Справа № 135/640/25

Провадження № 3/135/249/25

ПОСТАНОВА

іменем України

08.05.2025                         м. Ладижин Вінницька область

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділення поліції №3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2025 року о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї доньки — ОСОБА_2 — домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні на її адресу образливих та нецензурних слів. Зазначені дії спричинили шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що усвідомлює неправомірність своєї поведінки, шкоду, заподіяну доньці, та пообіцяв у подальшому не допускати подібних дій. Просив суд врахувати його похилий вік, стан здоров`я та обставини сімейного конфлікту, що призвели до інциденту, і не застосовувати до нього суворе адміністративне стягнення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, а також забезпечення виконання постанови у справі.

Орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: – чи мало місце адміністративне правопорушення; чи винна дана особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковими умовами притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 173-2 КУпАП, домашнє насильство – це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері захисту прав і свобод громадян, зокрема — від домашнього насильства.

Об`єктивна сторона полягає в умисному вчиненні дій, передбачених диспозицією статті, за наявності обов`язкової ознаки — заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Для встановлення факту правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи вчиняла особа дії, які підпадають під ознаки домашнього насильства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, нецензурні висловлювання, самі по собі, можуть становити форму психологічного домашнього насильства, якщо вони спрямовані на приниження, обмеження волевиявлення особи, викликають емоційну нестабільність або завдають шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. У такому випадку вони утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Виходячи з аналізу наведених норм, факт вчинення домашнього насильства, що охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце у разі настання наслідків у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого внаслідок дій правопорушника психологічного, фізичного чи економічного характеру.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 030219, 05 травня 2025 року о 20 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання — АДРЕСА_1 , — вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї доньки ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні на її адресу нецензурних та образливих слів. Таким чином, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол складено уповноваженою особою відповідно до вимог статті 256 КУпАП: в ньому зазначено дату, місце, обставини та суть правопорушення, з якими особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було належним чином ознайомлено. Протокол підписано ОСОБА_1 власноруч, зауважень до його змісту від нього не надходило.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення також підтверджується іншими дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: рапортом працівника поліції, в якому детально викладено хронологію подій за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та потерпілої, які є послідовними, узгодженими між собою та відповідають фактичним обставинам, викладеним у протоколі; терміновим заборонним приписом, винесеним органом поліції, згідно з яким щодо ОСОБА_1 застосовано тимчасовий захід у вигляді заборони будь-яким чином контактувати з потерпілою особою строком на три доби.

На підставі всебічної та об`єктивної оцінки доказів, суд дійшов переконливого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Дії особи полягали у вчиненні психологічного насильства у формі словесних образ, що спричинили шкоду психічному здоров`ю потерпілої, а отже, відповідають ознакам правопорушення, зазначеним у диспозиції вказаної норми.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та наявність у його діях усіх елементів складу цього правопорушення.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, відповідно до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , є щире розкаяння у вчиненому.

Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на дані про особу правопорушника, його вік, статус пенсіонера, матеріальне становище, суд вважає, що адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції частини першої статті 173-2 КУпАП, буде достатнім для виховного впливу на правопорушника, формування в нього стійкої правослухняної поведінки та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено програму для кривдника, як комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Відповідно до ч.5 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , є першим випадком такого роду поведінки; особа визнала вину, щиро розкаялася, надала послідовні пояснення та продемонструвала усвідомлення неприпустимості насильства в сім`ї. Об`єктивних даних, що свідчили б про ризик повторного вчинення насильницьких дій, судом не встановлено. Тому, у даному випадку, відсутні підстави для направлення правопорушника на проходження програми для кривдників.

У порядку, визначеному статтею 40-1 КУпАП та пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 39-1, 40-1, 256, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя