Справа №22-7118/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Божин Л .І.
Категорія - 18 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк (далі ЗАТ КБ) „ПриватБанк" на рішення Костянтинівського міськрайсуду від 26 травня 2006 р. по справі за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення штрафних санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Костянтинівського міськрайсуду від 26 травня 2006 р. позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк", пред'явлені до ОСОБА_1 ро розірвання кредитного договору та стягнення штрафних санкцій були задоволені частково: кредитний договір НОМЕР_1 з додатковими погодженнями НОМЕР_2 відповідно від 7 вересня 2001 р. та 3 червня 2002 p., укладений між сторонами було розірвано. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ КБ „ПриватБанк" принесло апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ЗАТ КБ „ПриватБанк" посилався на те, що за договором кредитування, укладеним між банком та відповідачем, дружина останнього в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань надала в заставу жилий будинок НОМЕР_3 з надвірними прибудовами, розташований по АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем вони звернулися до нотаріальної контори для оформлення виконавчого напису за договором застави, про що їм було відмовлено. При зверненні до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту вони не ставили питання про розірвання договору, оскільки припинення договору автоматично тягне за собою припинення застави. За цих підстав договір кредиту розірвано не було, тому умови договору, зокрема в частині неустойки, відповідно до діючого законодавства продовжували діяти і у суду не було підставити для відмови у її стягненні.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
В ході справи судом було встановлено, що 7 вересня 2001 р. між сторонами було укладено кредитний договір НОМЕР_1 з послідуючими додатковими угодами НОМЕР_2 відповідно від 7 вересня 2001 p. та 3 червня 2002 р. Згідно вказаного договору відповідач отримав кредит на суму 12000 доларів США строком до 6 вересня 2002 p.. За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати за користування кредитом 19% річних на суму залишку заборгованості по кредиту та пені в розмірі 0,3% за кожний день прострочки від суми заборгованості, але не більш 120% річних.
Рішенням Костянтинівського міськрайсуду від 17 травня 2004 р, з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань на користь ЗАТ КБ „ПриватБанк" було стягнуто заборгованість по кредиту та штрафні санкції, передбачені умовами вищевказаного договору у розмірі 60591 грн. 81 коп.
Відповідно до вимог ст. 631 ЦК України (в редакції 2003 p.), строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (строк дії договору, як було встановлено судом першої інстанції, до 6 вересня 2002 p.). Між тим, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Оскільки з боку відповідача мали місце порушення умов договору, у грудні 2003 р. ЗАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту і вищевказаним рішенням суду позовнім вимоги були задоволені у повному обсязі.
Згідно п. 4.3 кредитного договору, банк має право розірвати договір, в тому числі при порушенні клієнтом умов договору, що не суперечить вимогам ст. 651 ЦК України. У таких випадках передбачається відмова від виконання договору в односторонньому порядку і таким правом позивач скористався, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту з урахування штрафних санкцій..
Відповідно до вимог ч.З ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту та штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням умов договору і прийняте судом рішення (набрало чинності) фактично свідчить про розірвання договору.
Виходячи з вищевказаного, суд обґрунтовано відмовив у повторному стягненні штрафних санкцій з відповідача за умовами договору, який фактично було розірвано в травні 2004 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайсуду від 26 травня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з днянабрання чинності.