Судове рішення #203337
Справа № 11-523\ 2006р

Справа № 11-523\ 2006р.                  Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є.

Ст. 286 ч.І КК України                     Доповідач Хлапук Л.Ф.

УХВАЛА

Імкнем України

29 вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: Головуючого-судді Хлапук Л.І., Суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І., з участю прокурора Смолюка Б.С.,

підсудного ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2,

цивільних позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника цивільного позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією цивільного позивача ОСОБА_3 на постанову Луцького міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.І ст. 286 КК України провадженням закрита на підставі ст.46 КК України в зв'язку з примиренням його з потерпілою ОСОБА_7

Цивільні позови залишено без розгляду.

Стягнено з ОСОБА_1 в користь держави 382 грн.45 коп. судових витрат.

Знято арешт з автомашини „Шевроле Нубіра 193" та повернуто її власнику ЗАТ „Галичина".

Постановою вирішено долю інших речових доказів, -

встановила:

ОСОБА_1 обвинувачується за ч. 1 ст. 286 КК Україна в тім, що він біля 8 год. 27 березня 2006 року, керуючи автомашиною „Шевроле Нубіра 193" державний НОМЕР_1, належною ЗАТ „Галичина", на автотрасі Луцьк-Львів за с. Чаруків Луцького району Волинської області в порушення п.п. 10.1, 12.1, 12.3, 14.2(в), 14.6 (г) Правил дорожнього руху в умовах недостатньої видимості, без врахування дорожньої обстановки, не переконавшись, що смуга зустрічного руху вільна, розпочав обгін попутного транспорту, виїхав на смугу зустрічного руху, При цьому створив перешкоду для руху зустрічного автобуса ПАЗ 3205 державний НОМЕР_2, належного ОСОБА_3. В результаті чого автобус втратив стійкість та перевернувся, а його пасажирка ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

 

Під час судового розгляду підсудний ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_7 примирились між собою. Тому постановою Луцького міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року справу щодо ОСОБА_1 було закрито з звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.

Власниця автобуса ПАЗ 3205 ОСОБА_3 - цивільний позивач по даній справі в своїй апеляції вважає постанову про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності незаконною, оскільки суд не врахував того, що він не відшкодував шкоди, завданої пошкодження в дорожньо-транспортній події належного їй автобуса. Це позбавило її можливості відшкодувати ту за рахунок винної особи. Крім того ОСОБА_1 не визнає своєї вини в злочині, що свідчить про відсутність в нього щирого каяття - необхідної умови для звільнення від кримінальної відповідальності.

Просить постанову скасувати, направивши кримінальну справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши доповідача, який доповів суть справи та доводи апеляції, пояснення цивільних позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, представника цивільного позивача ОСОБА_6, які підтримали апеляцію, підсудного ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти неї, міркування прокурора про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Відповідно до змісту ст.46 КК України , роз'яснень, даних в п.4 постанови №12 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", обов'язковими умовами звільнення від кримінальної відповідальності за примиренням винного з потерпілим є вчинення ним злочину невеликої тяжкості та відшкодування завданих збитків і усунення шкоди заподіяної фізичній особі, визнаній в порядку ст. 49 КПК України потерпілою.

При цьому дана норма закону не передбачає обов'язковість визнання винною особою своєї вини та її розкаяння у вчиненому.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю відшкодував заподіяну визнаній потерпілою по справі ОСОБА_7 шкоду. Тому, з врахуванням цього суд за проханням підсудного та потерпілої підставно закрив кримінальну справу за їх примиренням, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.І ст. 286 КК України.

Не отримання на це судом згоди цивільного позивача ОСОБА_3, про що та зазначає в своїй апеляції, не впливає на законність вищевказаного рішення суду, оскільки апелянтка не визнана потерпілою по справі. Заподіяння збитків через пошкодження у вищевказаній дорожньо-транспортній події належного їй автобуса не є кваліфікуючою ознакою інкримінованого підсудному злочину. Винісши вищевказану постанову, суд не позбавив Федік права звернутись за відшкодуванням завданої їй шкоди в цивільно-правовому порядку до власника джерела підвищеної небезпеки, яким заподіяно шкоду - в даному випадку ЗАТ „Галичина".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає постанову суду законною і такою, що не підлягає до скасування.

Керуючись ст.365-366 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Головуючий

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація