АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року колегія суддів судової палати Апеляційного суду м. Києва з розгляду кримінальних справ у складі:

головуючого судді             - Стрижко С.І.,

суддів                     - Кузьміна А.С., Маліновського О.А.,

за участю прокурора         - Гуменюк Л.М.,

представника потерпілого           - ОСОБА_1,

потерпілого                                   - ОСОБА_2,

захисників                                     - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засудженого                                  - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 9 серпня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Деснянського районного суду м. Києва від 9 червня 2011 року за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, звільнено від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року. Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 змінено із взяття під варту на підписку про невиїзд.

В обґрунтування прийнятого рішення, посилаючись на п. «в» ст. 1, п. «з» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин з необережності, який не є особливо тяжким, під час його вчинення у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів не знаходився, місце дорожньо-транспортної пригоди не залишав, має неповнолітню дитину, стосовно якої не позбавлений батьківських прав.

    В апеляції потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на безпідставне застосування до засудженого акту амністії та неправильне застосування судом кримінального закону, просить постанову скасувати. В обґрунтування свого прохання апелянт вказує на те, що амністія не застосовується до осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого або заподіяло тяжке тілесне ушкодження. Крім того, як зазначає апелянт, медичні документи в підтвердження незадовільного стану здоров’я засудженого, на які послався суд, не можуть бути підставою для зміни ОСОБА_5 міри запобіжного заходу, оскільки вони видані тривалий час назад, а не а момент винесення постанови.

    В запереченні на апеляцію потерпілого та доповненнях до нього захисник засудженого ОСОБА_4 просить звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а провадження у кримінальній справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, п. «в» ст. 1, ст. 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року.

    В спільному запереченні на апеляцію потерпілого захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_5 містяться аналогічні прохання.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та прокурора, які підтримали апеляцію та просили постанову суду скасувати, пояснення захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляції потерпілого, вважали постанову законною та просили звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а провадження у кримінальній справі закрити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляція потерпілого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Як вбачається з постанови, суд першої інстанції за заявами захисника ОСОБА_3 та засудженого, посилаючись на п. «в» ст. 1, п. «з» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році», звільнив ОСОБА_5 від призначеного вироком покарання.

    Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України.

    Згідно п. «з» ст. 7 Закону України «Про амністію у 2011 році», амністія не застосовується до осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, або особою, яка залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

    Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_5, є суб’єктом застосування акту амністії.

    Між тим, згідно ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», особи, які підпадають під дію ст. 1, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, а порушена кримінальна справа, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, - закриттю.

    Суд першої інстанції, проігнорувавши дану норму закону, зробив передчасні висновки, звільнивши ОСОБА_5 від призначеного покарання, оскільки вирок суду оскаржений захисником ОСОБА_4 та засудженим ОСОБА_5 і не набрав законної сили.

    За таких обставин, дана кримінальна справа підлягала в першу чергу розгляду в апеляційному порядку щодо законності та обґрунтованості вироку суду, а також можливості, відповідно до поданих заяв, застосування щодо ОСОБА_5 акту амністії.

    Звільнивши засудженого ОСОБА_5 від призначеного вироком покарання, суду першої інстанції вийшов за межі наданих йому прав, а тому доводи потерпілого в апеляції в частині незаконності рішення є обґрунтованими.

    Посилання потерпілого про безпідставне застосування до ОСОБА_5 акту амністії на увагу не заслуговують, оскільки обставини, що дають можливість віднести засудженого до суб’єкта застосування амністії підтверджуються матеріалами справи та були предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 9 серпня 2011 року, якою ОСОБА_5 звільнено від покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 9 червня 2011 року, на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року – скасувати.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді підписки про невиїзд залишити без зміни.

Кримінальну справу повернути до Деснянського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд заяв захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_5 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року з послідуючим направленням справи, за наявності підстав, на новий апеляційний розгляд.

С У Д Д І :

____________________________________________________________________

Стрижко С.І.                                Кузьмін А.С.                    Маліновський О.А.