РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" січня 2012 р. Справа № 13/5025/1677/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Саврій В.А.
суддя Філіпова Т.Л. ,
суддя Маціщук А.В.
при секретарі Бугай Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Хмельницької житлово-експлуатаційної контори № 1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.11 р. у справі № 13/5025/1677/11 (суддя Матущак О.І.)
за позовом Хмельницької житлово-експлуатаційної контори № 1, м. Хмельницький, Хмельницька обл.
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький, Хмельницька обл.
про стягнення у сумі 5 074, 18 грн., з якої 2 537, 09 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, 2 537, 09 пені та зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг
за участю представників сторін:
позивача - не з’явився;
відповідача - не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.11.2011 р. у справі №13/5025/1677/11 (суддя Матущак О.І.) у позові Хмельницької житлово-експлуатаційної контори № 1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення у сумі 5 074, 18 грн., з якої 2 537, 09 грн. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, 2 537, 09 грн. пені та зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг відповідно до типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529 –відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (арк.справи 72-73).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.11.11 р. у справі № 13/5025/1677/11, позивач –Хмельницька житлово-експлуатаційна контора № 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю (арк.справи 82-84).
Скаржник обгрунтовує вимоги апеляційної скарги наступним: фактичним підтвердженням правовідносин між споживачем та виконавцем є зареєстрований особовий рахунок 0029, а також вчинення ЖЕК № 1 фактичних дій передбачених чинним законодавством на користь споживача.
Відповідно до п. 5, 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Стосовно обов’язку відповідача укласти договір (відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»), скаржник зазначає, що ним було підготовлено типовий договір, надіслана пропозиція про укладення зазначеного договору, проте відповідач не прийняв пропозиції житлово-експлуатаційної контори № 1, яка була надіслана двічі.
Позивач, у зв’язку із відмовою відповідача отримати проект договору, а відтак і укласти його та вважаючи, що обов’язок щодо такого укладення випливає безпосередньо із Закону, прийшов до висновку, що мають місце підстави для зобов’язання відповідача укласти договір.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №13/5025/1677/11 від 14.12.2011 р. апеляційну скаргу позивача – Хмельницької житлово-експлуатаційної контори № 1 прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк. справи 79).
Відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного суду 28.12.2011 р. відзив (вх. № 14735/11) на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Хмельницької області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 90-92).
Відповідач у відзиві зазначає наступне: оскільки, між сторонами не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, тому підстав стягувати будь-яку заборгованість немає ( п. 1, ч. 2, ст. 509 Цивільного кодексу України).
Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в призначене на 11.01.2012р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку (арк.справи 88-89).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №13/5025/1677/11 від 14.12.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкту в експлуатацію від 21.08.2003 р., прийнято в експлуатацію від власника квартири ОСОБА_1 переобладнану квартиру АДРЕСА_1 під магазин непродовольчих товарів з влаштованим окремим входом (арк. справи 47).
Наказом № 01-04-45 управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради від 22.04.2008 р. утворено комісію по прийманню-передачі житлового фонду та прибудинкових територій ЖЕК № 1, на виконання якого ЖЕК № 1 прийняло на баланс основні засоби, в тому числі, житлові будинки, серед яких і будинок АДРЕСА_1 (арк.справи 21).
В підтвердження надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу подано лише особовий рахунок 0029 від 08.08.2011р. (арк.справи 10-12).
02.08.2011р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з пропозицією укласти такий договір, для чого з’явитися відповідачу до бухгалтерії позивача у строк до 08.08.2011 р., надати правовстановлюючі документи, технічний паспорт на нежитлове приміщення та реквізити споживача, що необхідні для його укладання, а також сплатити заборгованість перед ЖЕК № 1, що підтверджується фіскальним поштовим чеком № 8281 від 02.08.2011 р. (арк.справи 17).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до п. 1, ч. 2 ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є договір. Тобто, обов’язок боржника вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а право кредитора вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникає в силу (зобов’язання) укладеного між ними договору.
Згідно ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Отже, згідно зазначених вище правових норм, позивач не набуває права звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості при відсутності договору. Обов’язковість укладення договору передбачає право на звернення до суду, якому кореспондує вимога про зобов’язання укладення, передбаченого цими нормами, обов’язкового договору.
У даному випадку можливо було б ставити питання про відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, проте, позивачем не подано будь-яких первинних доказів в розумінні ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують здійснення таких витрат.
Що стосується вимог позивача про нарахування до стягнення пені при умові відсутності договору (зобов’язання), то місцевим господарським судом правомірно враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 550, ст. 610 ЦК України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання (стаття 617 ЦК України).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Щодо вимоги про зобов’язання укласти договір, колегія суддів РАГСу звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпунктів 3,4 ст. 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, виконавець зобов'язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Згідно ч. 2 ст. 638, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 642 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Таким чином, оскільки позивач, враховуючи передбачений чинним законодавством його обов'язок підготовути проект договору та надіслати його споживачу для укладання (підписання), не виконав його, відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо його укладання.
Доводи позивача про обов’язок відповідача відшкодовувати повну вартість комунальних послуг в установленому законодавством порядку у відповідності до ст.1 Закону України „Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій” не приймаються як належні, оскільки метою прийняття такого нормативно-правового акту є не закріплення зобов’язань споживачів таких послуг оплачувати надані послуги при відсутності обов’язкового договору, а встановити відповідальність за порушення строків оплати таких послуг у вигляді конкретного розміру пені. Крім цього, позивачем не звернуто уваги на абзац 3 цієї ж статті цього ж Закону, у якому зазначається, що обов’язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов’язань відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, колегією суддів не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Хмельницької житлово-експлуатаційної контори №1 м. Хмельницький на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.11.2011р. у справі № 13/5025/1677/11 залишити без задоволення, а рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
01-12/484/12 484/12