30.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/17514/24

Провадження № 2/205/308/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді – Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №463751-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надала відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути грошові кошти і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту і Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача, вказану нею при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти у розмірі 38 833,94 грн., чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором, тому у відповідача станом на 03 листопада 2024 року утворилась заборгованість за договором №463751-КС-003 про надання кредиту в розмірі 59 752,80 грн., з яких: 23 886,48 грн. – прострочені платежі по тілу кредиту; 35 866,32 грн. – прострочені платежі по процентах. На підставі вищевикладеного представник позивача звернулась до суду з цією позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №463751-КС-003 про надання кредиту від 09 липня 2023 року в розмірі 59 752,80 грн., з яких: 23 886,48 грн. – прострочені платежі по тілу кредиту; 35 866,32 грн. – прострочені платежі по процентах, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 лютого 2025 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування зазначила, що в матеріалах справи відсутній оригінал договору, який підписано нею, або його копія засвідчена належним чином. Зазначає, що у тексті договору відсутня обов`язкова (суттєва) умова, передбачена ЗУ «Про споживче кредитування» для договору про надання споживчого кредиту, а саме: усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтованої загальної вартості кредиту, тобто, відсутня обов`язкова умова договору, передбачена законом, а тому кредитний договір між сторонами укладено не було. Посилається на те, що позивачем не надані докази виконання умов договору, а саме не підтверджено факт надання їй грошових коштів у розмірі 30 000 грн. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надсилання їй позивачем СМС-повідомлення (UA-1341) та введення цього ідентифікатора в інформаційну систему позивача саме нею, тобто, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що нею підписано договір із застосуванням електронного цифрового підпису чи одноразового ідентифікатора. Зазначає, що застосування позивачем процентної ставки за кредитом у розмірі 2% в день не відповідає законодавству.

19 березня 2025 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання представника позивача про витребування з АТ «Акцент-Банк» письмових доказів.

Представник позивача у додаткових поясненнях у справі просив розгляд справи проводити за відсутності їх представника і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, жодних клопотань про відкладення розгляду або розгляд справи за її відсутності суду не надала, лише у своєму відзиві просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд із вказаного приводу також зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Суд, враховуючи ту обставину, що відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне судове рішення.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №463751-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Договором визначено строк кредиту 24 тижні з терміном дії договору до 24 грудня 2023 року; стандартну (фіксовану) процентну ставку в день 2,00000000 та знижену (фіксовану) проценту ставку за кредитом у день 1,15013259; комісію за надання кредиту 4 500 грн.; орієнтовну вартість наданого кредиту 78 000 грн. і орієнтовну реальну річну процентну ставку 9 168,16% (а. с. 29-33).

Пропозиція (оферта) на укладення договору про надання позики договору №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а. с. 34-38).

Крім того, 09 липня 2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №463751-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою (а. с. 39-43).

Отже, договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року.

Матеріали справи містять довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03 листопада 2024 року, зі змісту яких судом встановлено, що підтверджують успішні перерахування грошових коштів у сумах 25 000 грн. та 5 000 грн. на картку НОМЕР_1 (09 липня 2023 року з призначенням платежу «перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. кредитного договору №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року без ПДВ (а. с. 47-48).

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «Акцент-Банк» було надано відповідь №20.1.0.0.0/7-20250321/0464 від 25 березня 2025 року, з якої судом встановлено, що картка НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а з наданої суду виписки по рахунку за 09 липня 2023 року вбачається надходження коштів на її картковий рахунок у сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. (а. с. 187-188).

Також матеріалами справи підтверджено, що станом на 03 листопада 2024 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року становить 59 752,80 грн., з яких: 23 886,48 грн. – за кредитом; 35 866,32 грн. – за відсотками, що підтверджується довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості (а. с. 20-25).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як зазначалося вище з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 09 липня 2023 року уклала з ТОВ «Бізнес позика» договір №463751-КС-003 про надання кредиту, який був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію» і у відповідності до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису.

Судом також встановлено, що існування заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року в заявленому позивачем розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не було надано суду власного розрахунку з метою спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог, лише надано відзив на позовну заяву.

При цьому, надані позивачем докази у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать про факти укладення між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору, а також отримання відповідачем коштів за умовами кредитного договору, та не спростовані стороною відповідача у встановленому законом порядку.

Також відповідачем жодним чином не доведено належного повернення коштів у розмірі та на умовах, визначених вищевказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Перевіривши надані позивачем розрахунки та узявши до уваги умови договору позики, і надані позивачем докази, судом встановлено, що існування заборгованості відповідача за кредитним договором №463751-КС-003 від 09 липня 2023 року в загальному розмірі 59 752,80 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивачем належним чином обґрунтовано порядок та розмір нарахованих процентів, а відповідачем не було надано також власного розрахунку з метою спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що розмір нарахованих відсотків суперечить вимогам статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Тобто, зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що розмір процентної ставки (нараховані проценти за користування кредитом) не є сумою компенсації у разі невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а є зафіксованим у договорі процентом за користування кредитом, який було узгоджено з відповідачем.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1046, 1048-1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №463751-КС-003 про надання кредиту від 09 липня 2023 року в розмірі 59 752,80 грн., з яких: 23 886,48 грн. – прострочені платежі по тілу кредиту; 35 866,32 грн. – прострочені платежі по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя:                                                                                Т.П. Терещенко