засудженої ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як замах на вчинення крадіжки.

    Призначаючи засудженій покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України,  врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу засудженої, щире каяття, як обставину, що пом’якшує покарання ОСОБА_1

    Разом з тим, судом встановлено, що засуджена не працює, страждає опійною наркоманією і потребує лікування.

    Судом першої інстанції обґрунтовано визнано обставиною, що обтяжує засудженій покарання, рецидив злочинів. Відповідно до положень ст. 34 КК України, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Зі змісту даної норми вбачається, що рецидив може мати місце там, де особа, в якої є попередня судимість за умисний злочин, вчиняє новий умисний злочин не однорідний з попереднім. Дана обставина не впливає на юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого, але розглядається, як обставина, що обтяжує його покарання.  Матеріалами справи підтверджуються попередні судимості ОСОБА_1 за вчинення умисного злочину, а тому доводи засудженої в цій частині на увагу не заслуговують.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 після попереднього розгляду справи, в якому вона брала участь, в судове засідання 18 квітня 2011 року не з’явилась та не повідомила про причини своєї неявки, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено до її розшуку, а запобіжний захід змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, тому суд першої інстанції обґрунтовано констатував у вироку факт ухилення засудженої від суду.

    В матеріалах справи відсутні відомості про хвороби ОСОБА_1, як вона зазначає в апеляції, а тому доводи в цій частині є безпредметними.

    Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 була засуджена 26 листопада 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з випробуванням на 2 (два) роки, а новий злочин вчинила в період встановленого судом іспитового строку, тому призначене покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків є законним та обґрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої – без задоволення.

С У Д Д І:

Стрижко С.І.                                              Кузьмін А.С.                                   Тютюн Т.М.